Колишній гравець «Динамо» та збірної України Владислав Ващук розповів, чому вступив до лав Національної гвардії.
«Не думав, що найчастішим питанням буде питання моєї особистої мотивації, але відповім – тому що маю бажання допомагати власній країні у скрутні часи. Думав, що це зрозуміло будь-кому. Так, я багато волонтерив і допомагав військовим, але у певний момент відчув, що благодійних заходів, переданих коштів на ЗСУ і т.д. – цього недостатньо. Так, я лише маленький гвинтик у великому механізмі, але я роблю те, що вважаю за потрібне. Версія, що була висунута одним з російських говноресурсів, що «увлечение нацистской идеологией привело этого странного персонажа в ряды вооруженных формирований киевского режима» (с) хоч і шокувала своєю креативністю, сміливістю припущень та висновків – теж заслуговує на увагу, звичайно. Нехай так, якщо воно так легше сприймати цю інформацію.
Я не укладав контракту, а мобілізувався. Пішов до військкомату, отримав всі необхідні документи. Жодних повісток не було.
Коли викладав фото шеврона з білим посохом Асклепія та змією, то думав, що всім зрозуміло, що мова йде про медицину. Служу на посаді санітара відділення збору та евакуації поранених. Медична евакуація – це система заходів щодо евакуації уражених і хворих з поля бою або з вогнища масового ураження і доставляння їх на медичні пункти й установ, що забезпечують надання їм медичної допомоги та лікування. Якщо пояснити простими словами – наше завдання полягає в тому, щоб транспортувати пораненого до госпіталю чи іншої установи найбільш щадними засобами, приймаючи вчасно швидкі рішення, від яких іноді залежить його життя. В мирний час нашу роботу можна порівняти з роботою служб екстреної медичної допомоги, або швидкої. За виключенням певних нюансів, звісно, бо евакуація цілком може відбуватися і з першої лінії вогневого ураження. В умовах сучасної війни медична евакуація є тим самим шансом вижити та отримати кваліфіковану медичну допомогу.
Всі війни світу рано чи пізно закінчуються. Я знаю і вірю, що ця завершиться нашою Перемогою. А поки що буду робити те, що я можу, там де я є. І ще. Якби я звертав увагу на довбнів, що мають власну точку зору на те – як, де і що мені потрібно робити, то нічого б не досяг у житті. Це не той випадок, коли мені потрібно щось комусь доводити. Як там кажуть в народі – «а нам своє робити…» – написав Ващук.
аби в ЗСУ..а так в мусарню…фу..