<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Ексклюзив &#8211; Епоха Футболу</title>
	<atom:link href="https://theageoffootball.com/category/ekskluziv/feed/" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://theageoffootball.com</link>
	<description>Новини футболу України та світу</description>
	<lastBuildDate>Tue, 08 Aug 2023 15:01:03 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.6.1</generator>

<image>
	<url>https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2020/03/cropped-logo-ef-32x32.jpg</url>
	<title>Ексклюзив &#8211; Епоха Футболу</title>
	<link>https://theageoffootball.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Захисник Барселони, легіонери з УПЛ та найкращий бомбардир Чемпіоншипу: п&#8217;ять гравців Аріса, на яких треба звернути увагу</title>
		<link>https://theageoffootball.com/ekskluziv/78758/zahysnyk-barselony-legionery-z-upl-ta-najkrashhyj-bombardyr-chempionshypu-pyat-gravcziv-arisa-na-yakyh-treba-zvernuty-uvagu/</link>
					<comments>https://theageoffootball.com/ekskluziv/78758/zahysnyk-barselony-legionery-z-upl-ta-najkrashhyj-bombardyr-chempionshypu-pyat-gravcziv-arisa-na-yakyh-treba-zvernuty-uvagu/#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Степан Коваленко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 08 Aug 2023 15:01:03 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Ексклюзив]]></category>
		<category><![CDATA[Головні новини]]></category>
		<category><![CDATA[Андре Грей]]></category>
		<category><![CDATA[Аріс - Динамо]]></category>
		<category><![CDATA[Лига конференций]]></category>
		<category><![CDATA[Ману Гарсія]]></category>
		<category><![CDATA[Невен Джурасек]]></category>
		<category><![CDATA[Рональд Матарріта]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Арис]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://theageoffootball.com/?p=78758</guid>

					<description><![CDATA[У складі Аріса є добре знайомі українським вболівальникам  виконавці. ]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Вже в цей четвер, 10 серпня, київське Динамо стартує в єврокубках. Суперником буде грецький Аріс. Сайт &#8220;<a href="https://theageoffootball.com/">Епоха Футболу</a>&#8221; вирішив виділити найбільш цікавих гравців команди із Салоніків.</p>
<h2>Зірковий новачок: Мартін Монтоя</h2>
<p>За декілька днів до гри &#8220;боги війни&#8221; <a href="https://theageoffootball.com/novosti/evrokubki/78754/posylennya-pered-dynamo-aris-pidpysav-kolyshnogo-gravczya-barselony-ta-intera/">оголосили про підписання контракту з 32-річним іспанцем Мартіном Монтоєю</a>. Футболіст добре починав кар&#8217;єру, він був справжньою зіркою Барселони-Б, за що з 2010 іноді підключався і до основної команди. За 4,5 роки у складі &#8220;блаугранас&#8221; відіграв 67 матчів і забив 2 голи, один з яких у ворота БАТЕ в матчі ЛЧ.</p>
<p>Потім був короткий період в Інтері &#8211; всього три матчі в Серії А. Виступи за Валенсію і Брайтон, а з 2020 правий бек грав за Бетіс. Напевно, він найіменитіший гравець у нинішньому складі греків: три Прімери, два Кубка Короля, Суперкубок Іспанії і перемога в Лізі чемпіонів.</p>
<p>Досягав успіхів він і в молодіжній збірній Іспанії, з якою ставав переможцем Євро-2011 та Євро-2013.</p>
<h2><strong>Досвідчений хавбек: Володимир Даріда </strong></h2>
<p>Звичайно, збірна Чехії 10-х &#8211; це не та команда середини 90-х і початку 00-х, але все одно Даріда був важливою частиною національної команди, за яку провів з 2012 по 2021 рік 76 матчів і забив 8 голів.</p>
<p>Хавбек був важливою частиною Вікторії Плзень. За це в 2013 році його купив Фрайбург з Бундесліги. З 2015 року півзахисник грав за Герту. У таких клубах малоймовірно здобувати трофеї, але на рахунку Володимира 225 матчів у елітному німецькому дивізіоні, в яких він забив 22 голи. Та і за Аріс він демонструє непогану результативність &#8211; 5 голів за 21 матч грецької Суперліги. 32-річний Даріда, безсумнівно, один з ключових гравців колективу.</p>
<h2>Основний нападник: Андре Грей</h2>
<p>Вихованець Шрусбері довго запрягав. Він через обмаль досвіду не зміг закріпитися в рідному клубі, не допомогли оренди і до Хінклі та Телфорда. Перелом стався в 2012 році. Тоді 21-річний гравець перейшов до Лутона. Новачок АПЛ тоді грав у конференції (5-й за силою дивізіон). Сам Андре добре себе проявив, забивши за два сезони 47 голів у 88 матчах.</p>
<p>На нього звернув Брентфорд. Тоді &#8220;джмелі&#8221; грали в Чемпіоншипі. Перехід на новий рівень не знітив молодого форварда &#8211; 18 голів за 45 поєдинків. Його придбав Бернлі. За &#8220;бордових&#8221; він провів ще вдаліший рік &#8211; 23 голи за 41 матч. Клуб впевнено виграв Чемпіоншип, а сам Андре став найкращим бомбардиром турніру.</p>
<p style="text-align: center;"><iframe title="CHAMPIONSHIP PLAYER OF THE YEAR | Andre Gray" src="https://www.youtube.com/embed/trp3Pnfx5AA" width="640" height="460" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"><span data-mce-type="bookmark" style="display: inline-block; width: 0px; overflow: hidden; line-height: 0;" class="mce_SELRES_start">﻿</span></iframe></p>
<p>Наступні чотири сезони футболіст проведе в АПЛ. Сумарно за Бернлі і Вотфорд відіграє 115 поєдинків і заб&#8217;є 23 голи. Влітку 2022 приєднається до клубу із Салоніків. За Аріс на його рахунку 13 голів у 39 зустрічах.</p>
<h2><strong>Слід УПЛ: Рональд Матарріта і Невен Джурасек</strong></h2>
<p>СК Дніпро-1 взимку активно готувався до боротьби за чемпіонство і до участі в плей-оф Ліги конференцій, тому зумів переманити до себе учасника ЧС-2022 у складі Коста-Ріки.</p>
<p>В УПЛ колишній захисник Цинцинаті та Нью-Йорк Сіті відіграв 9 матчів. Влітку футболіст вільним агентом перейшов саме у грецький клуб. За збірну Коста-Ріки на його рахунку 3 голи за 54 матчі.</p>
<p style="text-align: center;"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-78780" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2023/08/football-neven.jpg" alt="" width="700" height="414" srcset="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2023/08/football-neven.jpg 700w, https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2023/08/football-neven-300x177.jpg 300w" sizes="(max-width: 700px) 100vw, 700px" /></p>
<p>Хорват також починав український період з СК Дніпро-1, куди його запросив Ігор Йовичевич. Згодом спеціаліст змінив Дніпро-1 на Шахтар, куди запросив також і хавбека. Після відходу Йовичевича, стало зрозуміло, що Джурасек в Шахтарі теж не затримається.</p>
<h2 style="text-align: left;">Лідер: Ману Гарсія</h2>
<p>Йому всього 25 років, але іспанець змінив вже шість клубів. У 2013 році Ман Сіті за 250 тисяч євро переманив талановитого хлопця до себе з академії Спортинга з міста Хіхон. За основну команду він так і не дебютував, але його віддавали в оренди до Алавеса, Бреди і Тулузи. В 2019 році Спортинг віддав за не чужого для себе футболіста 4 млн євро.</p>
<p>На цьому його прогрес зупинився. Не допомогла і оренда знову в Алавес. Минулого літа Аріс заплатив за нього 3 млн євро. Що є досить солідною сумою для будь-якого грецького клубу, окрім, напевно, Олімпіакоса. Ману не підвів &#8211; 4 гола та 2 асисти у 17 матчах чемпіонату Греції.</p>
<p>Він є лідером команди, тому за ним оборонцям &#8220;біло-синіх&#8221;, які поки що не відрізняються вдалою і дисциплінованою грою, треба слідкувати особливо пильно.</p>
<p>З прогнозом на матч Аріс &#8211; Динамо можна ознайомитися <a href="https://theageoffootball.com/novosti/evrokubki/78679/aris-dynamo-prognoz-na-match-kvalifikacziyi-ligy-konferencziyi/">в цій новині</a>.</p>
<p style="text-align: right;"><a href="https://www.facebook.com/photo/?fbid=869996437952663&amp;set=pb.100048269444313.-2207520000." rel="nofollow noopener" target="_blank"><span style="font-size: 10pt;">Фото: фейсбук ФК Аріс </span></a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://theageoffootball.com/ekskluziv/78758/zahysnyk-barselony-legionery-z-upl-ta-najkrashhyj-bombardyr-chempionshypu-pyat-gravcziv-arisa-na-yakyh-treba-zvernuty-uvagu/feed/</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Історія Джузеппе Сіньйорі: маленький нападник з великими бомбардирськими навичками</title>
		<link>https://theageoffootball.com/ekskluziv/77282/istoriya-dzhuzeppe-sinjori-malenkyj-napadnyk-z-velykymy-bombardyrskymy-navychkamy/</link>
					<comments>https://theageoffootball.com/ekskluziv/77282/istoriya-dzhuzeppe-sinjori-malenkyj-napadnyk-z-velykymy-bombardyrskymy-navychkamy/#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Степан Коваленко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 07 Aug 2023 09:01:12 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Ексклюзив]]></category>
		<category><![CDATA[Джузеппе Сіньйорі]]></category>
		<category><![CDATA[Джузеппе Сіньйорі біографія]]></category>
		<category><![CDATA[Серия А]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Лацио]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://theageoffootball.com/?p=77282</guid>

					<description><![CDATA[Вашій увазі стаття про одного з найкращих форвардів Серії А Джузеппе Сіньйорі. ]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Серія А у 90-ті роки, безсумнівно, була найкращою футбольною лігою у світі. Майже у кожному клубі були легендарні гравці, а в топових командах на кожній позиції виступали зірки.</p>
<p><strong>Джузеппе Сіньйорі</strong> -це ім&#8217;я, напевно, згадають лише найвідданіші фанати Лаціо чи Кальчо. Маленький нападник (171 см) просто розривав захист суперників, вдало перебував на вигідних позиціях і проявляв неймовірний бомбардирський хист. Завдяки цьому він тричі ставав найкращим голеадором Серії А. Сайт <a href="https://theageoffootball.com/">Епоха футболу</a> пропонує більш детально вивчити біографію нападника.</p>
<h2 style="text-align: center;">Джузеппе Сіньйорі: ранні роки</h2>
<p>Джузеппе Сіньйорі народився 1968 року в невеликому місті Альцано-Ломбардо в регіоні Ломбардія, розташованому на півночі Італії. Центром цього регіону є Мілан, друге за величиною місто країни. У Мілані базуються два титуловані італійські футбольні клуби – Мілан та Інтер. З дитинства захоплений футболом Синьйорі з 1981 по 1984 грав у молодіжному складі Інтера, але коли стало зрозуміло, що хлопець так і залишиться низькорослим, з ним вирішили попрощатися. Тренери вважали, що з такими габаритами Джузеппе не стати професійним футболістом.</p>
<p>16-річний Джузеппе перейшов у академію до скромного Альбінолеффе. На диво, йому давали шанс грати за першу команду, на що нападник відповів 8-ма голоми за 38 матчів. Юного форварда з Серії Д помітила П&#8217;яченца, котра грала лігою вище &#8211; в Серії С. За три роки в П&#8217;яченці він забив 8 голів за 46 матчів, а сам клуб вийшов до Серії В.</p>
<p>На цьому виступи за &#8220;вовків&#8221; закінчилися. 21-річний Сіньйорі переходить до іншої команди Серії Б &#8211; Фоджи. Цей клуб очолював <strong>Зденек Земан</strong>. Чеський спеціаліст тільки починав свій шлях тренера, але вже вирізнявся яскравою та атакувальною грою Він приймає рішення перевести новачка з флангу в центр нападу. Його не зупинили скромні зростові дані підопічного.</p>
<p>Джузеппе стає лідером колективу. За два роки в Серії Б &#8220;Беппе&#8221; забив 26 голів за 68 матчів, чим допоміг клубу вийти до еліти. Перехід на новий рівень не зупиняє 23-річного забивалу. На рахунку Сіньйорі 11 голів за 32 гри. Фоджа посідає 9-ту сходинку в свій дебютний сезон в еліті, обійшовши Лаціо та Фіорентину.</p>
<h2 style="text-align: center;">Джузеппе Сіньйорі: зірка Серії А</h2>
<p>У 1992 році неймовірно швидкий, власник тонкого пасу і потужної лівої Сіньйорі опинився у складі збірної Італії. Майже одразу після цього він перейшов до Лаціо. &#8220;Орли&#8221; були незадоволені 10-м місцем у минулорічній кампанії, тому окрім форврда Фоджі вони придбали <strong>Пола Гаскойна</strong> з Тоттенгема, <strong>Аарона Вінтера</strong> з Аякса та <strong>Дієго Фузера</strong> з Мілану.</p>
<p>У сезоні 1992/1993 Лаціо забив 65 голів за 34 гри. Стільки з забив і Мілан. Більше ні одна команда не перетнула позначку в 60. Але якщо &#8220;россонері&#8221; набрали 50 очок і виграли &#8220;золото&#8221;, то римляни мали на 12 балів менше і фінішували п&#8217;ятими. Сіньйорі в конкурентах мав <strong>Карла-Хайнца Рідле</strong>. Німець не завадив йому стати основною  ударною силою &#8220;орлів&#8221;. Джузеппе забив 26 голів і впевнено виграв гонку бомбардирів, впевнено обійшовши <strong>Роберто Баджо</strong> (Ювентус&#8221;) та <strong>Абеля Бальбо</strong> (&#8220;Удінезе&#8221;), у яких було на 5 голів менше.</p>
<p>У наступному сезоні він повторює цей успіх – забиває 23 м&#8217;ячі у 23 матчах. Він знову на п&#8217;ять голів випередив головного конкурента &#8211; цього разу ним був <strong>Джанфранко Дзола</strong> з 18 голами. Лаціо посідає 4-те місце.</p>
<p style="text-align: center;"><iframe title="Giuseppe Signori - S.S.Lazio Tribute" src="https://www.youtube.com/embed/73y1bvZ9aw0" width="640" height="460" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"><span data-mce-type="bookmark" style="display: inline-block; width: 0px; overflow: hidden; line-height: 0;" class="mce_SELRES_start">﻿</span></iframe></p>
<p>Цікаво, що Синьйорі завжди одягав бутси на один розмір менше – він вважав, що це покращує контакт із м&#8217;ячем і робить удари точнішими. Взуття футболісту тривалий час постачала компанія Diadora. Впізнаваний в Італії та за її межами Беппе-гол чудово справлявся з роллю посла італійського виробника спортивного екіпірування.</p>
<p>Синьорі часто називали &#8220;одноногим&#8221;, тому що він був яскраво вираженим шульгою. Навіть пенальті Джузеппе завжди пробивав лівою ногою, причому робив це без розбігу.</p>
<p>У збірній Синьйорі використовувався поперемінно з <strong>Роберто Баджо</strong> та <strong>П&#8217;єрлуїджі Казірагі</strong>, але жорсткі тренерські схеми не дають йому тут проявити себе як бомбардира. На чемпіонаті світу 1994 року в США Синьйорі грає майже у всіх матчах, але жодного гола не забиває, хоч і віддає кілька гольових передач. У фіналі цього турніру Італія програє Бразилії, але у тому матчі Джузеппе на поле не виходить. Це назвали єдиною помилкою тренера збірної <strong>Арріго Саккі</strong>, який не випустив Сіньйорі замість травмованого ще у півфіналі Баджо, хоч зазвичай він робив саме так.</p>
<p>У 1995 році Синьйорі стає капітаном Лаціо, і тоді ж власник клубу <strong>Серджо Краньйотті</strong> оголошує про бажання продати футболіста Пармі за значну суму. До цього моменту Беппе був кумиром тіффозі, і вони не погодились з таким рішенням. Натовп фанатів прийшов до будинку Краньотті і закидав його яйцями, помідорами та монетами. Керівництво клубу такої реакції не очікувало і того ж дня припинило переговори щодо продажу гравця.</p>
<blockquote class="twitter-tweet">
<p dir="ltr" lang="en">Giuseppe Signori 152 games 107 goals for Lazio <a href="https://t.co/TKjmRqi1kv" rel="nofollow" target="_blank">pic.twitter.com/TKjmRqi1kv</a></p>
<p>— Iconic Football Shirts (@Iconic_footbal1) <a href="https://twitter.com/Iconic_footbal1/status/1631051374396833792?ref_src=twsrc%5Etfw" rel="nofollow noopener" target="_blank">March 1, 2023</a></p></blockquote>
<p><script async src="https://platform.twitter.com/widgets.js" charset="utf-8"></script></p>
<p>Наступного року Синьйорі втретє у складі Лаціо стає найкращим бомбардиром чемпіонату – він забиває 24 голи у 31 матчі. Однак у схемах тренера Саккі збірної Джузеппе немає місця, і він не їде на ЧС-1996.</p>
<h2 style="text-align: center;">Джузеппе Сіньйорі: друге дихання ветерана</h2>
<p>Після цього у нападника починається ігрова криза, він забиває менше, не знаходить спільної мови з новим тренером Лаціо і на один рік іде до Сампдорії. За клуб з Генуї форвард не виблискував &#8211; лише 3 голи за 17 матчів.</p>
<p>Влітку 1998 30-річного Джузеппе підписує борець за виживання Болонья. Здавалось, що зірковий час для Сіньйорі завершився. Проте за наступні три сезони ветеран відзначається 47 разів за 84 гри, чим допомагає команді одного разу навіть вийти до Кубку УЄФА.</p>
<p>Наступні три роки для ветерана були вже не такими вдалими &#8211; заважали травми. Але і це не завадило відзначитися 21 раз за 60 матчів.</p>
<p>Наприкінці кар&#8217;єри нападник виступає за грецький Іракліс (5 матчів, 0 голів) та аутсайдера чемпіонату Угорщини Шопрон (10 матчів, 3 голи). Після чого в 38 років завершує кар&#8217;єру.</p>
<h2 style="text-align: center;">Джузеппе Сіньйорі: життя після футболу і кримінал</h2>
<p>У 2008 році Синьйорі став генеральним директором клубу Тернана із серії С, але в січні наступного року пішов з цієї посади. У 2011 році італійський футбол сколихнув скандал, пов&#8217;язаний з організацією договірних матчів, і Джузеппе виявився одним із його головних фігурантів. Колишнього форварда разом із ще півтора десятками людей затримала поліція.</p>
<p>Синьйорі як найвідомішу людину з числа обвинувачених стали називати головою всієї банди та головним бенефіціаром від договірняків. За версією слідчих махінації торкнулися одного матчу в серії А та ще 17 зустрічей у нижчих дивізіонах. Там було багато поганих моментів, включаючи снодійне, підмішане у воду гравцям однієї з команд. Організатори махінацій діяли переважно через підкуп гравців, після чого ставили великі суми в азіатських букмекерів. Тривало все це, певне, не один сезон.</p>
<p>За підсумками провадження за ґрати нікого не посадили, але дисциплінарні стягнення наклали і на окремі клуби, і на багатьох гравців. Сіньйорі, який має ліцензію тренера, але не встиг попрацювати з жодним клубом, у 2011 році був на 5 років позбавлений права займатися футболом. Дискваліфікація закінчилася у серпні 2016 року. 23 лютого 2021 р. Синьйорі було виправдано за &#8220;відсутністю доказів&#8221;.</p>
<p style="text-align: right;"><span style="font-size: 10pt;"><strong>Головне фото</strong>: <a href="https://twitter.com/VFshirts/status/1678026382910140417" rel="nofollow noopener" target="_blank">twitter Vintage football shirts</a></span></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://theageoffootball.com/ekskluziv/77282/istoriya-dzhuzeppe-sinjori-malenkyj-napadnyk-z-velykymy-bombardyrskymy-navychkamy/feed/</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Історія футбольних клубів України</title>
		<link>https://theageoffootball.com/ekskluziv/72026/istoriya-futbolnyh-klubiv-ukrayiny/</link>
					<comments>https://theageoffootball.com/ekskluziv/72026/istoriya-futbolnyh-klubiv-ukrayiny/#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Бондар Олексій]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 10 May 2023 09:23:21 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Ексклюзив]]></category>
		<category><![CDATA[Динамо]]></category>
		<category><![CDATA[Історія футболу]]></category>
		<category><![CDATA[Історія футболу України]]></category>
		<category><![CDATA[Історія футбольних клубів України]]></category>
		<category><![CDATA[Футбол]]></category>
		<category><![CDATA[Футбол України]]></category>
		<category><![CDATA[Шахтар]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://theageoffootball.com/?p=72026</guid>

					<description><![CDATA[Історія футбольних клубів України: як футбол проника у Східну Європу. ]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>У Східну Європу футбол почав проникати у другій половині ХІХ століття. Він приходив через колоністів-іноземців, або завдяки тому, що місцева молодь, познайомившись з цією грою в інших країнах, впроваджувала її в себе.</p>
<p>Територія сучасної України в той період була розбита між двома державами – Російською імперією та Австро-Угорщиною. Це й зумовило відокремлений розвиток футболу у цих частинах.</p>
<p>У східну (&#8220;російську&#8221;) частину футболу принесли в основному іноземні робітники &#8211; англійці (Одеса, Миколаїв), валлійці (Донбас) та чехи (Київ). У Буковину футбол принесли австрійці, у Галичину (або Східну Галичину) британці, а на Закарпатті грою захопилася місцева молодь, яка навчалася у Будапешті і там познайомилася з цією грою.</p>
<p>1878. Перша відома футбольна команда на території нинішньої України – &#8220;Одеський Британський Атлетичний Клуб&#8221; (ОБАК). Утворена англійцями.<br />
1890. Перші відомості про футбол у Львові.<br />
1892. Перші відомі футбольні ігри у Львові.<br />
1893. Перші відомості про футбол в Ужгороді.<br />
1894. Перший міжміський матч у Львові. Львів – Краків – 1:0.<br />
1894 чи 1895 чи 1900. За деякими непідтвердженими даними, у Львові було видано перші футбольні правила українською мовою.<br />
1900. Перші відомості про футбольні ігри у Києві. Проведені іноземними робітниками – чехами.<br />
1901. Перший матч в Ужгороді. Ужгород – ВАК (Угорщина) – 0:3.<br />
1901–1902. Англійські моряки принесли футбол до Миколаєва.<br />
1902. Перші відомості про футбол на Буковині.<br />
Освіта Товариства ужгородських футболістів.<br />
1903. Утворився перший львівський клуб – &#8220;Славія&#8221; (з 1904 – &#8220;Чорні&#8221;).<br />
Утворився також перший буковинський клуб &#8211; ДФК, німецький за національним складом.<br />
1904. Утворився легендарний клуб КМС (Львів), який з 1907 став називатися &#8211; &#8220;Погонь&#8221;.<br />
1905. Відбувся перший чемпіонат Львова. Чемпіон – &#8220;Чорні&#8221;.<br />
1907. Утворилася перша українська національна команда при Українському Спортивному Гуртку у Львові – майбутня &#8220;Україна&#8221; (Львів).<br />
1908. Перша футбольна команда у Харкові.<br />
Відбувся перший чемпіонат Буковини. Чемпіон – ДФК.<br />
1909. Перше закордонне турне галицького клубу – &#8220;Чорні&#8221; (Львів) грав у Чехословаччині.<br />
Перші відомості про футбол на Донбасі – у Краматорську.<br />
1910. Перша футбольна команда у Юзівці (Донецьку). Заснована валлійськими службовцями.<br />
1911. За даними деяких джерел, утворення Галицької футбольної спілки та вступ її до Австрійської футбольної спілки.<br />
Утворилися Одеська та Київська футбольні ліги, і пройшли перші чемпіонати міст (чемпіони відповідно – ОБАК та &#8220;Політехніки&#8221;).<br />
Перші відомості про футбол у Катеринославі (нині – Дніпропетровськ).<br />
1912. Утворився Всеросійський футбольний союз. Із нині українських міст до нього увійшли: Київ, Одеса, Миколаїв, Севастополь, Харків та Юзівка (нині Донецьк).<br />
Перший чемпіонат Росії для команд міст. З українських міст брав участь лише Харків.<br />
Утворилася Харківська ліга.<br />
1913. Одеса – чемпіон Російської імперії. Фінал: Одеса-Санкт-Петербург-4:2.<br />
Перший чемпіонат Галичини. &#8220;Погонь&#8221; (Львів) посіла третє місце.<br />
Утворилася футбольна ліга Донбасу.<br />
До Австрійської футбольної спілки вступив клуб &#8220;Україна&#8221; (Львів).<br />
1914. УАЦ (Ужгород) став чемпіоном Північно-Східної Угорщини.<br />
Ліги українських міст утворили Південноросійську футбольну спілку.<br />
Перший візит іноземної команди на українську землю &#8211; турне &#8220;Фенербахче&#8221; (Стамбул) до Одеси та Миколаєва.<br />
Перший міжнародний матч на українській землі. &#8220;Шереметьєвський гурток спорту&#8221; (Одеса) – &#8220;Фенербахче&#8221; – 2:1.<br />
1916. Освіта Катеринославської футбольної ліги.<br />
1920. Освіта Львівської окружної футбольної спілки та Української спілки змагань.<br />
1921. Перший чемпіонат УРСР. Чемпіон – Харків.<br />
Перший чемпіонат Польщі. Серед учасників (5 команд) львівська &#8220;Погонь&#8221; – 4-е місце.<br />
Перший чемпіонат Румунії. Брала участь &#8220;Полонія&#8221; (Чернівці).<br />
1922. Харків під прапором УРСР посів друге місце у відкритому чемпіонаті РРФСР.<br />
&#8220;Погонь&#8221; (Львів) стала чемпіоном Польщі.<br />
Перший матч для національних збірних на нині українській землі: 3 вересня у Чернівцях відбувся товариський матч Румунія-Польща-1:1.<br />
1923. Харків вдруге став чемпіоном УРСР.<br />
&#8220;Погонь&#8221; (Львів) вдруге стала чемпіоном Польщі.<br />
Перший матч національних збірних у Львові. Польща-Румунія-1:1.<br />
1924. У складі збірної Польщі на Олімпіаді в Амстердамі виступали львівські гравці В.Кухар та М.Батч. Польська команда посіла 4 місце.<br />
Перший чемпіонат СРСР закінчився перемогою української команди – Харкова, яка обіграла у фіналі Петроград – 2:1.<br />
&#8220;Ян&#8221; (Чернівці) – півфіналіст чемпіонату Румунії.<br />
Харків знов виграв чемпіонат УРСР.<br />
1925-1926. Гоніння на &#8220;непролетарський вид спорту&#8221; футбол у СРСР.<br />
1925. &#8220;Погонь&#8221; (Львів) – утретє поспіль чемпіон Польщі.<br />
&#8220;Ян&#8221; (Чернівці) – знову півфіналіст чемпіонату Румунії.<br />
Створено легендарний клуб &#8220;Русь&#8221; (Ужгород).<br />
1926. &#8220;Погонь&#8221; (Львів) вчетверте поспіль стала чемпіоном Польщі.<br />
&#8220;Спарта&#8221; (Львів) – фіналіст Кубка Польщі.<br />
У Львові відбувся товариський матч Польща-Туреччина-6:1.<br />
1927. Четверта перемога Харкова у чемпіонатах УРСР.<br />
Утворилася команда &#8220;Динамо&#8221; (Київ).<br />
1928. 2-й чемпіонат СРСР. Команда України (Харків) посіла друге місце.<br />
5-й чемпіонат УРСР знову виграв Харків.<br />
1929. &#8220;Драгош Воде&#8221; (Чернівці) – півфіналіст чемпіонату Румунії.<br />
У 6-й раз чемпіонат України виграв Харків.<br />
1930. Чернівецький футболіст А.Айзенбайсер-Ферару у складі збірної Румунії брав участь у чемпіонаті світу в Уругваї.<br />
1931. 3-й чемпіонат СРСР. Україна дійшла півфіналу.<br />
1932. У 4-му чемпіонаті СРСР Донбас та Харків дійшли до півфіналу.<br />
&#8220;Погонь&#8221; (Львів) стала другою призеркою чемпіонату Польщі.<br />
&#8220;Маккабі&#8221; (Чернівці) – півфіналіст чемпіонату Румунії.<br />
Київ уперше виграв чемпіонат УРСР.<br />
Турне збірної Києва до Москви та дві перемоги над збірною столиці.<br />
1933. 5-й чемпіонат СРСР. Харків – 3-е місце, Київ – 4-те.<br />
&#8220;Погонь&#8221; (Львів) стала другою призеркою чемпіонату Польщі.<br />
&#8220;Русь&#8221; (Ужгород) – чемпіон Словаччини.<br />
Перша міжнародна гра збірної України на рівні збірних – проти Туреччини у Харкові – 3:2 на користь українців.<br />
Харків повернув собі звання чемпіона УРСР.<br />
1934. 8-й раз Харків виграв чемпіонат УРСР.<br />
У Львові відбувся товариський матч Польща-Румунія-3:3.<br />
У Києві відбувся матч Україна-Туреччина-4:3.<br />
1935. Чемпіоном України вперше став Дніпропетровськ.<br />
&#8220;Погонь&#8221; (Львів) стала другою призеркою чемпіонату Польщі.<br />
Турне збірної України Францією. Перемога над однією з найкращих французьких команд &#8220;Ред Стар&#8221; &#8211; 6:1.<br />
1936. Перший чемпіонат СРСР для клубів. У вищій лізі бере участь лише &#8220;Динамо Київ&#8221; та стає віце-чемпіоном.<br />
Львів&#8217;яни С.Албанський та М.Матіас посіли у складі збірної Польщі 4-е місце на Олімпіаді у Берліні.<br />
&#8220;Русь&#8221; (Ужгород) – чемпіон Словаччини.<br />
&#8220;Русь&#8221; стала першою у Європі командою, яка для виїздів на матчі почала користуватися літаками.<br />
1937. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) посіло 3 місце в чемпіонаті СРСР.<br />
&#8220;Русь&#8221; (Ужгород) виступала у вищій чехословацькій лізі.<br />
1938. &#8220;Драгош Воде&#8221; (Чернівці) грала у вищій румунській лізі.<br />
Чернівецький футболіст Р.Садовський у складі збірної Румунії брав участь у чемпіонаті світу у Франції.<br />
У вищій лізі СРСР грало 6 українських команд – рекорд, який буде повторено, але ніколи не буде перевищено.<br />
1939. Анексія східної Польщі (Галичини та Волині), ліквідація традиційних львівських клубів, розстріл кількох львівських футболістів (Петра Гнура, Богдана Кузьму, Євстахія Тихолізу, найпопулярнішого футболіста та тренера Дрогобича К. Кіцила).<br />
1941. 22 червня мало відбутися відкриття Республіканського стадіону в Києві, але цього дня почалася війна.<br />
1942. Освіта Української ліги у Галичині. Першим чемпіоном Галичини стала відроджена &#8220;Україна&#8221; (Львів).<br />
Серія матчів у Києві за участю українських команд &#8220;Старт&#8221; та &#8220;Рух&#8221;, а також команд німецьких, угорських та румунських армійських частин.<br />
1943. Чемпіоном Галичини стала &#8220;Скеля&#8221; (Стрий).<br />
Розстріл кількох гравців &#8220;Динамо&#8221; (Київ).<br />
Матчі у львівському гетто. Загибель гравців львівського єврейського клубу Гасмонея.<br />
1944. &#8220;Ватра&#8221; (Дрогобич) – чемпіон Галичини.<br />
Відновлення розіграшу Кубку СРСР.<br />
1945. Відновлення чемпіонатів СРСР.<br />
1945–1948. У вищій лізі СРСР виступало лише київське &#8220;Динамо&#8221;.<br />
1949. До учасників вищої ліги приєдналися &#8220;Локомотив&#8221; (Харків) та &#8220;Шахтар&#8221; (Сталіно, нині Донецьк). З цього часу ніколи менше двох українських команд у вищій союзній лізі не було.<br />
1951. &#8220;Шахтар&#8221; (Сталіно) – бронзовий призер чемпіонату СРСР.<br />
1952. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – віце-чемпіон СРСР.<br />
О.Зазроєв – найкращий бомбардир чемпіонату.<br />
1954. Вперше українська команда (&#8220;Динамо&#8221; Київ) виграла Кубок СРСР.<br />
1956. Олімпійським чемпіоном у Мельбурні у складі збірної СРСР став вихованець закарпатського футболу Й.Беца, який на той час грав у ЦДСА Москва.<br />
1958. Учасниками чемпіонату світу у Швеції (1/4 фіналу) у складі збірної СРСР були київський динамівець Ю.Войнов та вихованець криворізького футболу В.Маслаченко (&#8220;Локомотив&#8221; Москва).<br />
1960. Чемпіонами Європи у складі збірної СРСР стали київські динамівці Ю.Войнов та Ю.Ковальов та вихованець криворізького футболу В.Маслаченко (&#8220;Локомотив&#8221; Москва).<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) – віце-чемпіон СРСР.<br />
1961. Вперше українська команда (&#8220;Динамо&#8221; Київ) та загалом перша немосковська команда стала чемпіоном СРСР для клубів.<br />
&#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) уперше виграв Кубок СРСР.<br />
Вперше обидва головні союзні турніри в один рік виграли українці.<br />
1962. Учасниками чемпіонату світу в Чилі (1/4 фіналу) у складі збірної СРСР стали кияни В.Каневський, Л.Островський, Й.Сабо, В,Серєбреніков, а також вихованець харківського футболу Е.Дубинський (ЦСКА Москва) та вихованець дніпропетровського футболу В.Маслаченка (&#8220;Локомотив&#8221; Москва).<br />
&#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) вдруге поспіль виграв Кубок СРСР, ставши з московським &#8220;Спартаком&#8221; співвласником рекорду за кількістю виграшів Кубка поспіль.<br />
1963. &#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) – фіналіст Кубка СРСР. Гірники були близькими до встановлення абсолютного рекорду перемог у Кубку поспіль, але дорогу йому перейшов &#8220;Спартак&#8221; (Москва).<br />
1964. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – володар Кубка СРСР.<br />
Віце-чемпіонами Європи у складі збірної СРСР стали вихованець луганського футболу Е.Мудрик та вихованець харківського футболу Е.Дубинський, які тоді виступали за московські клуби.<br />
1965. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – віце-чемпіон СРСР.<br />
Перша українська команда брала участь у єврокубках – &#8220;Динамо&#8221; (Київ) у Кубку Кубків дійшло до чвертьфіналу.<br />
У вищій лізі вперше з&#8217;явилися одеські клуби &#8220;Чорноморець&#8221; та СКА.<br />
1966. Четвертими призерами чемпіонату світу в Англії у складі збірної СРСР стали п&#8217;ять київських динамівців – В.Банников, Л.Островський, Й.Сабо, В.Серебренников, В.Поркуян.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) – чемпіон та володар Кубка СРСР – перший &#8220;дубль&#8221; українського клубу.<br />
Андрій Біба (&#8220;Динамо&#8221; Київ) &#8211; найкращий футболіст СРСР.<br />
1967. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) другий рік поспіль стало чемпіоном СРСР.<br />
Перша українська команда &#8211; &#8220;Динамо&#8221; Київ &#8211; брала участь у Кубку Чемпіонів &#8211; і почала із сенсаційної перемоги над його володарем &#8220;Селтіком&#8221;, але потім так само сенсаційно програла &#8220;Гурніку&#8221; (Забже).<br />
У вищій лізі вперше з&#8217;явилася луганська (ворошиловградська) &#8220;Зоря&#8221;.<br />
1968. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) втретє поспіль стало чемпіоном СРСР, розділивши рекорд за кількістю перемог поспіль із московським ЦДКА кінця 40-х.<br />
Учасниками чемпіонату Європи (4-е місце) в Італії у складі збірної СРСР стали київський динамівці О.Бишовець, О.Рудаков, В.Мунтян, В.Левченко, а також вихованець харківського футболу Ю.Істомін та кам&#8217;янець-подільського футболу В.Капличний (обидва – ЦСКА Москва).<br />
1969. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – віце-чемпіон СРСР. Кияни мали шанс стати абсолютним рекордсменом за кількістю перемог поспіль, але дорогу українцям перейшов московський &#8220;Спартак&#8221;.<br />
Львівські Карпати виграли Кубок СРСР, ставши єдиною радянською командою, яка не входить до вищого дивізіону, якій вдалося це зробити.<br />
Володимир Мунтян (Динамо Київ) – найкращий футболіст СРСР.<br />
Перший офіційний матч за участю національних команд на території України: 15 жовтня у Києві відбувся відбірковий матч чемпіонату світу СРСР-Туреччина-3:0.<br />
1970. Учасниками чемпіонату світу в Мексиці (1/4 фіналу) у складі збірної СРСР стали київські динамівці В.Мунтян, В.Серєбреніков, О.Бишовець, О.Пузач, В.Хмельницький, В.Поркуян, а також вихованець кам&#8217;янець-подільського футболу В.Капличний та вихованець дніпропетровського футболу Л.Шмуц (обидва – ЦСКА Москва).<br />
1971. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – чемпіон СРСР.<br />
У найвищій лізі СРСР вперше з&#8217;явилися львівські &#8220;Карпати&#8221;.<br />
Євгена Рудакова (&#8220;Динамо&#8221; Київ) визнано найкращим гравцем СРСР.<br />
1972. Срібними призерами чемпіонату Європи у ФРН у складі збірної СРСР стали: Є.Рудаков, В.Трошкін, В.Колотов, В.Банников, В.Матвієнко, В.Мунтян (усі &#8211; &#8220;Динамо&#8221; Київ), А.Коньков ( &#8220;Шахтар&#8221;), Е.Козинкевич (&#8220;Карпати&#8221;), В.Оніщенко (&#8220;Зоря&#8221;), а також вихованці українського футболу В.Капличний та Ю.Істомін, що вступали в московських клубах.<br />
&#8220;Зоря&#8221; (Луганськ) &#8211; перший чемпіон СРСР не зі столиць союзних республік.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) – віце-чемпіон СРСР. Таким чином, вперше дві українські команди стали одночасно призерами, причому одразу посівши два перші місця.<br />
Третьими призерами Олімпіади у Мюнхені у складі збірної СРСР стали: Є.Рудаков, В.Колотов, О.Блохін (усі &#8211; &#8220;Динамо&#8221; Київ), В.Семенов, А.Куксов, В.Оніщенко (усі &#8211; &#8220;Зоря&#8221;), вихованці дніпропетровського та закарпатського футболу відповідно В.Пільгуй та Й.Сабо (обидва &#8211; &#8220;Динамо&#8221; Москва).<br />
&#8220;Дніпро&#8221; (Дніпропетровськ) уперше увійшов до вищої ліги.<br />
Колишній львів&#8217;янин, гравець &#8220;Чорні&#8221; та &#8220;Динамо&#8221; (Київ), Казімєж Гурський привів збірну Польщі до перемоги на Олімпіаді у Мюнхені.<br />
1973. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – чвертьфіналіст Кубка Чемпіонів.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) – віце-чемпіон СРСР та фіналіст Кубка СРСР.<br />
Олег Блохін (&#8220;Динамо&#8221; Київ) визнаний найкращим футболістом СРСР.<br />
1974. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – чемпіон та володар Кубка СРСР – другий &#8220;дубль&#8221; української команди. &#8220;Зоря&#8221; (Луганськ) – фіналіст Кубка СРСР. Таким чином, вперше відбувся повністю український фінал Кубка, який завершився додатково з рахунком 3:0 на користь киян.<br />
Повторено рекорд за кількістю українських учасників вищої ліги – 6 команд (така кількість зберігалася аж до 1977 і повторилася у 1991).<br />
&#8220;Чорноморець&#8221; (Одеса), що тільки-но повернувся до вищої ліги, став третім призером чемпіонату СРСР, що довгий час було унікальним досягненням (у 1990 його побив московський ЦСКА, який посів 2-е місце після повернення).<br />
Олег Блохін (&#8220;Динамо&#8221; Київ) став найкращим футболістом СРСР.<br />
Колишній львів&#8217;янин, гравець &#8220;Чорні&#8221; та &#8220;Динамо&#8221; (Київ), Казімєж Гурський привів збірну Польщі до третього місця на чемпіонаті світу у ФРН.<br />
Перший матч за участю національних команд в Одесі: товариська гра СРСР-Чехословаччина-0:1.<br />
1975. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – володар Кубка Кубків та Суперкубка (з чудовою перемогою над тодішнім суперклубом Європи – &#8220;Байєрн&#8221; Мюнхен) – перший український і взагалі радянський володар єврокубків.<br />
Олег Блохін (&#8220;Динамо&#8221; Київ) – перший український футболіст – найкращий футболіст Європи.<br />
У кількох матчах збірна СРСР складалася повністю з київських динамівців – рекорд збірної. Вперше її очолив український тренер – В.Лобановський.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) до всіх своїх здобутків додало ще й титул чемпіона СРСР.<br />
&#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) – віце-чемпіон СРСР.<br />
&#8220;Зоря&#8221; (Луганськ) – фіналіст Кубка СРСР.<br />
Олег Блохін (&#8220;Динамо&#8221; Київ) визнаний найкращим футболістом СРСР.<br />
1976. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – чвертьфіналіст Кубка Чемпіонів.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) – віце-чемпіон осінньої першості.<br />
Третьими призерами Олімпіади у Монреалі у складі збірної СРСР стали: М.Фоменко, С.Решко, В.Трошкін, В.Оніщенко, В.Колотов, Л.Буряк, О.Блохін. О.Коньков, В.Веремєєв, гл.тренер В.Лобановський. тренер О.Базилевич (усі – &#8220;Динамо&#8221; Київ), В.Звягінцев (&#8220;Шахтар&#8221;).<br />
Збірна СРСР &#8220;київського зразка&#8221; дійшла чвертьфіналу чемпіонату Європи.<br />
1977. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) &#8211; півфіналіст Кубка чемпіонів &#8211; перша українська та радянська команда, яка дійшла до такої стадії у цьому турнірі. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) також стало чемпіоном СРСР.<br />
1978. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) та &#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) посіли відповідно 2-е та 3-е місця у чемпіонаті СРСР. Це ж команди зустрілися у фіналі Кубка. Перемогли кияни.<br />
1979. &#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) та &#8220;Динамо&#8221; (Київ) знову посіли 2-ге та 3-тє місця, але помінявшись місцями.<br />
Віталія Старухіна (Шахтар) визнано найкращим футболістом СРСР.<br />
Перший матч за участю національних команд у Сімферополі. Товариська гра СРСР-Болгарія-3:1.<br />
1980. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – чемпіон СРСР.<br />
&#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) – володар Кубка СРСР.<br />
Третьими призерами Олімпіади в Москві у складі збірної СРСР стали: В.Бесонов, С.Балтача (обидва &#8211; &#8220;Динамо&#8221; Київ), вихованець нікопольського футболу С.Шавло (&#8220;Спартак&#8221; Москва), вихованець луганського футболу С.Андрєєв (СКА Ростов) , вихованець дніпропетровського футболу В.Пільгуй (&#8220;Динамо&#8221;).<br />
1981. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – утретє вдруге поспіль чемпіон СРСР.<br />
Олег Блохін (&#8220;Динамо&#8221; Київ) посів 5-те місце у конкурсі найкращого гравця Європи.<br />
Він же дев&#8217;ятий (!!!) і востаннє визнаний найкращим футболістом України &#8211; абсолютний рекорд.<br />
1982. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – чвертьфіналіст Кубка Чемпіонів.<br />
На чемпіонаті світу в Іспанії у складі збірної СРСР брали участь кияни С.Балтача, О.Дем&#8217;яненко, В.Бесонов, А.Баль, О.Блохін, Вік.Чанов, а також вихованець харківського футболу Ю.Суслопаров, який виступав за московське Торпедо і виступав за московське Торпедо. СКА Ростов вихованець луганського футболу С.Андрєєв.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) &#8211; віце-чемпіон СРСР та володар Кубка СРСР.<br />
Валерій Лобановський вдруге став головним тренером збірної СРСР (пробив до кінця 1983).<br />
1983. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – чвертьфіналіст Кубка Чемпіонів.<br />
&#8220;Дніпро&#8221; (Дніпропетровськ) уперше став чемпіоном СРСР.<br />
&#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) – володар, а &#8220;Металіст&#8221; (Харків) – фіналіст Кубка СРСР.<br />
1984. &#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) – чвертьфіналіст Кубка Кубків.<br />
&#8220;Дніпро&#8221; (Дніпропетровськ) – бронзовий призер чемпіонату СРСР.<br />
Геннадія Литовченка (&#8220;Дніпро&#8221;) визнано найкращим футболістом СРСР.<br />
1985. &#8220;Дніпро&#8221; (Дніпропетровськ) – чвертьфіналіст Кубка Чемпіонів.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) &#8211; чемпіон та володар Кубка СРСР. Третій &#8220;дубль&#8221; київського клубу.<br />
Олег Протасов (&#8220;Дніпро&#8221;) посів 7-е місце у суперечці за найкращого гравця Європи.<br />
&#8220;Дніпро&#8221; (Дніпропетровськ) – бронзовий призер.<br />
&#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) – фіналіст Кубка СРСР. Вчетверте фінал Кубка був суто українським.<br />
Анатолія Дем&#8217;яненка (&#8220;Динамо&#8221; Київ) визнано найкращим футболістом СРСР.<br />
1986. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) вдруге виграло Кубок Кубків.<br />
Ігоря Беланова (&#8220;Динамо&#8221; Київ) &#8211; другого українського футболіста в історії &#8211; визнано найкращим футболістом Європи.<br />
До десятки найкращих футболістів Європи увійшов також киянин Олександр Заваров (розділив 6-7 місце).<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ), Ігор Бєланов та Валерій Лобановський (головний тренер &#8220;Динамо&#8221; Київ) були визнані іншими відповідно командами (після Аргентини), футболістами (після Марадони) та тренерами (після Гі Тиса) світу.<br />
Олег Протасов (&#8220;Дніпро&#8221;) став володарем &#8220;Срібної бутси&#8221;.<br />
Учасниками чемпіонату світу у Мексиці у складі збірної СРСР стали кияни Чанов, Безсонов, Баль, Кузнєцов, Дем&#8217;яненко, Яремчук, Яковенко, Заваров, Рац, Бєланов, Блохін, Євтушенко та головний тренер Лобановський, дніпропетровці Литовченко, Протасов та Краківський.<br />
Валерія Лобановського напередодні чемпіонату світу втретє було призначено головним тренером збірної, яка в Мексиці швидко увійшла до числа фаворитів чемпіонату, але вже в 1/8 фіналу програла не без &#8220;допомоги&#8221; суддів бельгійцям.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) також стало чемпіоном СРСР. Вчетверте вдруге поспіль.<br />
&#8220;Шахтар&#8221; (Донецьк) – фіналіст Кубка СРСР.<br />
Олександр Заваров (&#8220;Динамо&#8221; Київ) визнаний найкращим футболістом СРСР.<br />
1987. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) вдруге стало півфіналістом Кубка чемпіонів.<br />
&#8220;Дніпро&#8221; (Дніпропетровськ) – віце-чемпіон СРСР.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) – володар Кубка СРСР.<br />
Олега Протасова (&#8220;Дніпро&#8221;) визнано найкращим гравцем СРСР.<br />
1988. Срібними призерами чемпіонату Європи у ФРН у складі збірної СРСР стали: Вік.Чанов, В.Бессонов, С.Балтача, О.Кузнєцов, О.Дем&#8217;яненко, О.Михайличенко, Г.Литовченко, О.Заваров, В.Рац, О.Протасов, І.Бєланов (усі &#8211; &#8220;Динамо&#8221; Київ), І.Вишневський (&#8220;Дніпро&#8221;), а також вихованець закарпатського футболу В.Пасулько (&#8220;Спартак&#8221; Москва) та головний тренер В.Лобановський.<br />
Олімпійськими чемпіонами у Сеулі у складі збірної СРСР стали: О.Чередник, В.Тищенко, В.Лютий (усі &#8211; &#8220;Дніпро&#8221;), О.Михайличенко (&#8220;Динамо&#8221; Київ), вихованець західноукраїнського футболу В.Татарчук (ЦСКА Москва) та Є.Яровенко (&#8220;Кайрат&#8221; Алма-Ата), який незабаром переїхав в Україну, уродженець Одеської області І.Добровольський (&#8220;Динамо&#8221; Москва), а також головний тренер А.Бишовець.<br />
До десятки найкращих футболістів Європи увійшли Олексій Михайличенко (4-те місце) та Олександр Заваров (10-те).<br />
&#8220;Дніпро&#8221; (Дніпропетровськ) – вдруге чемпіон СРСР.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) – срібний призер.<br />
&#8220;Металіст&#8221; (Харків) – володар Кубка СРСР.<br />
Вперше українські команди одночасно посіли дві вищі сходинки чемпіонату та виграли Кубок СРСР.<br />
Олексія Михайличенка (&#8220;Динамо&#8221; Київ) визнано найкращим гравцем СРСР.<br />
1989. &#8220;Дніпро&#8221; (Дніпропетровськ) &#8211; срібний призер чемпіонату СРСР та володар Кубка СРСР.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) – бронзовий призер.<br />
1990. &#8220;Дніпро&#8221; (Дніпропетровськ) – чвертьфіналіст Кубка Чемпіонів.<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) вчетверте зробило дубль, встановивши союзний рекорд перемог у чемпіонатах &#8211; 13 та рекорд двох перемог поспіль, а також повторивши рекорд &#8220;Спартака&#8221; (Москва) перемог у Кубках &#8211; 9. Причому, у фінальному матчі Кубка СРСР &#8220;Динамо&#8221; встановило рекорд перемог у фіналах, обігравши московський &#8220;Локомотив&#8221; – 6:1.<br />
Другого українського тренера (О.Бишовця) призначено головним тренером збірної СРСР.<br />
1991. &#8220;Динамо&#8221; (Київ) – чвертьфіналіст Кубка Кубків.<br />
Вперше у вищій лізі виступив &#8220;Металург&#8221; (Запоріжжя).<br />
А.Канчельскіс у складі &#8220;Манчестер Юнайтед&#8221; виграв Суперкубок Європи.<br />
1992. &#8220;Динамо&#8221; Київ – чвертьфіналіст Кубка Чемпіонів.<br />
У складі збірної СНД на чемпіонаті Європи у Швеції грали: динамівець Ахрік Цвейба, а також колишні кияни Михайличенко, Кузнєцов, Юран, колишні гравці &#8220;Динамо&#8221; та &#8220;Шахтаря&#8221; Канчельскіс та В.Онопко. Очолював команду Анатолій Бишовець.<br />
Пройшов перший чемпіонат незалежної України. Чемпіоном стала Сімферопольська Таврія.<br />
Перший Кубок незалежної України виграв одеський Чорноморець<br />
З цього року на міжнародному рівні почала виступати і збірна незалежної України, проте до відбіркових ігор чемпіонату світу-94 вона не була допущена, що призвело до масового відтоку провідних футболістів до збірної Росії.<br />
Дебютний матч збірної України пройшов в Ужгороді (це був перший матч національних команд у цьому місті) та закінчився поразкою від Угорщини – 1:3.<br />
1993. Чемпіоном та володарем Кубка України стало київське Динамо.<br />
Восени &#8220;Динамо&#8221; непогано зіграло у кваліфікації Ліги Чемпіонів з одним із найкращих клубів Європи &#8211; &#8220;Барселоною&#8221; (3:1 та 1:4).<br />
1994. Збірна України дебютувала на офіційному рівні – у відбіркових іграх чемпіонату Європи. Дебют пройшов вкрай невдало: домашня поразка від Литви – 0:2.<br />
Чемпіоном України стало &#8220;Динамо&#8221;, володарем Кубка &#8211; &#8220;Чорноморець&#8221;.<br />
Восени &#8220;Динамо&#8221; грало у Лізі Чемпіонів, де відбувся історичний матч із московським &#8220;Спартаком&#8221; &#8211; 3:2 (0:2).<br />
Втретє найкращим гравцем України визнано Віктора Леоненка (&#8220;Динамо&#8221;) &#8211; другий результат після Блохіна, який став кращим 9 (!) разів.<br />
1995. Збірна України, незважаючи на деяке піднесення, закінчила відбірковий турнір дуже невдало – 4-те місце – пропустивши вперед не лише Хорватію та Італію, а й Литву.<br />
Чемпіоном України стало &#8220;Динамо&#8221;, володарем Кубка &#8211; &#8220;Шахтар&#8221;.<br />
Восени &#8220;Динамо&#8221; стартувало у Лізі Чемпіонів, але було дискваліфіковано за офіційною версією &#8220;за спробу підкупу судді&#8221;.<br />
Вихованець запорізького футболу Андрій Демченко у складі амстердамського &#8220;Аяксу&#8221; виграв Суперкубок Європи.<br />
1996. Чемпіоном та володарем Кубка України стало &#8220;Динамо&#8221;.<br />
1997. Збірна України посіла друге місце у відбірковій групі чемпіонату світу, пропустивши вперед чемпіонів Європи Німеччину та обійшовши Португалію. Однак у додаткових матчах програла Хорватії (0:2 та 1:1) багато в чому через вкрай необ&#8217;єктивне суддівство.<br />
Чемпіоном України стало &#8220;Динамо&#8221;, володарем Кубка &#8211; &#8220;Шахтар&#8221;.<br />
Восени &#8220;Динамо&#8221; наддало вступило в Лізі Чемпіонів, обігравши &#8220;Барселону&#8221;, Філіпс СВ та &#8220;Ньюкасл&#8221; і вийшовши до чвертьфіналу.<br />
1998. &#8220;Динамо&#8221; Київ (що стало чемпіоном та володарем Кубка України) продовжило вдалі виступи у Лізі Чемпіонів, обігравши, зокрема, лондонський &#8220;Арсенал&#8221;.<br />
1999. Збірна України посіла друге місце у відбірному турнірі чемпіонату Європи, пропустивши вперед чемпіонів світу Францію і обійшовши Росію. Однак у плей-офф вона несподівано програла Словенії (1:2 та 1:1).<br />
&#8220;Динамо&#8221; (Київ) стало чемпіоном та володарем Кубка України, а також утретє у своїй історії півфіналістом Ліги Чемпіонів, обігравши у чвертьфіналі її минулорічного переможця мадридський &#8220;Реал&#8221;.<br />
2000. &#8220;Динамо&#8221;, що втретє поспіль виграло і чемпіонат і Кубок, дійшло до другого групового турніру Ліги Чемпіонів, в якому незважаючи на дві поразки на старті, потім взяло 10 очок з 12 і мало не обійшло майбутнього переможця &#8211; &#8220;Реал&#8221;( Мадрид).<br />
Вперше одразу два представники з однієї східноєвропейської країни брали участь у Лізі Чемпіонів. Ними стали представники України &#8211; київське &#8220;Динамо&#8221; та донецький &#8220;Шахтар&#8221;.<br />
Збірна України у відбіркових іграх чемпіонату світу розпочала з поразки від поляків удома, але потім здобула дві перемоги на виїзді над норвежцями та вірменами.<br />
2001. Вперше за останні 8 років у чемпіонаті України була конкуренція у боротьбі за перше місце. У драматичній боротьбі київське &#8220;Динамо&#8221; на фініші на одне очко обійшло &#8220;Шахтар&#8221;.<br />
Восени &#8220;Динамо&#8221; знову брало участь у Лізі Чемпіонів.<br />
Збірна України, наробивши домашніх нічиїх, насилу посіла друге місце у відбірковій групі чемпіонату світу і втретє поспіль виступала в іграх плей-офф, знову програвши &#8211; цього разу Німеччині (1:1 та 1:4).<br />
2002. Помер Валерій Лобановський.<br />
Чемпіоном України вперше став донецький &#8220;Шахтар&#8221;, обігравши у вирішальному матчі на своєму полі у передостанньому турі свого конкурента – київське &#8220;Динамо&#8221;. &#8220;Шахтар&#8221; виграв і Кубок країни, також обігравши у фіналі київське &#8220;Динамо&#8221;.<br />
2003. Звання чемпіона України повернуло собі київське &#8220;Динамо&#8221;, незважаючи на те, що на початку другого кола &#8220;Шахтар&#8221; мав перевагу у сім очок. &#8220;Динамо&#8221; блискуче пройшло друге коло, вигравши 13 ігор із 15. Кияни виграли і Кубок країни, у фіналі обігравши знову ж таки &#8220;Шахтар&#8221;.<br />
Збірна України, що роздирається зміною поколінь та травмами провідних гравців, незважаючи на непогані матчі з іспанцями та будинки з майбутніми чемпіонами континенту греками, втративши масу очок з аутсайдерами, провалила відбірковий турнір, посівши лише 3 місце у групі.<br />
2004. Київське &#8220;Динамо&#8221; знову стало чемпіоном. А в Лізі Чемпіонів вдруге в історії взяли участь два українські клуби. Другим знову став донецький &#8220;Шахтар&#8221;. Обидва учасники посіли 3 місця, хоча кияни з гри могли розраховувати на більше, і перейшли до Кубка УЄФА.<br />
Збірна України чудово розпочала відбірковий турнір чемпіонату світу, окрім іншого зігравши внічию в Данії та розгомівши в гостях третього призера минулого Мундіалю Туреччину.<br />
2005. Збірна України блискуче пройшла відбірковий турнір чемпіонату світу, першою в Європі, не рахуючи майбутніх господарів німців, здобула путівку до фінального турніру.<br />
У єврокубках справи були негаразд вдало. Київське &#8220;Динамо&#8221;, програвши вже у другому кваліфікаційному раунді Ліги Чемпіонів скромному швейцарському &#8220;Туну&#8221;, перервало свою 11-річну серію безперервної участі у групових турнірах головного європейського клубного турніру.<br />
Чемпіоном України вдруге став донецький &#8220;Шахтар&#8221;.<br />
2006. Збірна України, вперше беручи участь у фінальному турнірі чемпіонату світу самостійно, одразу дійшла аж до чвертьфіналу. Незважаючи на невдалий старт, коли жовто-блакитні програли Іспанії 0:4, українська команда змогла мобілізуватися та обіграти послідовно Саудівську Аравію 4:0, Туніс 1:0 та у 1/8 фінал Швейцарію – 0:0 та по пенальті 3:0. Причому. це стало першим в історії чемпіонатів світу нагодою, коли серія пенальті закінчилася з &#8220;сухим&#8221; рахунком. А Швейцарія стала першою в історії чемпіонатів світу командою, яка не пропустила на його протязі жодного м&#8217;яча. У чвертьфіналі збірну України було розгромлено 0:3 майбутнім чемпіоном світу &#8211; Італією.<br />
У груповому турнірі Ліги Чемпіонів знову брали участь два клуби &#8211; донецький &#8220;Шахтар&#8221; посів 3-е місце та перейшов до Кубка УЄФА, а київське &#8220;Динамо&#8221; опинилося на останньому, 4-му місці.<br />
Чемпіоном України другий рік поспіль став донецький &#8220;Шахтар&#8221;.<br />
2007. Київське &#8220;Динамо&#8221; після дворічної перерви повернуло собі звання чемпіонів України. Також кияни виграли і Кубок країни, зробивши таким чином дубль.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://theageoffootball.com/ekskluziv/72026/istoriya-futbolnyh-klubiv-ukrayiny/feed/</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Футболістка збірної України Інна Глущенко &#8211; про перші кроки у футболі та акліматизацію у Франції</title>
		<link>https://theageoffootball.com/ekskluziv/63487/futbolistka-zbirnoyi-ukrayiny-inna-glushhenko-pro-pershi-kroky-u-futboli-ta-aklimatyzacziyu-u-francziyi/</link>
					<comments>https://theageoffootball.com/ekskluziv/63487/futbolistka-zbirnoyi-ukrayiny-inna-glushhenko-pro-pershi-kroky-u-futboli-ta-aklimatyzacziyu-u-francziyi/#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Степан Коваленко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 06 Oct 2022 04:40:36 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Ексклюзив]]></category>
		<category><![CDATA[Жіночий футбол]]></category>
		<category><![CDATA[Інна Глущенко]]></category>
		<category><![CDATA[Інна Глущенко футбол]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Кривбас жінки]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Реймс жінки]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://theageoffootball.com/?p=63487</guid>

					<description><![CDATA[Футболістка збірної України Інна Глущенко дала інтерв'ю сайту Епоха Футболу. ]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Інна Глущенко</strong> вважається однією з головних надій в українському жіночому футболі. Нападниця добре проявила себе у минулому сезоні Вищої ліги, забивши 6 голів у 10 матчах. Це дозволило їй звернути увагу на себе наставника національної команди <strong>Луїса Кортеса</strong>. Вона дебютувала за збірну в 17 років і вже має забитий гол на своєму рахунку.</p>
<p>Цього літа українка вирішила змінити клубну прописку і перейшла до французського Реймсу. <a href="https://theageoffootball.com/">Сайт Епоха Футболу</a> вирішив поцікавитись у Інни про акліматизацію у Франції та дізнатись її шлях у футболі.</p>
<p><strong>&#8211; Ти вже більше місяця у Франції, як справи з мовою, вже є успіхи, які допомагають почуватися впевнено? Зрозуміло, що я не маю на увазі ідеальне знання мови, а таке, що хоча б на тренуваннях уже розуміти фрази одноклубниць/тренера?</strong></p>
<p><em>&#8211; Так, я уже у Франції більше місяця. Французська мова дуже склада, але потроху я її вчу, вже можу розуміти слова тренера та одноклубниць. Ну і одноклубниці мені допомагають з мовою, вчать деяких слів, ну і до того ж у мене є уроки французької мови, які мені теж допомагають.</em></p>
<p><strong>&#8211; Як тебе прийняли в команді і кого б виділила з одноклубниць, хто найбільше допомагає?</strong></p>
<p><em>&#8211; У команді мене прийняли дуже добре. Звичайно, з кимось я спілкуюсь більше, а з кимось менше, але не хочу нікого виділяти, адже колектив дуже хороший, дівчата всі дуже хороші. Дякую, що мене так добре прийняли.</em></p>
<p style="text-align: center;"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-63498" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/10/football-inna1.jpg" alt="Інна Глущенко" width="700" height="425" srcset="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/10/football-inna1.jpg 700w, https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/10/football-inna1-300x182.jpg 300w" sizes="(max-width: 700px) 100vw, 700px" /></p>
<p><strong>&#8211; Порівняй місто Реймс з Миколаєвом та Кривим Рогом. У чому є свої плюси, а чого не вистачає в порівнянні з українськими містами.</strong></p>
<p><em>&#8211; Якщо чесно, то важко відповісти на це питання. Але хочу сказати, що за Миколаєвом та Кривим Рогом я дуже сильно сумую, хочу якнайшвидше приїхати додому, що я, скоріш за все, і зроблю під час найближчої своєї відпустки. Я, звісно, не впевнена, але сподіваюсь, що вдасться.</em></p>
<p><strong>&#8211; Що ж, тепер перейдемо до футбольної теми, але почнемо здалеку. У скільки років ти почала займатися футболом, чому обрала саме цей вид спорту і чи не було бажання покинути?</strong></p>
<p><em>&#8211; Футболом я почала займатися трохи пізно. Десь в років 13. Вибрала цей вид спорту, тому що в дитинстві грала з друзями у дворі і сподобалось мені, вирішила піти (посміхається &#8211; прим.).</em></p>
<p><em>Як тільки я прийшла на футбол, то відразу ж захотіла піти з цього виду спорту, тому що в мене нічого не виходило (посміхається &#8211; прим.). Чесно кажучи, у футбольному плані на фоні інших я виглядала не дуже</em>.</p>
<p><strong>&#8211;  Що говорили однокласниці, однокласники та й загалом друзі, підтримували чи, навпаки, не розуміли вибору?</strong></p>
<p><em>&#8211; Чесно, я думаю, що багато хто скептично до цього відносився, але в цілому мене підтримували: моя сім&#8217;я, всі мої друзі, однокласниці. Я до сих пір підтримую зв&#8217;язок зі своїми старими друзями, з якими я тільки починала грати у футбол у дворі.</em></p>
<p><strong>&#8211; Ти граєш у нападі. Тренери одразу тебе поставили в атаку чи спочатку пробували на інших позиціях?</strong></p>
<p><em>&#8211; Так, зараз граю в нападі. Тренери з самого початку мене ставили на атакуючі позиції, я грала і лівого вінгера, і правого вінгера, і центрального форварда. Зараз тренер в Реймсі мене бачить більше як флангового вінгера.</em></p>
<p style="text-align: center;"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-63499" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/10/football-inna2.jpg" alt="Інна Глущенко" width="700" height="446" srcset="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/10/football-inna2.jpg 700w, https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/10/football-inna2-300x191.jpg 300w" sizes="(max-width: 700px) 100vw, 700px" /></p>
<p><strong>&#8211; Найприємніший момент у футболі, який з тобою траплявся?</strong></p>
<p><em>&#8211; Я не можу виділити якийсь один момент у футболі. Для мене самий приємний момент у футболі &#8211; коли я забиваю голи. Це приносить мені велике щастя (посміхається &#8211; прим.). </em></p>
<p><em>Найважливіші для мене голи &#8211; це голи за збірну України за молодіжну збірну. Їх зараз не так і багато, але, я сподіваюсь, виправити це найближчим часом.</em></p>
<p><strong>&#8211; Кривбас зібрав бойову банду. Поки не шкодуєш, що не залишилася, адже у клубу великі шанси на перемогу в чемпіонаті?</strong></p>
<p><em>&#8211; Кривбас зараз дійсно потенційний претендент на перше місце у чемпіонаті. Зібрались хороші футболістки, хороший тренерський склад, у них є всі шанси. Хочу побажати тільки удачі у цьому сезоні.</em></p>
<p><em>Те що не залишилась не шкодую, але сподіваюсь, що мені ще вдасться пограти за Кривбас у майбутньому</em>&#8220;, &#8211; сказала нам Інна Глущенко.</p>
<p style="text-align: right;"><em><span style="font-size: 10pt;">Фото: пресслужба ФК Реймс та УАФ</span></em></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://theageoffootball.com/ekskluziv/63487/futbolistka-zbirnoyi-ukrayiny-inna-glushhenko-pro-pershi-kroky-u-futboli-ta-aklimatyzacziyu-u-francziyi/feed/</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Матея Кежман: історія сходження та краху</title>
		<link>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62918/mateya-kezhman-istoriya-shodzhennya-ta-krahu/</link>
					<comments>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62918/mateya-kezhman-istoriya-shodzhennya-ta-krahu/#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Степан Коваленко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 25 Sep 2022 05:03:20 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Ексклюзив]]></category>
		<category><![CDATA[Матея Кежман]]></category>
		<category><![CDATA[Матея Кежман біографія]]></category>
		<category><![CDATA[Матея Кежман кар'єра]]></category>
		<category><![CDATA[Новини футболу]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://theageoffootball.com/?p=62918</guid>

					<description><![CDATA[Матея Кежман вважався справжньою зіркою, але перехід на більш серйозний рівень не витримав. ]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Можна згадати, коли одного футболіста фанати підносили до небес, а потім утоптували в грязюку. Так, часто буває, що спортсмени звикають до таких перепадів від уболівальників та преси, але не всі. Серед них на самому піку своєї кар&#8217;єри опинився <strong>Матея Кежман</strong>. Фантастичний нападник, який у певний момент кар&#8217;єри повернув не туди і не зміг впоратися із тиском.</p>
<h2 style="text-align: center;"><span style="color: #008000;">Початок</span></h2>
<p>Кежман народився в колі сім&#8217;ї максимально захопленій футболом. Його батько був воротарем у белградській команді Земуна. Саме там і почав займатись улюбленою грою маленький Матея. Він там провів цілих 10 років, але у 16 ​​років виявився не потрібним. Притулив його скромніший Раднички Пірод. Там він забив 11 голів у 17 матчах. Після цього були Лозниця та Смедерево. Потім Кежман одержав запрошення, про яке мріяв. Партизан молодий футболіст підтримував із дитинства.</p>
<p>Матея активно вболівав за Партизан. Виступати за команду серця йому було всім. Після першого тренування у складі “чорно-білих” він спав у формі клубу. Він ненавидів Црвену Звєзду, “армійці” запропонували йому договір раніше, але Кежман відхилив.</p>
<p>У складі “трунарів” Матея незважаючи на юний вік став лідером. За два сезони на його рахунку було 33 голи у 54 матчах чемпіонату Югославії. У цей час у країні були військові дії. Свій 20-й день народження гравець відзначав у бомбосховищі. Такі важкі умови життя зробили його лише сильнішим. Це позначилося і на футбольному полі. Футболіст був непоступливий і не боявся йти в стики, хоча при зрості 182 см був худорлявим.</p>
<h2 style="text-align: center;">Становлення</h2>
<p>Кежман ототожнював собою швидкість, гольове чуття та особливу емоційність. Коли Партизан грав із Црвеною Звєздою, він за кілька днів вирушав у готель, де налаштовувався на цей поєдинок, а на тренуваннях ставав закритим, щоб набратися більше злості.</p>
<p>Молодий талант помітив голландський ПСВ. Вже в першому сезоні йому вдалося забити 24 голи в 31 матчі Ердівізі та стати найкращим бомбардиром. У 2002 році клуб з Ейндохвена очолив Гуус Хіддінк, він довірив місце на фланзі юному Ар&#8217;єну Роббену, якого придбали в Гронінгені. Фанати назвали дует Кежман-Роббен &#8220;Бетмен і Робін&#8221;, вважаючи, що вони ідеально доповнюють одне одного.</p>
<p style="text-align: center;"><iframe loading="lazy" title="TOP 10 GOALS | Mateja Kežman" src="https://www.youtube.com/embed/q6aocF0F95Q" width="640" height="360" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></p>
<p>Всього за чотири роки в чемпіонаті Нідерландів відзначився 105 разів за 122 матчі і тричі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату.</p>
<h2 style="text-align: center;">Крок до зірковості та початок кінця</h2>
<p>2004 року Челсі купив “золотий” дует ПСВ за солідні гроші. У клуб прийшов Жозе Моуріньо і вірив, що ці хлопці принесуть багато користі синім. Однак замість гольової феєрії була посуха. Перший гол забив лише у жовтні, та й той у Кубку Ліги. В АПЛ забив лише у грудні. Усього за сезон у чемпіонаті він відзначився чотири рази за 25 матчів.</p>
<p style="text-align: center;"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-22118" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2021/03/footballmatejache.jpg" alt="" width="640" height="360" /></p>
<p>Намагався реанімувати себе в Атлетико, але й у Прімері він забив лише 8 разів за 30 ігор. Потім був дворічний період у Фенербахчі. У Туреччині гравець почав забивати частіше, проте Суперліга далеко не топ-5 першостей за силою, тому всі погоджувалися, що звеличення Кежмана в молодості було лише пов&#8217;язане з рівнем суперників ПСВ у Голландії. Невдалим виявився і вояж до ПСЖ. За два сезони у Лізі 1 Матея відзначився 5 разів у 35 іграх. До того ж через освистування від паризьких фанатів під час заміни гравець демонстративно зняв футболку і кинув її на поле, за що був дискваліфікований на два тижні.</p>
<h2 style="text-align: center;">Фініта</h2>
<p>Його орендував Зеніт, сподіваючись, що серб принесе користь. Вірив у це і сам Кежман, йому було лише 30 років. У чемпіонаті Росії нападник відзначився лише двічі у 10 іграх, більшість із яких він провалив. Це остаточно підтвердило, що він уже не може грати за топ-клуби навіть у чемпіонатах не з топ-5.</p>
<p>У 2011 році перебрався в Саут Чайну з Гонг Конгу, але невпевненість у собі, не серйозне ставлення до тренувань призвели до втрати форми. Як наслідок, лише два голи у шести матчах. 2012 року БАТЕ вирішив повірити у досвідченого ветерана, але навіть у Білорусі Матея провалився. Він жодного разу не забив за шість зустрічей.</p>
<p>Зрозумівши, що вже не може отримувати задоволення від гри, втомившись від тиску ЗМІ, які включали його до різних збірних гравців, які виявилися найгучнішими розчаруваннями, Матея вирішив повісити бутси на цвях у 33 роки.</p>
<p>У чому причина такого провалу? Форвард банально не впорався із тим тиском, який на нього чинив перехід у топ-клуб, новий чемпіонат, інший рівень суперників. Моуріньйо також ставив його не на рідну позицію нападника, а на фланг.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62918/mateya-kezhman-istoriya-shodzhennya-ta-krahu/feed/</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Розгром у шість голів та зустріч довжиною в два місяці: найкращі матчі між Металістом та Дніпром</title>
		<link>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62672/rozgrom-u-shist-goliv-ta-zustrich-dovzhynoyu-v-dva-misyaczi-najkrashhi-matchi-mizh-metalistom-ta-dniprom/</link>
					<comments>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62672/rozgrom-u-shist-goliv-ta-zustrich-dovzhynoyu-v-dva-misyaczi-najkrashhi-matchi-mizh-metalistom-ta-dniprom/#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Степан Коваленко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 20 Sep 2022 21:38:10 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Ексклюзив]]></category>
		<category><![CDATA[Металіст - Дніпро]]></category>
		<category><![CDATA[Новини футболу]]></category>
		<category><![CDATA[Топ-матчі Дніпро - Металіст]]></category>
		<category><![CDATA[Топ-матчі Металіст - Дніпро]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Дніпро]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Металіст]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://theageoffootball.com/?p=62672</guid>

					<description><![CDATA[Вашій увазі підбірка найкращих матчів між Металістом та Дніпром. ]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Перед цим сезоном футбольну спільноту України дуже здивувало зближення між Металістом та Дніпром-1, адже багато років команди з цих міст були головними ворогами. Причин для співпраці було немало, хтось зрозумів, хтось залишився з фанатів незадоволеним, але в статті не про це.</p>
<p>Сайт <a href="https://theageoffootball.com/">Епоха Футбола</a> вирішив пригадати найкращі матчі між командами у період їх &#8220;золотих&#8221; років в УПЛ.</p>
<p><strong>Сезон 2005/2006. Металіст &#8211; Дніпро (0:6). Голи: Кравченко (43, 90), Балабанов (59), Ганцаржік (63, автогол), Данілов (71, автогол), Корніленко (85).</strong></p>
<p>Це був 28-й тур. Колективи ще зберігали шанси на бронзу, тому поєдинок мав дуже велику ціну.</p>
<p>Цікаво, що спочатку ніщо не віщувало харків&#8217;янам біди. Перший тайм пройшов приблизно в рівній боротьбі, в середньому темпі майже без моментів. Мабуть, Металіст виглядав навіть краще. Але харків&#8217;ян підкосив гол у роздягальню, забитий юним талантом <strong>Костянтином Кравченком</strong> ефектним ударом зі штрафного – точно о дев&#8217;ятку.</p>
<p>Після цього в другому таймі Дніпро реалізував майже всі свої моменти, а &#8220;жовто-сині&#8221; в кінцівці остаточно опустили руки, за що і отримали ще по голу від Корніленка та Балабанова.</p>
<p>Чемпіонат команди завершать із 43 балами, поділивши 4-6 місце з ФК Маріуполь. &#8220;Бронзу&#8221; візьме Чорноморець, у якого було на 2 очки більше. Варто сказати, що Дніпро за весь сезон забив 33 голи, тобто без цього матчу результативність команди склала 27 голів за 29 зустрічей.</p>
<p><strong>Сезон 2006/2007. Металіст &#8211; Дніпро (2:0). Голи: Девіч (52), Слюсар (67)</strong></p>
<p>Цей матч нічого не вирішував. 30-й тур чемпіонату, відставання між командами до зустрічі складало аж 11 балів. Але, мабуть, це було символічно, що свій перший бронзовий успіх (бо буде ще п&#8217;ять поспіль) харків&#8217;яни завізували переконливою перемогою над головним конкурентом.</p>
<p>До речі, вони обіграли тоді дніпрян і в першому колі – на &#8220;Метеорі&#8221;. Тобто, помста за минулорічні 0:6 видалась на славу.</p>
<p>І ще один характерний нюанс. В обох матчах не обійшлося тоді без вилучень. У Харкові червоні картки від <strong>Віталія Годуляна</strong> вже на 31-й хвилині отримали<strong> Северин Ганцаржик</strong> та<strong> Андрій Русол</strong> (перший за грубий фол, другий – за те, що поліз розбиратися з кривдником), за якими відразу пішов <strong>Сергій Назаренко</strong>, який висловив арбітру все, що про нього думає.</p>
<p>У Дніпрі арбітр вигнав із поля <strong>Сергія Костюка</strong>, показавши йому другу жовту наприкінці першого тайму, та <strong>Сергія Корніленка</strong>, який набрав такий самий комплект незадовго до фінального свистка.</p>
<p><strong>Сезон 2011/2012. Металіст &#8211; Дніпро (1:0). Гол: Тайсон (87)</strong></p>
<p>Старт сезону був досить вдалим для обох команд, тому саме матч 24 вересня мав показати їх амбіції на титул.</p>
<p>Гра була грубою, але судя <strong>Олександр Дердо</strong> був більш добрим до господарів. Команда Маркевича отримала лише 1 жовту карточку, тоді як гості аж 8. З 67-й хвилині Дніпро взагалі грав у меншості, видалений був Мандзюк. Нічия була близько, але по іншому думав Тайсон, який і забив переможний гол.</p>
<p><strong>Сезон 2012/2013. Дніпр &#8211; Металіст 2:0. Голи: Ротань (51), Жуліано (67)</strong></p>
<p>Того листопадового вечора публіка завелася так, що матч опинився під загрозою зриву. Напевно, ті, хто бачив цю гру, зараз згадали фаєр-шоу, яке влаштували на &#8220;Дніпро-Арені&#8221; місцеві ультрас. Довелося навіть хвилин на 5 робити паузу. Але дим розвіявся – і Жабченко поєдинок відновив.</p>
<p>А сама гра, до речі, вийшла класною. Господарі з перших хвилин включили пресинг, діючи на високих швидкостях, з неймовірною самовіддачею та агресією. Вже на 15-й хвилині рахунок міг бути 2:0 або навіть 3:0, але <strong>Олександр Горяїнов</strong> діяв дуже надійно. На 49-й хвилині голкіпер харків&#8217;ян, мабуть, загіпнотизував <strong>Євгена Селезньова</strong>, який не зумів реалізувати пенальті (влучив у штангу).</p>
<p>Однак невдовзі Дніпро все ж таки домігся свого – гол-красень зі стандарту забив <strong>Руслан Ротань</strong>. І лише після цього Металісту вдалося міцно перехопити ініціативу. Щоправда, ненадовго. Порив харків&#8217;ян якраз фаєр-шоу і перервав. Ну а після п&#8217;ятихвилинної паузи за справу знову взявся Дніпро і <strong>Жуліано</strong> ударом з 20 метрів подвоїв перевагу своєї команди.</p>
<p><strong>Сезон 2012/2013. Металіст &#8211; Дніпро (2:1). Голи: Девіч (9, 67) &#8211; Селезньов (2)</strong></p>
<p>Матч 29-го туру був не центральним не тільки через принциповість суперників, а й тому, що у господарів у разі перемоги було 99% шанси на перше срібло.</p>
<p>Гості, пам&#8217;ятаючи напевно про осінній матч, дуже хвацько почали, повівши в рахунку після голу Євгена Селезньова. Але відповідь <strong>Марко Девіча</strong> була не менш швидкою. Після цього Металіст якось непомітно прибрав ініціативу до своїх рук, і із завидною регулярністю взявся здійснювати фірмові набіги до штрафного майданчика гостей.</p>
<p>Мав забивати Хав&#8217;єр, але у вирішальний момент послизнувся. Міг відзначиться Соса, але не влучив у ціль. На початку другого тайму вони пропустили ще по моменту, ну а вирішив питання той самий Девіч. Прийняв на груди і потужно пробив з льоту. Просто, але дуже дієво – 2:1.</p>
<p>Через 25 хвилин ОСК &#8220;Металіст&#8221; був не в собі від радості. Справа не тільки в перемозі улюбленців, а й в тому, що в паралельному поєдинку Карпати обіграли Динамо, і вийшло, що саме в матчі з Дніпром команда <strong>Мирона Маркевича</strong> гарантувала собі довгоочікувані срібні медалі та путівку до Ліги чемпіонів. Щоправда, у ній харків&#8217;яни так до ладу і не зіграли. Думаю, не треба нагадувати, чому.</p>
<p><strong>Сезон 2013/2014. Металіст &#8211; Дніпро (2:2). Голи:  Мандзюк (10), Зозуля (15) &#8211; Едмар (31), Девіч (81).</strong></p>
<p>Цей поєдинок стартував 5 жовтня, а завершився лише 4 грудня. Справа в тому, що після першого тайму на «Дніпро-Арені» закінчилася електрика. Чекали-чекали, а налагодити подачу світла ніяк не вдавалося, ну футболісти Металіста, відсидівши належний час у роздягальні, зібрали речі та відлетіли.</p>
<p>УПЛ довго вирішувала, як же бути, і зрештою ухвалили – дограти другий тайм уже взимку. Металіст звичайно, хотів інше рішення: що Дніпро покарають технічною поразкою, через те, що клуб не зумів забезпечити умови для проведення матчу. Але довелося летіти до Дніпропетровська ще раз.</p>
<p style="text-align: center;"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-62675" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-med.jpg" alt="" width="700" height="395" srcset="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-med.jpg 700w, https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-med-300x169.jpg 300w" sizes="(max-width: 700px) 100vw, 700px" /></p>
<p>У результаті вийшло, скажімо так, два напівматчі. Обидва дуже захоплюючі, і, як завжди, з великою кількістю єдиноборств і не без сутичок. Металіст з перших хвилин шокував господарів потужним спуртом, але м&#8217;яч двічі за 15 хвилин влетів у сітку воріт Дішленковича. Така невдача могла зламати будь-кого, але ж для харків&#8217;ян поєдинки з дніпрянами – справа принципу.</p>
<p>Вони почали дотискати підопічних Рамоса, і Девіч у метушні біля воріт <strong>Дениса Бойка</strong> відіграв один гол. Ну а грудні завершили розпочате, відвоювавши нічию. До речі, це був останній офіційний матч для Мирона Маркевича біля керма Металіста.</p>
<p><strong>Сезон 2013/2014. Металіст &#8211; Дніпро (2:1). Голи: Гомес (36), Бланко (87) &#8211; Калініч (81 пен)</strong></p>
<p>&#8220;Жовто-сині&#8221; вже були не тими. Так, в стартовому складі вийшли Папа Гуйє, Азеведо, Вільягра, Гомес та Бланко, але всі інші в складі були українцями. Ок, ще був Дішленкович, але він вже мав паспорт України. Дніпро мав більш бойовитий склад і сподівався тільки на перемогу.</p>
<p style="text-align: center;"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-62674" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-metd1.jpg" alt="" width="700" height="466" srcset="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-metd1.jpg 700w, https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-metd1-300x200.jpg 300w" sizes="(max-width: 700px) 100vw, 700px" /></p>
<p>Напередодні 27-го туру &#8220;гірники&#8221; мали в активі 56 очок, команда <strong>Хуанде Рамоса</strong> відставала на три пункти, але мала матч у запасі. Обіграй дніпряни Металіст &#8211; і вони зрівнялися б із Шахтарем, який якраз у 27-й тур пропускав. Але у Дніпра нічого не вийшло. Можна сказати, що саме у Харкові він знову втратив шанси на титул.</p>
<p>Перший тайм вийшов приблизно рівним. Небезпечних моментів було небагато і важливу роль відіграла реалізація. У Дніпра чудовий шанс забити не використав Зозуля, який ефектно пробив головою в падінні, але не влучив у ворота. А ось Гомес свій шанс не змарнував, завершивши сольний рейд влучним ударом.</p>
<p>Після перерви команди обмінялися гольовими моментами – але цього разу неодруженою вийшла не лише спроба Зозулі, а й Гоменюка. А потім тренер Дніпра пішов ва-банк, кинувши в бій усіх нападників, що є під рукою. Хід спочатку спрацював – Селезньов заробив пенальті, Калинич його реалізував. Але наприкінці підопічні <strong>Ігоря Рахаєва</strong> спіймали Дніпро на контратаці і з чемпіонськими амбіціями Хуанде Рамоса в Україні було покінчено.</p>
<p><strong>Сезон 2014/2015. Металіст &#8211; Дніпро &#8211; (2:5). Голи: Болбат (65), Шав&#8217;єр (90+5) – Бруно Гама (14, 43, 63), Селезньов (88), Коноплянка (90+3). Видалення: Вільягра (54)</strong></p>
<p>Металіст: Шуст, Вільягра, Торсільєрі, Гуйє, Пшеничних, Краснопьоров (Болбат, 59), Кобін (Радченко, 85), Кулаков, Шав&#8217;єр, Ребенок (Гоменюк, 46), Жажа</p>
<p>Дніпро: Бойко, Федецький, Мазух, Дуглас, Стрініч, Канкава (Политило, 79), Кравченко, Гама, Шахов (Коноплянка, 63); Лучкевич, Калініч (Селезньов, 87)</p>
<p>Металіст вже був геть не тим. Так, команда мала досвідчених українських гравців, був Гуйє і Жажа &#8211; зірки перший &#8220;золотих років&#8221;, також були Вільягра, Торсільєрі, але, коли клуб розвалюється, то можна уявити рівень мотивації.</p>
<p>Дніпро за підсумками того сезону дійде до фіналу Ліги Європи, а тренував їх вже Миро Маркевич. Його підопічні рознесли його колишніх футболістів.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62672/rozgrom-u-shist-goliv-ta-zustrich-dovzhynoyu-v-dva-misyaczi-najkrashhi-matchi-mizh-metalistom-ta-dniprom/feed/</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Майбутній зрадник, чарівник Жінола та інші: найкращі гравці Тоттенгема у 90-х</title>
		<link>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62608/majbutnij-zradnyk-charivnyk-zhinola-ta-inshi-najkrashhi-gravczi-tottengema-u-90-h/</link>
					<comments>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62608/majbutnij-zradnyk-charivnyk-zhinola-ta-inshi-najkrashhi-gravczi-tottengema-u-90-h/#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Степан Коваленко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 19 Sep 2022 20:44:39 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Ексклюзив]]></category>
		<category><![CDATA[АПЛ]]></category>
		<category><![CDATA[Давід Жінола]]></category>
		<category><![CDATA[Даррен Андертон]]></category>
		<category><![CDATA[Історія АПЛ]]></category>
		<category><![CDATA[Новини АПЛ]]></category>
		<category><![CDATA[Сол Кемпбелл]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Тоттенгем]]></category>
		<category><![CDATA[Юрген Клинсманн]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://theageoffootball.com/?p=62608</guid>

					<description><![CDATA[Згадуємо зірок лондонського Тоттенгема у 90-ті. ]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>В цьому сезоні лондонський Тоттенгем вдало стартував в АПЛ. Команда за 7 турів набрала 17 очок, що дозволяє &#8220;шпорам&#8221; йти на третій сходинці в турнірній таблиці.</p>
<p>Сайт &#8220;<a href="https://theageoffootball.com/">Епоха Футболу</a>&#8221; вирішив пригадати 10 найзірковіших гравців клубу в 90-ті, коли Прем&#8217;єр-ліга тільки набирала обертів. Деякі з них приходили в команду ще в кінці 80-х, а деякі грали в колективі і на початку 00-х.</p>
<h2 style="text-align: center;"><strong>Ерік Торстведт (1988-1996)</strong></h2>
<p>Норвезький голкіпер перейшов до клубу ще у 1988 році. Затримався на 8 років. В чемпіонатах Англії відіграв 173 гри і навіть забив 1 гол. Лондон для нього був не першим іноземним містом. З 1985 по 1987 грав за Боруссію М, а потім рік за шведський Гетеборг.</p>
<p>Разом з командою виграв Кубок Англії в 1991 рокі. Завершив кар&#8217;єру в 34 роки через травми. Загалом за національну збірну Норвегії провів 97 поєдинків. Зараз експерт на телебаченні у себе на батьківщині.</p>
<h2 style="text-align: center;">Сол Кембпелл (1992-2001)</h2>
<p>В академію &#8220;шпорів&#8221; він потрапив у 1989 році, а вже через три роки дебютував за першу команду. В АПЛ відіграв 250 матчів і зумів забити 10 голів.</p>
<p>Разом з командою виграв Кубок Ліги 1999 року, а також декілька індифідуальних нагород. З 1996 року регулярно викликався до збірної Англії.  Був улюбленцем фанатів. Літом 2001 року став вільним агентом і перебрався до Арсенала, головного конкурента Тоттенгема, чим викликав обурення у великої кількості фанів, але це не заважає нам включити його до списку найкращих гравців команди у 90-ті.</p>
<h2 style="text-align: center;">Даррен Андертон (1992-2004)</h2>
<p>В 1992 році &#8220;лілії&#8221; прибдали 20-річного таланта Портсмута і він затримався в клубі аж на 12 років. За цей час в АПЛ провів 299 матчів та забив 34 голи.</p>
<p>З клубом також виграв Кубок Ліги 1999 року, а в 2002 році дійшов до фіналу цього турніру. За збірну Англії виступав з 1994 по 2001 рік. В сумі відіграв 30 поєдинків та забив 7 голів.</p>
<h2 style="text-align: center;"><strong>Давід Жінола (1997-2000)</strong></h2>
<p>Успіх Еріка Кантона змусив англійські клуби активніше слідкувати за французським чемпіонатом, що дозволило провести декілька вдалих трансферів з цієї ліги. В 1995 році Ньюкасл придбав у ПСЖ 28-річного Давіда Жінолу. На &#8220;Сент-Джеймс Парк&#8221; атакуючий півзахисник відзначився 6 разів за 58 зустрічей, тому &#8220;сороки&#8221; погодились продати його Тоттенгему за 2 мільйони фунтів.</p>
<p style="text-align: center;"><iframe loading="lazy" title="David Ginola - All Tottenham Goals" src="https://www.youtube.com/embed/ubOIWxnrrhs" width="640" height="360" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></p>
<p>Він став важливим гравцем, допоміг клубу вдало зберігати прописку в еліті, а також виграти той же Кубок Ліги. Сезон 1998/1999 був дуже вдалим для виконавця. Його признали гравцем року не тільки в клубі, а й в усій лізі за версією ПФА і журналістів також.</p>
<h2 style="text-align: center;">Юрген Клінсманн (1994/1995, 1998)</h2>
<p>В більшості сезонів &#8220;шпори&#8221; забивали трохи більше 1 голу за матч, але це не завадило за десятиліття засвітитися в команді декільком світовим нападникам. Почнемо з німця Юргена Клінсманна.</p>
<p>В липні 1994 року за 30-річного форварда було віддано два мільйони фунтів. Це викликало подив і роздратування у фанатів. Так, він був відомим, але у Лізі 1 за Монако в минулому сезоні відзначився лише 10 разів за 30 матчів.</p>
<p>Проте з першої гри він почав закохувати в себе. Юрген став гравцем серпня в АПЛ, а загалом за сезон забив 21 гол у чемпіонаті.</p>
<p style="text-align: center;"><iframe loading="lazy" title="Jurgen Klinsmann - All Tottenham Goals" src="https://www.youtube.com/embed/I289JT_T7YQ" width="640" height="360" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></p>
<p>Після такого успіху він захотів спробувати себе в Баварії, а літом 1997 поповнив Сампдорію, але не зміг там стати основним, тому повернувся у оренду до Тоттенгема і забив ще 9 голів за 15 матчів в прем&#8217;єр-лізі.</p>
<h2 style="text-align: center;">Гарі Лінекер (1989-1992)</h2>
<p>Тоттенхем заплатив 1,1 мільйон фунтів Барселоні за 29-річного англійця. В АПЛ він так і не зіграв за клуб, але за три роки в Першому дивізіоні забив 67 голів за 105 матчів, а в сезоні 1989/1990 взагалі став найкращим бомбардиром ліги.</p>
<p>Надалі в його кар&#8217;єрі були два роки в японській Нагої і завершення кар&#8217;єри. За збірну Англії забив 48 голів за 80 матчів і досі є рекордсменом за відсотком голів у складі &#8220;Трьох львів&#8221;.</p>
<h2 style="text-align: center;">Тедді Шерінгем (1992-1997, 2001/2003)</h2>
<p>Саме на заміну Лінекеру купили 26-річного Тедді Шерінгема. Він гідно замінив зіркового гравця і провів за клуб успішні 5 сезонів. Він відзначився 75 разів за 166 поєдинків.</p>
<p>В сезоні 1992/1993 став володерем &#8220;Золотої бутси&#8221; першого сезону АПЛ. Потім був чотирирічний період в МЮ і повернення до лондонського клубу. В другий захід він забив 22 голи за 70 зустрічей. Кар&#8217;єру завершив в 2007 році у 41 рік. За збірну Англії відзначився 11 разів у 51 матчі.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62608/majbutnij-zradnyk-charivnyk-zhinola-ta-inshi-najkrashhi-gravczi-tottengema-u-90-h/feed/</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Баварія заплатила рекордну суму: топ-10 найбільших компенсацій за перехід тренера</title>
		<link>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62308/bavariya-zaplatyla-rekordnu-sumu-top-10-najbilshyh-kompensaczij-za-perehid-trenera/</link>
					<comments>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62308/bavariya-zaplatyla-rekordnu-sumu-top-10-najbilshyh-kompensaczij-za-perehid-trenera/#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Степан Коваленко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 17 Sep 2022 04:29:52 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Ексклюзив]]></category>
		<category><![CDATA[АПЛ]]></category>
		<category><![CDATA[Грэм Поттер]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Бавария]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Челси]]></category>
		<category><![CDATA[Юлиан Нагельсманн]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://theageoffootball.com/?p=62308</guid>

					<description><![CDATA[Нещодавно Челсі звільнив Томаса Тухеля і призначив на його місце наставника Брайтона Грема Поттера. По різним даним, &#8220;сині&#8221; заплатили &#8220;чайкам&#8221; до 18 мільйонів євро за наставника. Сайт Епоха Футболу вирішив пригадати інші гучні переходи тренерів з одного клубу в інших за солідні кошти. Марк Хьюз (Уельс), €6,3 млн.  Блекберн &#8211; Манчестер Сіті (обидва &#8211; Англія)...]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Нещодавно Челсі звільнив <strong>Томаса Тухеля</strong> і призначив на його місце наставника Брайтона<strong> Грема Поттера</strong>. По різним даним, &#8220;сині&#8221; заплатили &#8220;чайкам&#8221; до 18 мільйонів євро за наставника.</p>
<p>Сайт <a href="https://theageoffootball.com/">Епоха Футболу</a> вирішив пригадати інші гучні переходи тренерів з одного клубу в інших за солідні кошти.</p>
<p><strong>Марк Хьюз (Уельс), €6,3 млн.  Блекберн &#8211; Манчестер Сіті (обидва &#8211; Англія)</strong></p>
<p><strong>Марк Хьюз</strong> почав кар&#8217;єру тренер ще будучи гравцем. З 1999 по 2004 рік він тренував Уельс. В 2004 році 41-річний спеціаліст  отримав посаду тренера у Блекберні і пропрацював з ним чотири роки. Його успіхи: привів далеко не найбагатший клуб до трьох півфіналів Кубка Англії поспіль і фінішував із командою у шістці найкращих в останньому сезоні.</p>
<p>Блекберн отримав рекордну на той момент компенсацію за тренера у світовому футболі. У Манчестер Сіті Валлієць змінив шведа <strong>Свена-Йорана Ерікссона</strong> і став першим тренером в еру нинішніх власників &#8220;містян&#8221; &#8211; правлячої королівської родини емірату Абу-Дабі.</p>
<p>Х&#8217;юз пропрацював півтора роки у манкуніанській команді, яка під його керівництвом виступала нестабільно. При цьому вивів Манчестер Сіті в перший для клубу півфінал Кубка ліги з 1981 року. У грудні 2009-го після перемоги над Челсі валлієць був звільнений— його змінив італієць Роберто Манчіні. Саме з цим тренером Сіті виграє першу АПЛ в своїй історіїї.</p>
<p>Після цього у Хьюза був середній сезон з Фулхемом та провал з КПР. І п&#8217;ять посередніх сезонів зі Сток Сіті. В березні 2018 спеціаліст очолив Саутгемптон, але був звільнений через 9 місяців. &#8220;Святі&#8221; з ним здобули лише 5 перемог у 27 матчах.</p>
<p>Після цього довго був без роботи, аж поки у лютому його не запросив Бредфорд Сіті. Після восьми матчів цього сезону клуб набрав 14 очок і йде шости у Лізі 2 (четвертий по силі дивізіон &#8211; прим.).</p>
<p><strong>Аді Хюттер (Німеччина), €7,5 млн Айнтрахт  &#8211; Боруссія Менхенгладбах</strong></p>
<p>Хюттер за свою кар&#8217;єру приводив до перемоги в турнірах практично всі свої команди — австрійські Гредіг і Зальцбург, а також швейцарський Ян Бойз.</p>
<p>Німецький Айнтрахт (Франкфурт), до якого він перейшов у 2018 році з Янг Бойз, фактично став першим клубом, який не зміг привести до трофею. Проте з ним франкфуртська команда дісталася півфіналу Ліги Європи в сезоні-2018/19, де команда програла в серії пенальті Челсі.</p>
<p>Хюттер не раз зізнавався тренером року за версіями ЗМІ та профспілкою футболістів Німеччини. У 2021 році він перейшов до Боруссії (Менхенгладбах), яка заплатила Айнтрахту за нього €7,5 млн.</p>
<p>Перший сезон у новому клубі у нього не задався – команда посіла дев&#8217;яте місце у чемпіонаті. У результаті він залишив Борусію.</p>
<p><strong>Жозе Моурінью (Португалія), €8 млн Інтер (Італія) &#8211; Реал (Мадрид, Іспанія), 2010 рік</strong></p>
<p>На той момент португалець був найбажанішим тренером для будь-якого топ-клубу Європи. Під його керівництвом успіхів досягали Порту, Челсі та Інтер.</p>
<p>Реал переживав не найкращі дні. В клубі вже було безліч зірок, але результати були не найкращими. У зв&#8217;язку з чим &#8220;бланкос&#8221; заплатили міланськомку €8 млн за португальського фахівця.</p>
<p>За три роки в Мадриді йому вдалося перемогти у національній першості, Кубку та Суперкубку Іспанії. Однак Лігу чемпіонів взяти не вдалося. Потім було повернення в Челсі, тренерство в МЮ і Тоттенхемі, але без тих успіхів, на які сподівалися боси. Зараз він очолює Рому. З &#8220;вовками&#8221; в минулому сезоні Моурінью виграв Лігу конференцій.</p>
<p><strong>Рубен Аморім (Португалія), €10 млн &#8220;Брага&#8221; &#8211; &#8220;Спортінг&#8221; (обидва &#8211; Португалія), 2020 рік</strong></p>
<p>Дивовижний перехід за такі гроші з огляду на те, що Аморім провів з основою Браги всього два місяці (і 13 матчів). &#8220;Спортінг&#8221; вважав цей факт достатнім, щоб запросити до себе тренера, заплативши одну з найбільших сум за мірками світового футболу. Хоча португальські клуби не входять навіть до десятки найбагатших.</p>
<p>Аморім змінив <strong>Рікарду Са Пінту</strong>, який непогано вів команду за сезоном, але програв два матчі поспіль. Уся його тренерська кар&#8217;єра до переходу до Браги — півтора роки у командах третього дивізіону.</p>
<p>Ще більше дивувало те, що Аморім не те що не легенда Спортінгу, він за &#8220;левів&#8221; навіть не грав. Але поки Аморім виправдовує довіру керівництва. При ньому за два роки виграно чемпіонство, Суперкубок та два Кубка Ліги.</p>
<p><strong>Крістоф Гальтьє (Франція), €10 млн Ніцца &#8211; ПСЖ</strong></p>
<p>Гальтьє розпочав свою тренерську кар&#8217;єру у 1999 році у Марселі, де нетривалий час навіть був головним тренером. Наступні 10 років працював асистентом.</p>
<p>У 2009 році очолив Сент-Етьєн, де до цього входив до тренерського штабу <strong>Алена Перрена</strong>. За чотири роки він перетворив Сент-Етьєн із команди нижчого ешелону на клуб, який бореться за потрапляння до єврокубків. І в наступні три роки аж до свого відходу незмінно виводив Сент-Етьєн до Ліги Європи.</p>
<p>У 2017 році очолив Лілль —  до його приходу команда посідала 17-те місце та виборювала виживання. Йому вдалося врятувати клуб від вильоту, а наступного сезону команда під його керівництвом фінішувала другою у чемпіонаті.</p>
<p>Але головну сенсацію він створив у сезоні-2020/21, коли привів Лілль, що відчуває фінансові проблеми, до чемпіонства. І це за гегемонії ПСЖ, який витрачав на трансфери сотні мільйонів. Гальтьє не міг дозволити собі такої розкоші і фактично збирав команду по шматочках з гравців, що залишилися на ринку.</p>
<p>Після чемпіонського сезону Гальтьє перейшов до Ніцци, з якої дійшов до фіналу Кубка Франції. А нинішній сезон він розпочав як головний тренер ПСЖ, який заплатив Ніцці €10 млн за тренера.</p>
<p><strong>Брендан Роджерс (Північна Ірландія), €10,5 млн. Селтік (Шотландія) &#8211; Лестер (Англія), 2019 рік.</strong></p>
<p>Успішна робота Роджерса — три сезони з Селтіком і три чемпіонства — не пройшли повз керівництво Лестера. Взимку 2019 року він перейшов до Лестера» підписавши контракт до 2022 року. Через деякий час Лестер продовжив угоду з фахівцем до 2025 року.</p>
<p>У &#8220;лис&#8221; були успішні періоди під його роботою. Команда двічі була 5-ю, але обидва рази могла посісти місце і повище. Поки що Лестер йде погано. Клуб з 1 пунктом замикає турнірну таблицю.</p>
<p>Клуби не вперше платять за Роджерса. Так, 2012-го Ліверпуль заплатив Суонсі Сіті €6,2 млн.</p>
<p><strong>Андре Віллаш-Боаш (Португалія), €15 млн. Порту (Португалія) &#8211; Челсі (Англія), 2011 рік</strong></p>
<p>ЗМІ називали португальця наступником Моурінью: Віллаш-Боаш працював його помічником у Порту, ​​Челсі та Інтері. Згодом розпочав самостійну кар&#8217;єру і за два роки доріс до головного тренера Порту, ​​який у перший же сезон призвів до перемог у чемпіонаті країни та Лізі Європи.</p>
<p>В результаті Віллаш-Боаш очолив Челсі. Власнику англійського клубу Роману Абрамовичу довелося заплатити Порту за молодого фахівця €15 млн. Йому було всього 34 роки.</p>
<p>Португалець не зміг доопрацювати навіть сезон і був звільнений у березні з виплатою в €13,5 млн, коли команда перебувала на межі непопадання до зони єврокубків.</p>
<p>Після цього він провалився і в Тоттенхемі. Добув декілька титулів в Зеніті, та посередньо попрацював у Шанхаї та Марселі. З лютого 2021 перебуває без роботи.</p>
<p><strong>Юліан Нагельсманн (Німеччина), €25 млн &#8220;Лейпциг&#8221; &#8211; &#8220;Баварія&#8221; (обидва &#8211; Німеччина)</strong></p>
<p>Один із найперспективніших тренерів світу <strong>Юліан Нагельсман</strong> восени 2021 року очолив мюнхенську Баварію, багаторічного лідера німецького футболу.</p>
<p>На той момент німцю було 33 роки, і він уже вважався досвідченим фахівцем. Свою тренерську кар&#8217;єру він розпочав ще у 2008 році, а з 2016-го працює як головний тренер. Тоді Нагельсман прийняв Хоффенхайм, став наймолодшим головним тренером в історії Бундесліги: на той момент йому було 28 років. За підсумками 2016 року він отримав звання найкращого тренера першості.</p>
<p>2018-го очолив Лейпциг, якому довелося виплатити Хоффенхайму за молодого тренера €5 млн — неймовірну суму для німецького футболу. Але ставка себе виправдала. Під керівництвом Нагельсманна команда дійшла до півфіналу Ліги чемпіонів, де поступилася Парі Сен-Жермен. Це найкращий результат для клубу у єврокубках.</p>
<p>За даними Bild, Лейпциг отримав від Баварії як компенсацію до €25 млн з урахуванням бонусів &#8211; рекордну за мірками футболу суму. Раніше жоден клуб не віддавав за тренера навіть близько €25 млн.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62308/bavariya-zaplatyla-rekordnu-sumu-top-10-najbilshyh-kompensaczij-za-perehid-trenera/feed/</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Руслана Левченко: Кривбас ставить перед собою ціль виграти чемпіонат України</title>
		<link>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62152/ruslana-levchenko-kryvbas-stavyt-pered-soboyu-czil-vygraty-chempionat-ukrayiny/</link>
					<comments>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62152/ruslana-levchenko-kryvbas-stavyt-pered-soboyu-czil-vygraty-chempionat-ukrayiny/#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Степан Коваленко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 13 Sep 2022 11:25:22 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Ексклюзив]]></category>
		<category><![CDATA[Вища ліга жінки]]></category>
		<category><![CDATA[Жіночий футбол]]></category>
		<category><![CDATA[Руслана Левченко]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Кривбас жінки]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://theageoffootball.com/?p=62152</guid>

					<description><![CDATA[Руслана Левченко дала інтерв'ю сайту Епоха Футболу. ]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Минулими вихідними стартував сезон у жіночій Вищій лізі. Кривбас з Кривого Рогу почав чемпіонат з впевненої перемоги над новачком елітного дивізіону СК Дніпро-1 (7:0).</p>
<p>Сайт <a href="https://theageoffootball.com/">Епоха Футбола</a> поспілкувався з фланговою захисницею команди <strong>Русланою Левченко</strong>. Ми запитали у футболістки про перший матч, цілі на сезон, а також про можливість спробувати себе за кордоном.</p>
<p><strong>&#8211; Минулого сезону ви проводили товарняк із Дніпро-1 та поступилися. Хоч вони і новачки Вищої ліги, не думала, що буде аж так легко і чи сильно мотивувала та поразка?</strong></p>
<p><em>&#8211; В минулому році до матчу з СК Дніпро-1 підходила геть інша команда з іншими цілями. Зараз у нас ціль &#8211; чемпіонство. До кожного суперника ми підходимо з настроєм на перемогу та з бажанням забити якнайбільше голів.</em></p>
<p><em>Мотивація? Залишилось мало дівчат, які грали в тій товариській грі, але особисто мене це мотивувало. Адже хотілось взяти гідний реванш. </em></p>
<p><strong>&#8211; Кривбас дуже сильно змінив склад. До команди прийшли досвідчені футболістки. Мета клубу виграти чемпіонство?</strong></p>
<p><em>&#8211; Так, клуб цього не приховує. У нас є ціль вийти до Ліги чемпіонів та перше місце в чемпіонаті України.</em></p>
<p><strong>&#8211; Які особисті цілі ставиш на сезон?</strong></p>
<p><em>&#8211; Ніяких особистих цілей, напевно, на сезон не ставлю, оскільки на першому плані у нас є одна командна.</em></p>
<p style="text-align: center;"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-62154" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-levchenko1.jpg" alt="" width="700" height="467" srcset="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-levchenko1.jpg 700w, https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-levchenko1-300x200.jpg 300w" sizes="(max-width: 700px) 100vw, 700px" /></p>
<p><strong>&#8211; З клубу пішли легіонерки Зідой, Кедма, Лідіані, Матвєєва, Топал. Чим тобі запам&#8217;яталася гра/тренування/спілкування з ними?</strong></p>
<p><em>&#8211; З усіх перечислених легіонерок я виділю Тату Матвєєву її досвідом, та Іру Топал, яка була завжди на позитиві та з посмішкою. </em></p>
<p><strong>&#8211; Зате в команді залишилися досвідченіші Сонкенг і Прісекарь. Їх не довелося вмовляти, чи це їхнє рішення залишитися?</strong></p>
<p><em>&#8211; Так, це було їх рішення. Вони захотіли залишитись та допомогти команді, за що їм великий респект. </em></p>
<p><strong>&#8211; Глущенко та Талеб гратимуть у Франції та Італії. Через війну тобі довелося пограти у чеському Словацко. Цього літа не було бажання теж спробувати знайти собі якийсь клуб у Європі?</strong></p>
<p><em>&#8211; Коли не було зрозуміло, чи буде в цьому році жіночий чемпіонат, то думки залишитись в Європі були, оскільки хотілось і надалі грати у футбол.</em></p>
<p><em>Але потім, коли оголосили, що жіночий чемпіонат таки буде, то з&#8217;явились декілька пропозицій з Європи, але я зважила всі &#8220;за&#8221; та &#8220;проти&#8221; і вирішила залишитись в Кривбасі.</em></p>
<p><em>Дівчата молодці, що не побоялись залишитись в Європі, ризикнули. Що Інні Глущенко, що Марії Талеб я хочу побажати успіхів, перемог з новими командами і сподіваюсь, що у них все вийде</em>&#8220;, &#8211; сказала нам Руслана Левченко.</p>
<p style="text-align: center;"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-62155" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-levchenko3.jpg" alt="Руслана Левченко" width="700" height="467" srcset="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-levchenko3.jpg 700w, https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/09/football-levchenko3-300x200.jpg 300w" sizes="(max-width: 700px) 100vw, 700px" /></p>
<p>17-річна футболістка в минулому сезоні у Вищій лізі провела 10 матчів і забила 1 гол. На зимову паузу Кривбас пішов на третій сходинці. Чемпіонат не був дограний через повномаштабне вторгнення РФ в Україну.</p>
<p style="text-align: right;"><span style="font-size: 10pt;"><em>Фото: пресслужба ФК Кривбас</em></span></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://theageoffootball.com/ekskluziv/62152/ruslana-levchenko-kryvbas-stavyt-pered-soboyu-czil-vygraty-chempionat-ukrayiny/feed/</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Український гранд не програвав: історія зустрічей Динамо – Фенербахче</title>
		<link>https://theageoffootball.com/ekskluziv/57043/ukrayinskyj-grand-ne-progravav-istoriya-zustrichej-dynamo-fenerbahche/</link>
					<comments>https://theageoffootball.com/ekskluziv/57043/ukrayinskyj-grand-ne-progravav-istoriya-zustrichej-dynamo-fenerbahche/#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Степан Коваленко]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 07 Sep 2022 18:27:25 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Головні новини]]></category>
		<category><![CDATA[Ексклюзив]]></category>
		<category><![CDATA[Динамо - Фенербахче історія зустрічей]]></category>
		<category><![CDATA[Динамо Фенербахче]]></category>
		<category><![CDATA[Ліга чемпіонів]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Динамо]]></category>
		<category><![CDATA[ФК Фенербахче]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://theageoffootball.com/?p=57043</guid>

					<description><![CDATA[Вашій увазі огляд усих зустрічей між Динамо - Фенербахче. ]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Зовсім скоро київське Динамо стартує в кваліфікації Ліги чемпіонів. Суперником буде гранд турецького футболу Фенербахче. Обидва клуби майже кожного року грають в єврокубках, проте їхні шляхи перетинались досить рідко. Загалом було зіграно 5 матчів: чотири в Лізі чемпіонів та один товариський матч.</p>
<p>Сайт <a href="https://theageoffootball.com/">Епоха Футболу</a> вирішив зробити екскурс в історію та згадати, як проходили попередні матчі між клубами.</p>
<p><strong>Перша дуель: кваліфікація ЛЧ 2006/2007</strong>.</p>
<p>Динамо в сезоні 2005/2006 зазнало найбільшої ганьби в єврокубках 00-х. Кияни не змогли пройти швейцарський Тун в другому кваліфікаційному раунді ЛЧ і вилетіли з єврокубків ще 3 серпня. <strong>Леонід Буряк</strong> був звільнений, на його місце прийшов <strong>Анатолій Дем’яненко</strong>. Незважаючи на відсутність єврокубкових матчів кияни не змогли взяти чемпіонство. В «Золотому матчі», який проходив в місті Кривий Ріг, Шахтар був сильнішим.</p>
<p>На наступний рік «біло-сині» планували змити цю ганьбу. В суперники спочатку потрапив латвійський Металургс. Команда Дем’яненка не повторила провал минулого року і за два матчі забила чемпіонам Латвії 8 голів, пропустивши в свої лише 1. Проте для виходу до групи ЛЧ треба було здолати Фенербахче.</p>
<p>«Канарки» провели непоганий попередній сезон в своєму чемпіонаті. Під керівництвом німця <strong>Крістофа Даума</strong> команда набрала 81 очко і лише на 2 пункти поступилась Галатасараю. Різниця голів – 90:34. Літом команду очолив бразилець <strong>Зіко</strong>. Не обійшлось і без втрат. Лідер атак останніх двох років <strong>Мерт Нобре</strong> перейшов в Бешикташ, але й без цього в клубі було чимало іменитих легіонерів та гравців збірної Туреччини.</p>
<p>Фанати Динамо побоювались, що команда знову залишиться без виходу до групового етапу найпрестижнішого турніру, але впевнена домашня перемога в першій грі зробила очікування оптимістичнішими. Українській команді вдалось дотиснути суперника. А після першого тайму другого матчу стало зрозуміло, що далі підуть саме представники України.</p>
<p style="text-align: center;"><iframe loading="lazy" title="Dynamo Kiev - Fenerbahce. CL-2006/07 (3-1)" src="https://www.youtube.com/embed/E-Ig3Iaxy7Q" width="620" height="360" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"><span data-mce-type="bookmark" style="display: inline-block; width: 0px; overflow: hidden; line-height: 0;" class="mce_SELRES_start">﻿</span></iframe></p>
<p><span style="color: #008000;"><strong>Динамо – Фенербачхе – 3:1</strong></span></p>
<p>Голи: Діого Рінкон (1, 68), Юссуф (83) – Ауреліо (48)</p>
<p><strong><span style="color: #008000;">Фенербахче – Динамо – 2:2</span></strong></p>
<p>Голи: Аппіа (36), Зенгін (57) – Шацьких (5, 42)</p>
<p><strong>Дуель №2</strong><strong>. Груповий етап Л</strong><strong>іги чемпіонів 2008/2009</strong></p>
<p>Друга зустріч відбулась через два роки. Ці два сезони для клубів вийшли протилежними: Динамо двічі провалилось, посівши четверте місці в групі, набравши 2 бали за 12 поєдинків. Фенербахче, навпаки, в сезоні 2007/2008 дійшло аж до ¼ фіналу, де програв лише Челсі. Цьому успіху стамбульского клубу <a href="https://theageoffootball.com/ekskluziv/55241/ziko-na-choli-roberto-karlos-u-skladi-zgaduyemo-najuspishnishyj-sezon-fenerbahche-v-lch/">ми присвячували статтю</a>.</p>
<p>Літом до команди прийшов досвідчений <strong>Луїс Арагонес</strong>, який в липні привів збірну Іспанії до золота Євро, а в 1986 виходив з Атлетіко до фіналу Кубка Кубків, де програв саме Динамо. Також «канарки» стали сильнішими і по іменам. Додались до складу <strong>Роберто Карлос</strong>, <strong>Емре Белезоглу</strong> і найкращий бомбардир Прімери сезону 2007/2008 <strong>Дані Гуїса</strong>.</p>
<p>Проте у Арагонеса в клубі не пішло. Турки невдало провели ЛЧ, посівши останнє місце в групі. На Шукрю Сарачоглу знову була нічия, але на цей раз без голів, а от в Києві Динамо здобуло мінімальну перемогу, голом відзначився <strong>Роман Єрьоменко</strong>.</p>
<p style="text-align: center;"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-57044" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/07/football-df1.jpg" alt="Динамо - Фенербахче" width="700" height="495" /></p>
<p>Колектив <strong>Юрія Сьоміна</strong> потім непогано показав себе в Європі. В плей-офф Кубка УЄФА вони вибили Валенсію, Металіст та ПСЖ. В ½ фіналу їх зупинив Шахтар, «гірники» тоді і стали володарями трофея.</p>
<p><span style="color: #008000;"><strong>Фенербахче – Динамо – 0:0</strong></span></p>
<p><span style="color: #008000;"><strong>Динамо – Фенербахче – 1:0</strong></span></p>
<p>Гол: Єрьоменко (20)</p>
<p><strong>Дуель </strong><strong>N</strong><strong>3</strong><strong>: товариська гра</strong></p>
<p>Зовсім нещодавно відбулось крайнє протистояння. «Біло-сині» готовились до матчів групової стадії ЛЧ і старались грати по два матчі на тиждень. Зв’язки <strong>Мірчі Луческу</strong> дозволили організувати в Стамбулі спаринг.</p>
<p style="text-align: center;"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-57045" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/07/football-df2.jpg" alt="Динамо - Фенербахче" width="700" height="394" /></p>
<p>Матч завершився нічиєю, хоча «жовто-чорні» були трошки краще по грі, але не змогли реалізувати свої моменти.</p>
<p><strong><span style="color: #008000;">Фенербахче – Динамо – 1:1</span></strong></p>
<p>Голи: Пелкас (63) – Лєдньов (28)</p>
<p style="text-align: center;"><iframe loading="lazy" title="КМ. ДИНАМО Київ - ФЕНЕРБАХЧЕ Туреччина 1:1. НАЙКРАЩІ МОМЕНТИ" src="https://www.youtube.com/embed/A5NcqUUF7b0" width="640" height="360" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></p>
<p>Матчі між командами пройдуть 20 і 27 липня. В першому поєдинку представник УПЛ буде господарем поля, але гра відбудеться на нейтральному полі в Лодзі, оскільки через війну з боку росії УЄФА не дозволяє проводити матчі європейських змагань на території України.</p>
<p>Вихід в наступний раунд кваліфікації Ліги чемпіонів дозволить Динамо гарантувати собі груповий етап Ліги Європи. Одвічний конкурент «біло-синіх» донецький Шахтар буде грати в групі ЛЧ, оскільки саме вони були лідером в чемпіонаті України на момент вимушеної зупинки розіграшу.</p>
<p><strong>Дуель №4. Кваліфікація ЛЧ. Сезон 2022/2023.</strong></p>
<p>Ну і геть нещодавні матчі. Динамо не грало офіційні матчі з грудня, &#8220;канарки&#8221; підписали декілька сильних гравців, а очолив їх відомий Жорже Жезус. Здавалось, що гідна гра проти турецького гранда вже буде подвигом для &#8220;біло-синіх&#8221;.</p>
<p><strong><span style="color: #008000;">Динамо &#8211; Фенербахче &#8211; 0:0</span></strong></p>
<p>Гра в Лодзні була нудною. Динамо грало обережно, а Фенербахче хотів, але не міг. Обмаль моментів переросли в те, що голів не було. Все повинно вирішитись буле на Шукрю Сарачоглу.</p>
<p style="text-align: center;"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-61771" src="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/07/football-lf.jpg" alt="" width="700" height="354" srcset="https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/07/football-lf.jpg 700w, https://theageoffootball.com/wp-content/uploads/2022/07/football-lf-300x152.jpg 300w" sizes="(max-width: 700px) 100vw, 700px" /></p>
<p><strong><span style="color: #008000;">Фенербахче &#8211; Динамо &#8211; 1:2</span></strong></p>
<p><strong><span style="color: #008000;">Голи:</span></strong> Саллаї (88) &#8211; Буяльский (55), Караваєв (114)</p>
<p>Цей поєдинок був схожий на перший, але впевненість у &#8220;жовто-чорних&#8221; через домашні трибуни була ще більшою. Проте, все зламало видалення Юксека на 53-й хвилині. Це вирівняло гру і Динамо ж одразу забило.</p>
<p>Господарі отримали шанс зрівняти рахунок на 70-й хвилині, але Бущан відбив удар Валенсії з пенальті, але до Фенербахче таки перевів зустріч в екстра-тайм. Там сильнішими були кияни, які краще себе показали і забили переможний гол.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://theageoffootball.com/ekskluziv/57043/ukrayinskyj-grand-ne-progravav-istoriya-zustrichej-dynamo-fenerbahche/feed/</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
