Головний тренер «Шерифа» Юрій Вернидуб розповів, як вступив до лав ЗСУ, щоб обороняти Україну від вторгнення військ РФ.
– Вступили до лав тероборони?
– Ні, до ЗСУ.
– Підписали контракт?
– Поки що нас формують в артбригаду. Коли поїдемо – не знаю. Може, вже сьогодні чи завтра. Куди – теж невідомо. Я в строю і готовий захищати Україну.
– Коли почули, що в нашій країні сталася велика біда, як сприйняли цю страшну звістку?
– Ми якраз перебували у Португалії, де повинні були зіграти з «Брагою» у Лізі Європи. 23 лютого «Шериф» прилетів на гру, провели передматчеве тренування, а вже наступного дня, приблизно о 4:30 ранку мені зателефонував син і сказав, що Росія почала широкомасштабний наступ на Україну. Я був у повному шоці.
Думаю, це також вплинуло на нашу гру з «Брагою». Хоча своїх футболістів я налаштовував, намагався і сам триматися. Дякую хлопцям, вони мене підтримали. Усі без винятку.
Після матчу підійшов до генерального директора «Шерифу» Важи Тархнішвілі і сказав йому, що по прильоту до Молдови поїду в Україну до своєї сім’ї. Адже мої рідні знаходилися у Запоріжжі.
Кишинів закрили, тому «Шериф» летів у Молдову через Румунію, а вже звідти добиралися автобусом. Це зайняло багато часу. 25 лютого о другій половині дня приїхали до Тирасполя. Я одразу подзвонив і домовився, щоб мене забрали з Одеси.
26 лютого о 7:00 я виїхав з Тирасполя і біля 18:00 був уже в Запоріжжі. Ось так все відбувалося. Приїхав додому, переночував, а наступного дня пішов у військкомат. Прийняв таке рішення… Я ж розумію, що бог усіх туди відправить. Це мій вибір, по-іншому бути не може.
– Як відреагували у «Шерифі» на звістку, що ви вступили до лав ЗСУ?
– У клубі поки що цього не знають. Сьогодні повідомлю. Я їм говорив ще тоді, що у нас не випускають з країни чоловіків, бо оголосили загальну мобілізацію.
Рано чи пізно керівництво «Шерифа» все одно дізнається, що я пішов боронити Батьківщину. Сьогодні планую поговорити з генеральним директором Тархнішвілі, стосовно ситуації, яка склалася.
Думаю, Важа Едуардович мене зрозуміє, адже він пройшов те саме, що наразі відбувається в Україні. Він грузин, у 2008 році Росія розпочала війну проти його країни. Тому він як ніхто інший мене розуміє.
Керівництво «Шерифа» запропонувало, щоб я перевіз до Молдови свою сім’ю. Але коли я їхав у Запоріжжя і побачив, скільки людей залишає нашу країну у цей складний час… Це катастрофа. Тому вирішив не робити так, як вони, не піддаватися панічним настроям. Уся моя родина знаходиться у Запоріжжі.
– Хтось ще з українських тренерів чи футболістів пішов воювати з агресором? Не чули?
– Навіть не знаю. Читав про боксера Василя Ломаченка, який вступив до територіальної оборони. Щодо інших – нічого не чув.
– Хто переможе у цій війні?
– Тільки ми, а хто ж іще? Ви ж бачите, як б’ються українці! Думаю, Путін жалкує про те, що він наробив. Адже те, як об’єдналася українська нація – дорого коштує. Бачу, скільки нас тут у Запоріжжі, які готові воювати – усе місто! Таких людей дуже багато. Тому військкомати наразі під величезною напругою. Це ж усіх треба оформити та організувати… Наприклад, нас сформували у відділення та бригади. Все у нас буде добре. Україна – понад усе! Перемога буде за нами!
– Страх відчуваєте?
– Мені 56 років, кого мені боятися? Навпаки, я прожив життя. У мене є страх за дітей, онуків, дружину, усіх родичів.
– Що б ви побажали агресору?
– Путін хотів цього, але він ніколи не стане імператором усього світу. Він – копія Адольфа Гітлера. Я колись їх порівнював. Російські пропагандистські ЗМІ – це гебельсівщина. Путін і його всі ручні журналісти – тут Гебельс взагалі перевертається у гробу! Навіть він собі не міг дозволити того, що показує російське телебачення.
У мене просто немає слів. Путін – це скотина, виродок та вампір у одному флаконі. Правильно кажуть: Путін, пішов ти на х#р! – сказав Вернидуб.
