Вихованець донецького Шахтаря Олександр Ситнік розповів, чому вирішив піти на фронт.
– А хто, якщо не я? Один поїде, другий… Хто тоді захищатиме землю? Кожен діє так, як вважає за потрібне. Переконаний, що це правильне рішення, тому я тут.
– Донбас – особливе для вас місце?
– Тут я виріс як футболіст, тут створив сім’ю, тут з’явилися на світ мої діти. Я народився у Новомосковську на Дніпровщині, та Донеччина – також рідна для мене земля.
– Останні роки ви провели у Краматорську?
– Так, переїхав туди після окупації Донецька. Тренував дітей. Однак 24 лютого все змінилося. О 4-й ранку прокинувся від вибуху та телефонного дзвінка «Розпочалася війна».
Думав, жартують. Проте коли прилетіло вдруге, то зрозумів, що це правда. Зметикував, що слід відправити у безпеку дружину та дітей. Сам для себе вирішив, що нікуди не поїду, що б не трапилося. До нас лізуть, хочуть забрати нашу землю. Люди, які не вміють стріляти, взяли до рук автомат. Я вирішив, що маю бути серед них. Часу на роздуми та навчання – обмаль. Все понеслося, закрутилося. Так вчинили багато людей – ми просто не всіх знаємо.
Тут пацани з усієї України: західної та центральної. Навіть хлопці з окупованих місць є. У них відібрали домівку, люди залишилися без нічого. У когось там батьки, дівчата. Дзвонять їм, хвилюються, переживають. Утім наш бойовий дух на високому рівні. Всі розуміють, чому вони тут. На нас напали. Росіяни хочуть забрати наше майно. Знищують будинки, вбивають дітей, бабусь, дідусів. Всі розуміють, що відбувається. Хлопці тут одне за одного – атмосфера схожа на ту, яка панувала у футбольних командах, – сказав Олександр Ситнік.
В Україні він грав за Шахтар-2, Металург Донецьк, Сталь Кам’янське, Олімпік та Закарпаття.
