Сайт Епоха Футболу поспілкувався з Богданом, щоб дізнатись, як у нього виник варіант з переїздом до цієї країни, як він дізнався про війну, а також про його думки щодо Тимощука і Мілевського.

– Ти вже п’ятий рік в клубі і пройшов з командою від нижчої ліги до срібла в еліті. За рахунок чого команда так прогресує рік за роком?

– Можна сказати так, що весь цей час клуб дуже швидко розвивається. Впринципі все – починаючи від інфраструктури до академії. Так само наша команда грає не один рік одним складом, і наша згуртованість допомогла нам досягти цього результату.

– Чому в 20 років вирішив перейти в чемпіонат Угорщини, як викик цей варіант і чи довго вагався?

– В 20 років в мене не було багато варіантів. Я по суті був нікому не потрібен в Україні, тому коли з’явився шанс поїхати на перегляд в Угорщину, я довго не думав, мене взяли і я радий, що так сталось.

– Звичайно, можна і без конкретики, але за ці роки була можливість перейти в інший клуб?

– Були деякі розмови на рахунок інших клубів, але для себе я вирішив, що найкращий варіант залишитись тут.

– Як на мене, угорська мова досить важка. Який твій скіл в ній?

– Мова реально дуже тяжка і вивчити її, якщо не жити з угорцями разом і постійно з ними не говорити, дуже тяжко. В нас в команді десь 20 легіонерів і всі спілкуються англійською. Так, я можу сказати “привіт”, “як справи”, “в мене все добре”, “що робиш”, але я не говорю угорською.

– Самий пам’ятний матч за Кішварду за всі ці роки ?

– Багато було матчів, які запам’ятались. Але, напевно, найпам’ятніший, то був перший матч цього сезону, коли ми грали на виїзді з Ференцварошем і обіграли їх (2:1). За чотири сезони у вищій лізі ми перший раз їх обіграли і тому ця гра була важливою для нас.

– Не можу пройти мимо теми війни. Яким для тебе був ранок 24 лютого ?

– 24 лютого просто… реально дуже тяжкий день. В 5-й ранку моя дружина розбудила мене і сказала, що почалась війна. Зрозуміло, що всі були в шоці і не розуміли, як могло таке бути в 2022 році. Ми реально не розуміли, що це взагалі таке.

– Кішварда знаходиться в декількох десятках кілометрів від кордону з Україною. Після початку війни помітно стало, що в місті стало більше українців ?

– Да, після початку війни було дуже багато машин на українських номерах і людей. На кордонах були дуже великі черги. Потім якийсь час було дуже багато людей саме в Кішварді, але зараз така тенденція, що українці повертаються додому. І впринципі, я не думаю, що зараз дуже багато українців є тут, крім тих, що і були раніше.

– Скажем так, Володимир Зеленський і прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан не дуже добре відгукуються один про одного. Відносини між політиками ніяк не змінюють відношеня між тобою і одноклубниками чи фанатами?

– В клубі до нас віднеслись дуже добре. Нас всі підтримали. І хлопці, і керівництво. Тому не можу сказати, що щось змінилось саме у відношені до нас.

– Можливо чув хіти “Вова, *баш їх”, яка була зроблена на слова Олександра Поворознюка. Як тобі, зашло чи ні?

– Звісно, чув (посміхається – прим). Якщо чесно, з дружиною дуже часто включаємо в машині цю пісню і слухаємо її.

Наш ексклюзив: інтерв’ю з екс-гравцем ФК Інгулець Михайлом Плохотнюком

– Ти сам з Волинської області. Не можу не запитати про майже твого земляка Анатолія Тимощука, який сам з Луцька. Як думаєш, чому контракт з Зенітом виявився йому ліпшим, ніж батьківщина. Тим паче, журналісти дізнались, що його батько записався до тероборони Луцьку?

– Якщо чесно , за Тимощука нічого не можу сказати. Його особисто не знаю. Але не розумію, як можна мовчати, коли на в твоїй країні іде війна.

– Деякий час в клубі був і Артем Мілевський. Чим запам’яталось його перебування в клубі?

– Мілевський, особисто для мене, найбільше запам‘ятався тим, як він хотів вигравати в кожній ігровій серії і вправах. В людини реально є жага до перемоги“, – сказав нам Богдан Мельник.