Головний тренер Шахтаря Ігор Йовичевич прокоментував перемогу над Динамо (3:1).
– Оцініть гру Михайла Мудрика, адже саме його гол після нереалізованого пенальті та м’яча «Динамо» знову повернув перевагу вашій команді.
– Потрібна перемога команди, але один із факторів перемоги – «персоналія та обличчя команди». Це визначає, з якого матеріалу нас зроблено, щоб переламати гру на нашу користь. Якщо подивитися матч Ліги чемпіонів із «Лейпцигом», то після пропущеного м’яча вже в першій атаці через 10 передач ми знов забиваємо гол. У грі із «Селтіком» ми пропустили, однак також відігралися. Ми це робили неодноразово, сьогоднішній матч не став винятком.
Якщо ти можеш відігратися на заповненому стадіоні в Лейпцигу, коли не чути один одного, то в цьому й полягає «персоналія команди». Замість того, щоб сісти після пропущеного гола, ти йдеш і робиш рахунок 2:1. Так, мої гравці ще недосвідчені, проте мають ментальність переможців.
Через такі матчі, як сьогодні з «Динамо», ми маємо вдосконалювати себе й зростати як команда, а лідери нам надають упевненості. Звичайно, поразки будуть, і мені буде сумно сидіти тут і пояснювати вам, чому ми програли. Зараз ми спіймали момент і не хочемо його відпускати, адже для таких моментів ти й живеш і щодня працюєш, але головне – не боятись успіху.
Сьогодні відчувалося, що ми – фаворити, однак у класико немає фаворитів. Торік «Реал» усіх обігравав, а «Барселона» була в кризі, однак мадридці програли 0:4, тож фаворитів немає. Сьогодні ми показали, що наразі ми кращі, ніж «Динамо».
– Чи можна сказати, що новий стиль «Шахтаря» передбачає відмову від тотального контролю за умови, що результат не страждає?
– Так, я не хочу бути рабом контролю м’яча, однієї ігрової схеми, однієї системи та одного стилю гри. Стиль, що ви бачите, – це команда, яка б’ється за результат. Тут немає зірки, проте є команда-зірка. Мені як тренерові хотілося б контролювати гру у всіх її чотирьох фазах: коли ти з м’ячем, коли ти без нього, коли виходиш у контратаку і як реагуєш на його втрату.
Є моменти, коли команда суперника відмінно грає, перебудовується, грає між лініями, і ти маєш терпіти, показувати характер. Організація гри – це контроль гри навіть коли ти без м’яча.
У грі проти «Селтіка» ми мали 39 відсотків володіння м’ячем, однак настільки ефективно скористалися цими 39 відсотками, що виглядало, ніби ми контролюємо гру.
У поєдинку з «Реалом» було так само – у них відсоток володіння м’ячем був понад 60, але виглядало все так, що ми домінуємо, виходимо з оборони в атаку, граємо між лініями, маємо моменти, хоча відсоток володіння м’ячем був на 20 відсотків менше, ніж у «Реала». Контроль м’яча не означає, що ти граєш краще.
– Наскільки для вас важлива перша особиста перемога над Луческу? Чи думали про це перед матчем?
– Вибачте, можливо, моя відповідь не буде вас влаштовувати повністю. Бо грав не я проти Луческу, а «Шахтар» проти «Динамо». Команда віддала всі сили на полі. Це робить мене щасливим та гордим, що треную таку харакетрну команду. Бо в перші 20 хвилин відчувалася скованість команд. Це відповідальний матч, не маєш права на помилку. Ми мали отримати той відклик, щоб і надалі заробляти очки.
Луческу – топ-тренер. Мені як молодому тренеру хочеться досягти таких самих результатів, як він. Бо це титульний тренер, він виграв багато трофеїв. Його треба поважати. Ти вивчаєш, як команда грає, щоб була успішною. У багатьох тренерів береш ідеї та робиш свій комплекс, модель гри, яку бачили сьогодні на полі.
Можна сказати, що Луческу допоміг мені реалізувати себе та вдосконалитися як тренеру, – сказав Йовичевич.
