Євген Коноплянка розповів, чому не вдалось заграти в Бундеслізі, а також зізнався, що йому дуже подобалось працювати з Унаї Емері в Севільї.
– Якщо ти не любиш захищатися, то уникай Бундеслігу, тому що ти загубишся і це все, що буде після тебе. Я футболіст, який любить атакувати. Я пам‘ятаю свої перші матчі на німецьких полях. Я йшов у дриблінг, йшов у дуелі, бив по воротах.
Я тримав себе на шаленому рівні інтенсивності, витрачав багато енергії. Маркус Вайнцирль (екстренер «Шальке» – прим.) кивав головою і казав: «Все добре». В одній ситуації я постелився в підкаті в одного з захисників суперників. І раптом чую, як Вайнцирль встає з лави запасних, плескає в долоні й кричить: «Так, продовжуй тиснути!».
– Отже, ти, мабуть, відчував себе краще з Унаї Емері в «Севільї».
- Абсолютно найкращий тренер.
- Тактично божевільний.
- З ним працював великий штат людей. У нього була потужна база інформації. Як тільки я приходив на нашу навчальну базу, кожен раз бачив його перед планшетом або комп‘ютером. Він так смішно нахилявся перед ними, весь час думав, дивувався, аналізував.
Він щось писав, щось дивився, але як тільки бачив мене, на його обличчі з’являлася усмішка і він тут же кликав: «Ходи сюди». І починалася лекція про такі нюанси й деталі в тактичних питаннях, що я сам не вірив, що цьому можна приділити стільки уваги», – сказав Коноплянка.
