27-річний Іван Доненко став чемпіоном світу з футболу серед гравців з порушенням опорно-рухового апарату в Іспанії. Окрім командоного золота, нападник став найкращим бомбардиром змагань, забивши 12 м’ячів, а у фінальному поєдинку став автором «золотого» гола у ворота потужної збірної команди Ірану.
“Перед самими змаганнями не вірилося, що так може статися. Річ у тім, що до чемпіонату в зв’язку з війною нам не вдалося провести підготовчі збори. Крім цього, декілька гравців не змогли виїхати з тимчасово окупованих територій.
Їхали взяти участь у чемпіонаті світу і таким чином підтримати нашу Україну у боротьбі з російськими окупантами. А вийшло, що зуміли вибороти чемпіонське звання. Коли тримаєш Кубок у своїх руках, то вже є розуміння, що ми перемогли.
Чому ми стали чемпіонами? Насамперед за рахунок великого бажання і волі до перемоги. Кожного разу перед грою ми телефонували до знайомих хлопців на фронт і це нас по особливому надихало на перемоги. Також з першого і до завершального дня відчували підтримку від усіх країн-учасників чемпіонату та господарів змагань.
На кожному матчі на трибунах постійно було чути «Україна, Україна!». У такій ситуації ми не мали права на помилку – тільки битися через не можу і перемагати, і таким чином прославляти нашу країну. Дуже складним був фінальний матч проти топ-команди чемпіонату – Ірану, яка планомірно протягом трьох місяців готувалася до поїздки в Іспанію, але ми терпіли і здобули заслужену перемогу.
Я став кращим бомбардиром турніру. Перед чемпіонатом світу навіть і думки про таке не було. Головний тренер довірив мені місце в основному складі і вже в першій грі я забив два м’ячі. Я дуже старався у кожному поєдинку і в мене все виходило. Я сам у шоці від своєї результативності.
Цікаво, що раніше у збірній я грав на позиції нападника, а на цьому чемпіонаті тренер сказав, щоб я грав у центрі поля, допомагав нападникам і вривався у вільні зони. На цій позиції я ніколи не грав і спочатку мені було досить важко“, – сказав Іван Доненко.
