Український півзахисник «Академії Пушкаша» Артем Фаворов розказав, як дізнався про вторгнення Росії в Україну.
– Ваша реакція на гол «Уйпешту» набрала чималого розголосу.
– Навіть складно пояснити свої емоції. Насправді мені дуже важко про це говорити. У моїй країні таке відбувається, я не можу спокійно дивитися на ці речі. Відверто кажучи, не до футболу зараз.
– Вам пропонували взяти паузу у тренувальному процесі?
– Так, ще тиждень тому тренер підійшов до мене і сказав: «Якщо тобі важко працювати зараз, то ми все розуміємо». Взагалі я щиро вдячний клубу за підтримку та розуміння. Однак для себе я вирішив, що повинен грати. Так буде краще. Можливо, комусь подарую хороший настрій, та й намагаюся підтримувати бойовий дух таким чином.
Хлопці сильно мене підтримують. Як тільки дізналися про нашу біду, одразу почали заспокоювати мене. Часто розпитують про ситуацію в Україні, але я попросив, щоб мені поменше запитань ставили. Насправді не хочу особливо на цю тему розмовляти. Я постійно переживаю за рідних, увесь час на зв’язку з ними. Зрештою, партнери усе самі бачать і знають. Тому намагаються зайвий раз мене не турбувати.
Фактично усі мої родичі в Україні. І сім’я мого брата Дениса, і сім’я моєї дружини, і мої батьки. Також в Україні залишилися мої друзі. Зокрема, у Чернігові, який сильно потерпає від обстрілів. Щоденно з усіма на зв’язку, запитую, переживаю. Для мене це болісна тема.
Я до останнього не вірив, що повномасштабне вторгнення Росії стане реальністю. Добре пам’ятаю той момент. Зранку мама написала, приблизно о 05.30: «Нас бомблять, у місті вибухи». Я миттєво прокинувся і довго не міг вийти з шокового стану.
Я дуже пишаюся своєю нацією і по-доброму шокований тим, як поводять себе українці. Мені надзвичайно приємно. Помітно, що люди об’єдналися, намагаються допомогти одне одному. Відверто кажучи, я не очікував такого. Я вірю і знаю, що перемога буде за нами. Правда на нашому боці. Просто хочу побажати своїм землякам, щоб вони продовжували боротьбу і не падали духом, – сказав Фаворов.
