Головний тренер футбольного клубу «Полісся» Юрій Калітвінцев підбив проміжні підсумки першої частини Української Прем’єр-Ліги 23/24, розповів про ставлення до критики в пресі та поділився своїми враженнями від пройденого командою етапу сезону.
– На зимову перерву «Полісся» відправилось на третій сходинці турнірної таблиці. За рахунок яких трьох основних складових, на вашу думку, вдалось досягнути цього результату?
– В основному, це тяга до навчання. В нас був короткий період, дуже багато нових футболістів з’явилось, але завдяки тому, що хлопці були дуже мотивованими і під час кожного тренувального заняття вони старались навчатись. Тому кожного дня, нехай і маленьким кроком, але ми йшли вперед. Це завдяки їх ставленню до команди, в яку вони прийшли. І, звісно, ті гравці, які були, вони знали наші вимоги і їх завдання було в короткий термін звести їх в єдине ціле. На словах це легко, а по суті, коли готуєш команду під час змагального процесу, є накладки. Але ми справились.
– Перед початком сезону в інтерв’ю на навчально-тренувальних зборах ви говорили, що в багатьох футболістів горять очі і вони хочуть проявити себе в УПЛ. Як вдається підтримувати цей запал на доволі довгому проміжку часу і що для команди ви вважаєте найкращою мотивацією?
– Найкраща мотивація — це бажання всім разом добитись результату, а саме позитивного. Друге — це повага до нашого президента клубу. Людина створила для нас усі умови і ми не могли не відповісти йому взаємністю. Нам було потрібно правильно використати те, що нам надали, а саме — у футболістів не було жодної ситуації, щоб сказати, що десь команда не їла, або були якісь інші побутові проблеми. Навіть, якщо вони виникали, ми могли на них не звертати увагу і були повністю сконцентровані на загальному результаті.
Я говорив це ще в першому інтерв’ю, коли прийшов в цей клуб — я гарантую, що тут не буде байдужих. Незалежно на скільки хвилин футболіст виходить на поле, вони всі готові одне за одного і робити усе для досягнення результату. Ми були «голодними» і залишились «голодними». Ми — дуже мотивовані.
– На початку сезону «Полісся» сприймали, як амбітного новачка сезону але вже ближче до кінця першого півріччя деякі ЗМІ називали нашу команду лідерами та подекуди грандом українського чемпіонату. Така оцінка від ЗМІ та футбольних експертів: вона тішить і додає впевненості чи навпаки ускладнює підготовку до суперників?
– Я ніколи не забороняю хлопцям читати, дивитись, чути та слухати експертів. Але найголовніше — те, що ми обговорюємо між собою тут: на теоретичних заняттях, на тренувальних заняттях. Я не пригадую, щоб нас називали прямо лідерами. Я чув лише одне — що в нас немає гри і нічого. Але команда за 17 ігор (навіть більше) має всього три поразки. Що таке якість гри? Це суб’єктивізм. Ми займаємось професійним видом спорту і якби не було — тут головне результат. В ідеалі — результат при хорошій грі. Але що таке хороша гра? Комусь подобається одне, комусь інше. Комусь просто не подобається наша команда і він розповідає, що ми погано грали, або, припустимо, нам десь повезло. Але чим гірше про нас говорили, тим більше нас це загартовувало. Ми вірили в свої сили і знали чим нам займатись. Найголовніше — чесно дивитись одне одному в очі після гри. Тому зовсім нас не відволікали нас розмови про команду. У нас свої завдання і свій шлях. А розкачування човна до добра не доводить. В короткий термін нам вдалось створити футбольну родину. І розмови ніяк на нас не впливали, ми ставились до цього спокійно. Якщо про нас говорять, значить ми цікаві, значить ми конкурентноздатні, значить ми викликаємо інтерес у людей. Це добре, але це жодним чином не впливало на процес.
Я завжди виступаю за критику — за продуктивну. І деякі речі, які говорили про нашу команду, були доволі інформативними. Але коли йде критиканство, то за рахунок вже досвіду на це просто перестаєш звертати увагу, бо користі це не принесе, а шкоди — може. Критиканство — це жахливо. А критика — завжди повинна бути і потрібно правильно аналізувати цю критику. Зауважу, що в деяких моментах нам це навіть допомагало.
– Після матчу з «Дніпром-1» перед зимовою паузою, ви сказали, що думаєте, чи будете хвалити команду за пройдений етап. Все ж таки, чи заслуговує команда на похвалу на вашу думку, і за що навпаки, як тренер, ви можете команду посварити?
– Я б відповів на це запитання вже після сезону. Бо на сьогодні ми бачимо лише проміжне. У нас кожна найважливіша гра — наступна. І кожна гра — це своя історія. А підбивати підсумки по чемпіонату потрібно після чемпіонату. Чи потрібно зараз радіти, чи потрібно горювати, чи потрібно веселитись? Ми ще нічого не зробили. Це проміжний етап, це кінець року, але ще нічого не зроблено. Тому хвалити? Я завжди хвалю, коли є за що. А зараз я би похвалив команду, футболістів, за їх професійне ставлення до своїх обов’язків.
Процес йде, а коли процес закінчиться і закінчиться чемпіонат, ми можемо сісти, проаналізувати за що хвалити, за що сварити. На сьогодні я б не назвав це проміжним результатом, бо це ще не результат, а поточна ситуація. Усі мої думки після матчу «Дніпром-1» були про те, що робити далі, як правильно готуватись. Я чудово розумію, якою буде друга частина чемпіонату. Буде дуже складно. І мені дуже цікавий процес. А добре це чи погано — побачимо після чемпіонату.
