Харківський Металіст завжди був знаковим клубом в українському футболі. Але за вдалими 80-ми, коли клуб виграв Першу лігу СРСР (1981) та Кубок (1988), а також вдало грав в елітному дивізіоні і представляв країну в єврокубках, прийшли критичні 90-ті. За перші 13 років незалежності, команда двічі вилітала з Вищої ліги, а максимальним результатом для “жовто-синіх” було 5-е місце.
Все змінилось з приходом до клубу Олександра Ярославського і Мирона Маркевича в 2005 році, але зараз сайт Епоха Футбола згадає останній клубний сезон Металіста до їх приходу.
Воротарі
Основним був 27-річний Олег Остапенко, який до цього два роки захищав ворота Кривбасу. Він відіграв 24 поєдинки. Після цього його кар’єра пішла на спад. За 7 років він змінив 7 команд (Інтер Баку, Кривбас, Ворскла, Бананц, Маріуполь, Оболонь і Нива Вінниця). Ніде не був основним, відіграв в суммі за цей період лише 29 зустрічів.
Ще три матчі провли Володимир Овсієнко і Андрій Онікієнко. Обидва вони вже були не молодими (26 і 24 роки), але у першого був лише 1 матч в Вищій лізі, а у другого 15. Після харківського клубу їх кар’єра була в нижчих дивізіонах України.
Захисники
Сергій Лащенков – молдованин у тому чемпіонаті ще не знав, що стане основним фігурантом одного з головних скандалів в історії українського футболу, в якому візьмуть участь і харківський, і львівський клуби.
Його знайшли в молдавському Ністру. За друге коло він проведе 10 матчів, але влітку перейде до Маріуполя, де проведе два сезони, а потім стане гравцем львівських Карпат.
17 серпня 2010 року Сергія Лащенкова довічно відсторонено від футбольної діяльності через гру Металіст – Карпати, яку було визнано договірною. Зовсім скоро строк дискваліфікації зменшили до 5 років, але більше на професійному рівні він не грав.
В захисті тоді також з’явився ще один представник Молдови – Віталій Бордіян. Але, на відміну, від свого колеги по збірній, він протримався в складі Металіста аж 8 років. В сумі Віталій за “жовто-синіх” в УПЛ провів 164 гри і забив 4 голи.
Ще було два легіонери-беки. Росіянин Євгєній Варламов, який в кінці 90-х був основним в московському ЦСКА, та румун Юліан Доніца. Варламов в тому сезоні провів 15 матчів, а в першому колі наступного при Маркевичі зіграв ще 8 матчів. В сезоні 2002/2003 Доніца грав за Таврію. В Харкові він нічим особливим не запам’ятався, проте провів 14 матчів.
Лідером захисту був Руслан Гунчак. По-перше, він єдиний з беків, хто відіграв більше 20 матчів (24). По-друге, з 4 голами він став кращим бомбардиром клубу. Після того сезону Руслан пішов у ФК Харків, де декілька років також був лідером по забитих голах. Особливо йому вдавались дальні удари зі штрафних.
Інші захисники грали рідше. Це, безумовно, пов’язане із тим, що взимку багато, хто пішов в Арсенал, який потім став ФК Харків. За клуб грали: Віталій Комарницький (14 матчів), Володимир Самборський (13), Сергій Ветренніков (9), Андрій Ханас (7), зовсім молодий Олександр Кучер (4) і досвідчений Олександр Грановський (2).
Півзахист
Лідером півзахисту був Сергій Селезньов. 29-річний хавбек за клуб грав у 1993-1995 роках і в 2003 повернувся до команди. За чемпіонат він зіграв 24 матчі і забив 4 голи. На гол менше в 22 зустрічах розжився білорус Сергій Кузнєцов. Якщо перший покинув Металіст літом, то Кузнєцов ще півтора роки був в колективі Маркевича.
Ще одним білорусом був Олександр Данілов. Він зіграв 15 матчів, голів не забивав. Як і свій співвітчизник, хавбек також ще півтора року пробув у клубі, а надалі грав в Україні за донецький Металург та Арсенал.
Серед півзахисників було ще два іноземці, але ні Валерій Андронік (10), ні Андре Консейсао (14, 1 гол). Не змогли стати улюбленцями публіки.
В українській частині ростеру також через зимові переходи не було стабільності. Надії подавав 19-річний Олександр Максимов, що перейшов до “жовто-синіх” літом з системи Динамо. У Вищій лізі він відіграв 9 матчів і навіть дебютував за збірну України в товариській грі проти Японії. Потім був перехід до Харкова і виступи за інші українські клуби еліти.
Ще більшим талантом вважали на рік молодшого Констянтина Ярошенко. Футболіст грав за команду весь 2005 рік, в суммі відзначився двічі за 21 матч. Надалі в його кар’єрі було декілька яскравих відрізків, але і вони були в клубах-середняках. До війни він був гравцем Альянсу з Липової Долини.
Третім талантом, який так і не став зіркою, проте немало пограв за кордоном, був Олександр Яковенко. Він також перейшов з системи Динамо, відіграв 8 матчів і відправився на перегляд до Шальке. На жаль, йому там відмовили і атакуючий хавбек став гравцем бельгійського Льєрсу, та на довгі 11 років опинився в Європі. Яковенко також грав за Генк, Андерлехт, Вестерло, Левен, Фіорентину, Малагу і Ден Хаг. В 2016 році повернувся в Динамо, але через деякий час вирішить піти з футболу.
В центрі поля Геннадій Литовченко і Олександр Заваров задіювали таких виконваців: Анатолій Опря (15), Юрій Целих (9), Олександр Призентко (12), Володимир Кравченко (15). Андрій Березовчук за Металіст провів 12 матчів. Хоч і більшість пам’ятає його як захисника, тоді він грав в опорній зоні.
Наш ексклюзив: інтерв’ю з Андерсоном Рібейро
Лідером клубу в першій половині сезону був Андерсон Рібейро. Тренер по нападникам в нинішньому Металісті тоді забив 4 м’ячі в 12 матчах.
Нападники
Коли клуб забиває 25 голів за 30 матчів, то, звичайно, розумієш, що атака була не найсильнішою стороною. В першому колі 10 зустрічів провів бразилець Марсело, однак він так і не зумів засмутити суперника. Куди краще грав інший легіонер-форвард Лаша Джакобія.
У нього могло бути гарне майбутнє. В 1996 році Лаша потрапив в систему Стандарту із міста Льєж, а в 20 років взагалі перейшов до ПСЖ. Через важкі травми він майже не грав чотири роки. В Металісті після трьох тижнів перегляду все ж дали йому повноцінний контракт. В тому чемпіонаті він забив 3 голи за 22 матчі.
Надії також подавав Олександр Гладкий. Із усих нападників саме в нього кар’єра склалась найбільш вдало. Проте після першої частини сезону, в якій відзначився 1 голом за 9 матчів, він також перейшов до іншого клубу з Харкову.
1 голом за 15 матчів відзначився і Ельдар Ібрагімов. З 2007 року він грав за різні команди Криму. Після анексії півострова взяв собі громадянство РФ і зараз працює в тренером в місцевій федерації футболу.
Також на поле виходили Дмитро Бровкін (5,1), юний Сергій Давидов (2), Сергій Пилипчук (2) і Валентин Горкун (1).
Як склався сезон
Така не стабільність, звичайно, сказалась на показниках команди. За 30 матчів Металіст здобув 9 перемог, 7 поєдинків звів до нічиєї і програв 14 разів. Було забито 25 голів, а пропущено 37. В підсумку – 11-те місце. Загроза вильоту серйозно не загрожувала команді, адже Оболонь (21 очко) і Борисфен (20) ще за декілька турів до фінішу.
Із позитивного можна відмітити відвідуваність. Не зважаючи на слабкі результати трибуни ОСК Металіст збирали на іграх “жовто-синіх” в середньому майже 13 тисяч. Більше ходило людей лише на Шахтар. “Гірники” збирали майже 20 тисяч на трибунах РСК “Олімпійський”.
