Уругвайський хавбек Реала Федеріко Вальверде поділився спогадами про те, як дізнався про інтерес “бланкос” та пропозицію переїхати до Іспанії.
“Я грав на чемпіонаті Південної Америки серед юнаків до 17 років у Парагваї. Я був на висоті, і наступного дня ми мали важливий матч з Аргентиною. Я сидів у своєму готельному номері, а мої батьки мешкали в іншій кімнаті. Мама подзвонила мені і сказала: “Йди до нас у номер. Тут є люди, які хочуть поговорити з тобою”.
Ми мали комендантську годину, і ми не повинні були покидати свої кімнати, тому я сказала: “Я не можу, мамо. Мені потрібно йти”. І повісив слухавку. Вона передзвонила та сказала, що ці люди з мадридського Реала. Буквально, я подумав, що вона розігрує мене. Я кинувся до кімнати, щоб подивитися, що відбувається, і, звичайно, там були два хлопці, яких я ніколи раніше не бачив. У неї на очах були сльози. Але вона завжди плаче, тож я не знав, що й думати! Я кажу: “Мам, не вважай за неповагу…”. Вона відповіла: “Феді. Заткнися. Слухай цих людей. У них тобі хороші новини”.
Пам’ятаю, я подумав, що ці люди, мабуть, із Пеньяроля. Я подумав, що вони збираються укласти зі мною новий контракт, і першою думкою в моєму шістнадцятирічному мозку було: Чорт, можливо, я зможу купити нові гарні бутси Nike до матчу з Аргентиною. Може, я навіть зможу купити PlayStation.
Хлопці почали говорити кастильською, а не американською іспанською, і я подумав: Нічого собі. Вони не місцеві. Це що, правда? Вони сказали мені: Ми з мадридського Реала. Ми віримо, що ти можеш стати для нас зіркою. Ми хочемо, щоб ти і твої батьки переїхали до Мадриду».
Я буквально вибіг із кімнати. Я кричав: Де тато? Мені треба сказати татові!». Я побіг у хол. Мій тато стояв і розмовляв з одним з інших батьків, і я сказав: «Тату! Батько! Мадрид тут! Вони хочуть підписати мене! Реал Мадрид хоче підписати мене! Він подивився на мене так, ніби я найбожевільніша людина на світі. Він сказав: У кімнаті? Що ти тут робиш? Піднімайся назад, ідіот!». Я побіг назад у кімнату, і, на щастя, хлопці з Мадрида все ще були там, і все це не було сном наяву.
Це був перший ідеальний день у моєму житті. Тому що я бачив, як були схвильовані мої батьки. Моя мама плаче з приводу, але мій тато — це скеля. Йому потрібно дуже багато, щоб виявити емоції, але я побачив крихітну тріщину! Я побачив світло в його очах, розумієте?», – сказав Вальверде в інтерв’ю The Players Tribune.
