Український журналіст Артем Франков поділився своїми думками щодо матчу Динамо – Штурм в ЛЧ.
“Як і передбачалося, обидві команди, ставлячись одна до одної з величезною повагою та навіть упередженням, були обережні. Враховуючи, що в тих і в інших м’яч у ногах вперто не тримався, перегляд першого тайму спочатку перетворився на муку.
Ви маєте рацію – щось на кшталт першої гри з Фенербахче, тільки менш зрозуміле з динамівської точки зору. Це посилювалося тим, що незважаючи на всю енергію динамівців, контратакуючі дії Штурму виглядали осмисленішими: на 20-й хвилині Хойлунд, обігравши Забарного, пробив по воротах з забійної позиції, але Бущан зайняв правильну позицію; невдовзі Попову довелося збивати того ж Хойлунда, який пішов у обіграш, і заробляти жовту. Нарешті, на 24-й хвилині Хойлунд із забійної позиції замикав простріл зліва – трохи неточно! Та хто ж зупинить цього 19-річного Расмуса-бродягу?
А потім Динамо, наче розлютившись, забило. Як би з нічого, і тим цінніше, стократ ціннішим був це гол, що прийшов на досвіді, якого у наших всяке болючіше! Знову, як і у додатковий час із Фенербахче, Дубінчак подав ліворуч, цього разу деякі корективи у напрямі польоту м’яча внесла голова Бесєдіна, і знову Олександр Караваєв з ходу вліпив у рамку без шансів для кіпера – 1:0. Тут же наші могли забивати ще кілька разів, але й Забарному довелося вибивати з лінії м’яч, пущений туди головою Аффенгрубера після подачі корнера.
Гра пішла незрівнянно веселіша… Ах, як Дубінчак зупинив Саркарію – приблизно як Аффенгрубер Бесєдіна п’ять хвилин раніше. Так і вичерпався перший тайм, а на другий команди вийшли без змін. У відповідь на жовту Хірлендера дивне попередження отримав Шепелєв – навіщо було хапати руками Газібіговича, що вже вилетів в аут?!
Наскільки поганкою був початок першого тайму, настільки в похмуре видовище перетворився другий. Тільки сприймати це було набагато легше, бо рахунок був на користь Динамо. До того ж моменти і напівмоменти якщо і виникали, то біля воріт Штурму, що підсів, – чого вартий заблокований удар Бесєдіна на 55-й хвилині! Ех, якби ще Буяльський був у оптимальному стані, а не діяв часом у протифазі з партнерами… Втім, тут уже тільки до самого футболіста питання, та й до оцінювача – чи не надто він суворий.
Ну і якщо Динамо вистрибувало зі штанів, бажаючи неодмінно забити другий м’яч… Вибачте, зараз ми не настільки сильніші. Але загалом кінцівка матчу залишила лише одне питання – може, варто було б натиснути? І друге: а могли?!
Прекрасний результат, особливо якщо врахувати не так один м’яч переваги, як те, що у другому таймі Штурму на полі майже не спостерігалося. За тиждень, можливо, щось зміниться, але не кардинально”, – написав Артем Франков у себе в тг-каналі.
