Легендарний екс-форвард визнає, що у Ліверпуля зараз є перевага, але “городянам” не вперше виплутуватися з подібних ситуацій.

“На даний момент перевага на боці Ліверпуля, і Арсенал не відстає, але, незважаючи на те, що попереду ще дев’ять матчів, я, як і раніше, вважаю Манчестер Сіті фаворитом у боротьбі за чемпіонство АПЛ.

Однак одна з головних переваг Сіті полягає в тому, що вони бували в подібних ситуаціях і раніше. І хоча їхні суперники, можливо, перебувають у кращій формі, Сіті на своєму досвіді знає, що нічия з Арсеналом – не катастрофа”, – цитує Ширера BBC.

53-річний ексфорвард виступив із коментарем після перемоги команди Мікеля Артети над «Кристал Пелас» (5:0) у 21-му турі Англійської Прем’єр-ліги.

«Якщо «Арсеналу» не вистачало впевненості після трьох поразок поспіль, то «Кристал Пелас» виявився практично ідеальним суперником, щоб повернути їх на колишній рівень. «Пелас» був настільки слабкий і пасивний, що я ні на секунду не сумнівався, що вони зможуть створити проблеми команді Мікеля Артети. «Орли» не запропонували практично нічого, і отримали заслужений прочухан.

«Арсенал», навпаки, виглядав посвіжілим і повним сил після зимової перерви, а їхні комбінаційні дії дозволили ідеально стартувати. У підсумку вони легко перемогли, але, сказавши все це і побачивши, як вони забили п’ять голів, я все ще не змінив своєї думки про те, чого не вистачає «Арсеналу».

Вони відстають від лідерів – «Ліверпуля» – лише на два очки, незважаючи на жахливий перебіг останніх місяців, але я, як і раніше, вважаю, що їм потрібен якісний центральний нападник, щоб вийти на новий рівень і виграти Прем’єр-лігу», – заявив Ширер.

«Хто стане чемпіоном АПЛ? На мій погляд, це знову буде гонка двох клубів – «Арсеналу» та «Манчестер Сіті». Не зміню думки: у мене не викликає впевненості гра «Ліверпуля» біля своїх воріт.

Мерсисайдці можуть перебувати у верхній частині таблиці якийсь час, але зрештою долю титулу визначать «Арсенал» та «Манчестер Сіті», – наводить слова Ширера Dave Ockop.

На даний момент у чемпіонаті Англії лідирує “Тоттенхем”, який набрав 20 очок після восьми турів. “Арсенал” має у своєму активі також 20 балів, а “Манчестер Сіті” – 18.

Раніше про чемпіонські перегони в АПЛ висловився екс-захисник “Манчестер Юнайтед” Гарі Невілл.

«Якщо він хоче приєднатися до «Баварії», то я самотужки відвезу Гаррі туди на його й#####й машині – будь-що, аби захистити свій бомбардирський рекорд в АПЛ. У мене 260 голів, у Кейна – 213. Хоча, по правді кажучи, будь-яка надія, напевно, вже втрачена.

Гаррі майже 30, але він стежить за собою та уникає серйозних травм. Він цілком здатен повернуся в Англію через пару років і забити достатньо голів, щоб обігнати мене. Але все ж, дайте ключі та GPS – і я поїхав», – пожартував Ширер у колонці для The Athletic.

“Такими темпами Холанд поб’є рекорд Ширера раніше Кейна“, – написав екс-нападник збірної Англії у себе в твіттері.

Манчестер Сіті придбав нападника літом з Боруссії Дортмунд. На його рахунку вже 9 голів у 5 матчах чемпіонату. В останніх двох поєдинках він робив хет-трик.

Форвард Тоттенхема Харрі Кейн зі 187 м’ячами ділить 3-е місце в історії Прем’єр-ліги з Енді Коулом. Більше за них забили лише Уейн Руні (208 голів) і Алан Ширер (260).

Нагадаємо, “містяни” вигравали АПЛ 4 рази за останні 5 років. У Ман Сіті зараз 13 очок, Арсенал має на 2 пункти більше.

Блекберн Роверс – один із найстаріших клубів Англії. Наприкінці 19-го століття був одним із засновників Англійської футбольної ліги, в 10-х роках ХХ століття взяв два титули чемпіона. Після цього команда до 1966 року була міцним середняком, іноді залишаючи вищий дивізіон.

Виліт з еліти за підсумками сезону 1965/1966 виявився затяжним. Клуб опускався навіть у Третій дивізіон. Підняття почалося в 1986 році, коли місцевий сталевий магнат Джек Вокер підкинув грошенят на реконструкцію Івуд Парк, а потім і в саму команду.

Колектив почав купувати хороших, як за мірками Другого дивізіону, гравців і потрапляв до плей-офф для виходу до Прем’єр-ліги. У 1988 році на шляху став Челсі, який посів 18 місце у вищій лізі та потрапив у перехідні матчі. “Аристократи” хоч і пройшли “троянд” у півфіналі, але не змогли виграти фінал і провели сезон у Чемпіоншипі.

Проте лондонці впевнено повернули собі місце у когорті найкращих за підсумком сехону 1988/1989, а ось Роверс знову не пройшли плей-офф, постраждавши від Крістал Пелас. Примітно, що перший матч на арені “орлів” вони виграли 3:1, проте вдома поступилися 0:3.

Пройшов ще рік, клуб знову добре йшов дистанцією, але знову не увійшов у перші два місця, що дають прямий прохід. Цього разу суперником в іграх на виліт став Суїндон Таун, де і цього разу успіх посміхнувся суперникам.

Три невдалі спроби негативно позначилися на моральному настрої, наступна першість вийшла провальною – 19-те місце та лише два очки від зони вильоту. Був і позитив – Джек Вокер остаточно став одноосібним власником клубу і після цього почалося чергове сходження до вершин.

Його першим рішенням було призначити на тренерський міст Кенні Далгліша. 40-річний шотландець до цього шість років тренував Ліверпуль, з яким зумів взяти дев’ять трофеїв і тричі зізнавався найкращим тренером Англії.

Він очолив команду 12 жовтня, на той момент було зіграно 10 турів, клуб взяв 15 очок. Все йшло після призначення добре. 15 лютого на Івуд Парк впевнено обіграли Ньюкасл, а після цього почалося щось жахливе.

Благо в останніх трьох турах було набрано сім очок, що дозволили фінішувати шостими та потрапити до зони плей-офф. У півфіналі за сумою двох матчів вдалося пройти Дербі 5:4, а у фіналі на Вемблі за майже 70 тисяч глядачів обіграний Лестер 1:0. Отже, “троянди” піднялися не в перший дивізіон, а в новостворену Прем’єр-лігу.

З корабля на бал

Ще в липні був куплений у Саутгемтона молодий та перспективний Алан Ширер. Він коштував рекордні на той момент для Британського футболу 3,6 мільйона фунтів. Клуб, прямо скажемо, поводився агресивно на ринку.

У той період “троянд” поповнив лідер Ковентрі та гравець збірної Шотландії Кевін Галлахер, гравець молодіжної збірної Швеції Патрік Андрессон (втім, він затримається в Англії лише на рік), багаторічний лідер Мідлсбро Стюарт Ріплі. Вже 93-го року були придбані Хеннінг Берг і Грем Ле Со, згодом усі вони, крім Андресона, стануть важливою частиною чемпіонської команди.

Як наслідок, “бродяги” посіли четверте місце, відставши від “бронзи” лише одне очко. До речі, Норвіч, що посів третє місце, на Івуд Парку зганьбився 1:7, а вдома канарки” відстояли нульову нічию. І взагалі, якщо ріверсайдці закінчили сезон із різницею м’ячів +22 (краще лише у МЮ), то показник Норвіча був -4.

У тому ж сезоні еліту залишив Ноттінгем Форрест, його лідер Рой Кін був головною метою Далгліша влітку, але ірландський мідфілдер зробив вибір на користь МЮ. “Бродяги” перейшли на альтернативний варіант, купивши гравця збірної Англії Девіда Бетті з Лідса. Щоб зміцнити захист було взято Пол Вархурса із Уенсдей, а на позицію голкіпера Тіма Флауерса із Саутгемтона. Таке посилення дозволило виступити ще краще – друге місце.

Нечувані витрати продовжилися. Для досягнення мети було виділено ще гроші. Під час сезону 1994/1995 (трансферних вікон тоді не було) команда знову побила англійський рекорд, виклавши п’ять мільйонів фунтів за Кріса Саттона з Норвіча.

Чималу суму було виділено і на покупку лідера захисту Саутгемптона Джеффа Кенні. Зміцнити півзахист мав і гравець збірної Голландії Ріхард Вітсге, який мав за плечима досвід гри за Аякс та Барселону. Проте за рік оренди з Бордо він провів лише один матч. Австралієць Роберт Слейтер, який прийшов з іншого французького клубу, Ланса, також не дуже вдало прижився, але в більшості зі своїх 18 матчів зіграних того року він був корисний.

За перші 10 турів футболісти Далгліша набрали 21 бал, встигнувши обіграти за цей час Ліверпуль. Тоттенхем та на виїзді Челсі.

У 11-му турі треба було приймати Манчестер Юнайтед, “дияволи” тоді мали на два очки менше. Вже на 13-й хвилині далекий удар Вархуса вивів господарів уперед. Вирішальним моментом матчу став фол Хеннінга Берга у своєму штрафному майданчику, яким призвів до червоної для норвежця та пенальті. Його вдало реалізував Ерік Кантон.

На 51-й хвилині Ле Со вивів Роверс вперед, але тримати темп, граючи в меншості, не допоміг і забитий фанатами Івуд Парк. МЮ відзначився тричі, двічі Флауерса пробив Андрій Канчельськіх, а останній гол забив Марк Хьюз.

Цей програш згуртував команду. Після цього було сім тріумфів до ряду при різниці м’ячів 18:3. Зупинити “волоцюг” вдалося Лестеру, який на своєму полі зіграв із ними 0:0. Після цього Ширер та компанія знову почали перемагати, взявши чотири перемоги з чотирьох можливих перед візитом на Олд Траффорд.

Після 23-х матчів колектив Далгліша мав 55 очок, підопічні Фергюсона на п’ять пунктів менше. Перемога дозволила б відірватися на солідні вісім балів, але й цього разу Манчестер був сильнішим. Єдиний гол у грі на 80-й хвилині забив Кантона.

Ця поразка не надломила команду, “трояндам” вдалося набрати 27 очок у наступних турах і відірватися від “червоних” за шість турів до фінішу на 8 очок.

Преса та телебачення вже почали вішати медалі на футболістів, мабуть, це їх розслабило. У 37-му турі Роверс на виїзді грають у нічию з Лідсом, МЮ громить Лестер. У 38-му Блекберн вдома поступається Манчестер Сіті 2:3, виграючи по ходу матчу 1:0 і 2:1, “дияволи” не користуються подарунком сповна, граючи з Челсі по нулях. Проте відрив становить уже лише п’ять пунктів.

Потім нарешті у найважчому матчі вдається перемогти Крістал Пелас 2:1, але вже наступного туру на Аптон Парк Вест Хем завдає поразки 2:0, чим відроджує інтригу до максимуму. Юнайтед очок не втрачав і розрив скоротився до двох.

У 41-му турі чинні чемпіони зазнали величезних проблем із Саутгемптоном, забивши переможний гол лише на 81-й хвилині і то з пенальті, Блекберн удома переміг Ньюкасл. Для перемоги в АПЛ потрібно було обов’язково перемагати Ліверпуль на Енфілді, адже у перемозі МЮ над Вест Хемом, нехай і Лондоні, ніхто не сумнівався.

Ліверпуль, незважаючи на ненависть до Юнайтеда і любов до Далгліша грати в піддавки не збирався і завдав поразки 2:1. Але в цей же час “молотобійці” теж уперлися і відібрали очки у “дияволів”, вистоявши нічию 1:1. Варто зазначити, що у першому таймі чемпіони останніх двох сезонів були блідою тінню себе, але у другому створили моментів на кілька матчів.

Таким чином, клуб, який чотири роки тому від вильоту до третього дивізіону відокремив два очки став другим в історії чемпіоном АПЛ. До речі, матч на Аптон Парк скінчився на кілька хвилин раніше, тому гравці Роверс почали вітати від суперників ще до закінчення гри.

Цікаво, що в ліверпульському матчі рахунок 2:1 зробив Джеймі Реднапп. Цей гол міг позбавити першого місця клуб, але на заваді манкуніанцям став Харрі Реднапп, батько Джеймі, який тренував тоді екс-клуб Андрія Ярмоленка.

Що сталось далі?

Відразу після чемпіонства вирішив піти Кенні Далгліш, призначений замість нього Рей Герфорд, який працював помічником у шотландця, не впорався з роботою. Клуб посів останнє місце у групі ЛЧ і незважаючи на те, що Ширер став найкращим бомбардиром Прем’єр-ліги фінішував лише сьомим у АПЛ.

Влітку 1996 року Ньюкасл виклав солідні 15 мільйонів і Алан повернувся до рідного міста. Справи у Роверс пішли ще гірше. Не на довго повернути їх до життя зумів Рой Ходжсон, який повернув колектив до єврокубків, але в сезоні 1998/1999 йде Колін Хендрі, а Кріс Саттон весь сезон бореться з травмами. Як результат, “бродяги” набравши 35 очок залишають еліту, вигравши лише один виїзний матч у сезоні. Не можна сказати, що виліт незакономірний: половину дистанції команда перебувала у зоні вильоту.

Після перших 14 поєдинків у Чемпіоншипі було набрано лише 15 очок, стало зрозуміло, що прямий вихід до найсильнішого дивізіону навряд чи вдасться завоювати. Далі команда набрала хід, але траплялися провали, особливо на фініші, де в останніх шести матчах було три нічиї та три поразки. Нестабільна гра перетворилася на кінцеве одинадцяте місце. Наступного року вдалося піднятися на другий рядок і повернутися до АПЛ.

Блекберн провів в еліті 11 років, кілька разів займаючи шості позиції і потрапляючи до Кубка УЄФА, також у 2002 році футболісти, керовані Гремом Суннесом, взяли Кубок Ліги. Цього не бачив Джек Вокер, бізнесмен помер у середині 2000 року так і не побачивши повернення улюбленого дітища до ліги найсильніших.

Наразі представник Ріверсайду міцно засів у чемпіоншипі, опускаючись за ці десять років навіть у третій за силою англійський дивізіон.

Алан в АПЛ выступал за Блекберн, с которым становился чемпионом в сезоне 1994/1995, и Ньюкасл. Завершил карьеру в 2006 году. На его счету 260 голов в АПЛ, что позволяет ему быть лучшим бомбардиром в истории турнира.

Выступавший за Арсенал Анри четыре раза выигрывал “Золотую бутсу” первенства и забил рекордные для клуба 175 голов в Премьер-лиге в 258 матчах.

Вылет из элиты по итогам сезона 1965/1966 оказался затяжным. Клуб опускался даже в Третий дивизион. Поднятие началось в 1986 году, когда местный стальной магнат Джек Уокер подкинул деньжат на реконструкцию Ивуд Парк, а затем и в самую команду.

Коллектив начал покупать хороших, как по меркам Второго дивизиона, игроков и попадал в плей-офф для выхода в Премьер-Лигу. В 1988 году на пути стал Челси, который занял 18 место в высшей лиге и попал в переходные матчи. “Аристократы” хоть и прошли “роз” в полуфинале, но не смогли выиграть финал и провели сезон в Чемпионшипе.

Тем не менее лондонцы уверенно вернули себе место в когорте лучших по итогу сехона 1988/1989, а вот Роверс вновь не прошли плей-офф, пострадав от Кристал Пэлас. Примечательно, первый матч на арене “орлов” они выиграли 3:1, однако дома обосрались уступили 0:3. Прошел ещё год, клуб вновь хорошо шел по дистанции, но опять не вошел в первые два места, дающие прямой проход. В этот раз соперником в играх на вылет стал Суиндон Таун, где и на этот раз удача улыбнулась соперникам.

Три неудачные попытки негативно сказались на моральном настрое, следующее первенство вышло провальным – 19-е место и всего два очка от зоны вылета. Был и позитив – Джек Уокер окончательно стал единоличным владельцем клуба и после этого началось очередное восхождение к вершинам. Его первым решением было назначить на тренерский мост Кенни Далглиша. 40-летний шотландец до этого шесть лет тренировал Ливерпуль, с которым сумел взять девять трофеев и трижды признавался лучшим тренером Англии.

On this day in 1991, Kenny Dalglish was named #Rovers manager. ???? pic.twitter.com/0rOlleAxLS

— Blackburn Rovers (@Rovers) October 12, 2017

Он возглавил команду 12 октября, к тому моменту было сыграно 10 туров, клуб взял 15 очков. Все шло после назначения хорошо. 15 февраля на Ивуд Парк уверенно был обыгран Ньюкасл, а после этого началось нечто ужасное.

Благо в последних трех турах было набрано семь очков, что позволили финишировать шестыми и попасть в зону плей-офф. В полуфинале по сумме двух матчей удалось пройти Дерби 5:4, а в финале на Уэмбли при почти 70 тысячах зрителей обыгран Лестер 1:0. Таким образом, “розы” поднялись не в Первый, а в созданную Премьер-лигу.

С корабля на бал

Ещё в июле был куплен в Саутгемтона молодой и перспективный Алан Ширер. Он обошелся в рекордные на тот момент для Британского футбола 3,6 миллиона фунтов. Клуб, прямо скажем, вел себя агрессивно на рынке.

Blackburn Rovers celebrate winning promotion to the new Premier League in 1992. pic.twitter.com/XRSW6C5tfe

— 90s Football (@90sfootball) September 23, 2014

В тот период “роз” пополнил лидер Ковентри и игрок сборной Шотландии Кевин Галлахер, игрок молодежной сборной Швеции Патрик Андрессон (впрочем, он задержится в Англии лишь на год), многолетний лидер Мидлсбро Стюарт Рипли. Уже в 93-м году были приобретены Хеннинг Берг и Грэм Ле Со, впоследствии все они, кроме Андресона, станут важной частью чемпионской команды.

Как итог, “бродяги” заняли четвертое место, отстав от “бронзы” лишь на одно очко. К слову, занявший третье место Норвич на Ивуд Парке опозорился 1:7, а дома канарейки” отстояли нулевую ничью. И вообще, если риверсайдцы закончили сезон с разницей мячей +22 (лучше только у МЮ), то показатель Норвича был -4.

В том же сезоне элиту покинул Ноттингем Форрест, его лидер, Рой Кин, был главной целью Далглиша летом, но ирландский мидфилдер сделал выбор в пользу МЮ. “Бродяги” переключились на альтернативный вариант, купив игрока сборной Англии Дэвида Бетти из Лидса. Чтобы укрепить защиту был взят Пол Вархурс из Уэнсдей, а на позицию голкипера Тим Флауэрс из Саутгемтона. Такое усиление позволило выступить ещё лучше – второе место.

Баснословные траты продолжились. Для достижения цели были выделены ещё деньги. По ходу сезона 1994/1995 (трансферных окон тогда не было) команда опять побила английский рекорд, выложив пять миллионов фунтов за Криса Саттона из Норвича.

???? On This Day, 1995: Blackburn Rovers win the Premier League title

Just the 49 league goals for Sutton and Shearer that season…???? pic.twitter.com/V86xXRhYiy

— COPA90 (@Copa90) May 14, 2019

Не малую сумму было выделено и на покупку лидера защиты Саутгемптона Джеффа Кенны. Укрепить полузащиту был должен и игрок сборной Голландии Рихард Витсге, имевший за плечами опыт игры за Аякс и Барселону. Однако за год аренды из Бордо он провел всего лишь один матч. Пришедший из другого французского клуба, Ланса, австралиец Роберт Слэйтер также не очень удачно прижился, но в большинстве из своих 18 матчей сыгранных в том году он был полезен.

За первые 10 туров футболисты Далглиша набрали 21 балл, успев хлопнуть за это время Ливерпуль. Тоттенхэм и на выезде Челси.

В 11-м туре предстояло принимать Манчестер Юнайтед, “дьяволы” тогда имели на два очка меньше. Уже на 13-й минуте дальний удар Вархуса вывел хозяев вперед. Решающим моментом матча стал фол Хеннинга Берга в свой штрафной, которой привел к красной для норвежца и пенальти. Его удачно реализовал Эрик Кантона.

На 51-й минуте Ле Со вывел Роверс вперед, но держать темп играя в меньшинстве не помог и забитый фанатами Ивуд Парк. МЮ отличился трижды, дважды Флауэрса пробил Андрей Канчельских, а последний гол забил Марк Хьюз.

Этот проигрыш сплотил команду. После этого последовало семь триумфов к ряду при разнице мячей 18:3. Остановить “бродяг” удалось Лестеру, который на своем поле сыграл с ними 0:0. После этого Ширер и компания опять начали побеждать, взяв четыре победы из четырех возможных перед визитом на Олд Траффорд.

После 23-х матчей коллектив Далглиша имел 55 очков, подопечные Фергюсона на пять пунктов меньше. Победа позволила бы оторваться на солидные восемь баллов, но и в этот раз Манчестер был сильнее. Единственный гол в игре на 80-й минуте забил Кантона.

Это поражение не надломило команду, “розам” удалось набрать 27 очков в последующих турах и оторваться от “красных” за шесть туров до финиша на 8 очков.

Пресса и телевидение уже начали вешать медали на футболистов, видимо, это их и расслабило. В 37-м туре Роверс на выезде играют в ничью с Лидсом, МЮ громит Лестер. В 38-м Блэкберн дома уступает Манчестер Сити 2:3, выигрывая по ходу матча 1:0 и 2:1, “дьяволы” не пользуются подарком сполна, играя с Челси по нулям. Однако отрыв составляет уже всего пять пунктов.

Затем наконец-то в тяжелейшем матче удается победить Кристал Пэлас 2:1, но уже в следующем туре на Аптон Парк Вест Хэм наносит поражение 2:0, чем возрождает интригу до максимума. Юнайтед очков не терял и разрыв сократился до двух.

В 41-м туре действующие чемпионы испытали огромные проблемы с Саутгэмптоном, забив победный гол лишь на 81-й минуте и то с пенальти, Блэкберн дома победил Ньюкасл. Для победы в АПЛ нужно было обязательно побеждать Ливерпуль на Энфилде, ведь в победе МЮ над Вест Хэмом, пусть и в Лондоне, никто не сомневался.

Ливерпуль, несмотря на ненависть к Юнайтед и любовь к Далглишу играть в поддавки не собирался и нанес поражение 2:1. Но в это же время “молотобойцы” тоже уперлись и отняли очки в “дьяволов”, выстояв ничью 1:1. Стоит отметить, что в первом тайме чемпионы последних двух сезонов были бледой тенью себя, но во втором создали моментов на несколько матчей.

Blackburn Rovers FC
Great Pic Of 1995 Premier League Title Winners Manager Kenny Dalglish & Captain Tim Sherwood pic.twitter.com/YKvBPC8A7S

— Superb Footy Pics (@SuperbFootyPics) February 3, 2020

Таким образом, клуб, который четыре года назад от вылета в третий дивизион отделило два очка стал вторым в истории чемпионом АПЛ. К слову, матч на Аптон Парк кончился на несколько минут раньше, поэтому игроки Роверс начали принимать поздравление от соперников ещё до окончания игры.

[Champions du jour]

Les Blackburn Rovers champions d’Angleterre 1995 ! Les Bleus et Blancs terminent avec un point de plus que Manchester United grace notamment au 34 buts d’Alan Shearer !

On en parle ici :https://t.co/8JZrT0eFdy pic.twitter.com/NkY2KwQcxI

— Football de notre enfance????⚽ Les Libéros (@LesLiberos) February 29, 2020

Интересно, в ливерпульском матче счет 2:1 сделал Джейми Реднапп. Этот гол мог лишить первого места клуб, но помехой манкунианцам стал Харри Реднапп, отец Джейми, тренировавший тогда нынешний клуб Андрея Ярмоленко.

Что было дальше

Сразу после чемпионства решил уйти Кенни Далглиш, назначенный вместо него Рэй Херфорд, работавший помощником у шотландца, не справился с работой. Клуб занял последнее место в группе ЛЧ и несмотря на то, что Ширер стал лучшим бомбардиром Премьер-лиги финишировал лишь седьмым в АПЛ.

Летом 1996 Ньюкасл выложил солидные 15 миллионов и Алан вернулся в родной город. Дела у Роверс пошли ещё хуже. Немного вернуть их к жизни сумел Рой Ходжсон, вернувший коллектив в еврокубки, но в сезоне 1998/1999 уходит Колин Хендри, а Крис Саттон весь сезон борется с травмами. Как итог, “бродяги” набрав 35 очков покидают элиту, выиграв всего один выездной матч в сезоне. Нельзя сказать, что вылет незакономерный: половину дистанции команда находилась в зоне вылета.

После первых 14 поединков в Чемпионшипе было набрано всего 15 очков, стало понятно, что прямой выход в сильнейший дивизион вряд ли удастся завоевать. Далее команда набрала ход, но случались провалы, особенно на финише, где в последних шести матчах было три ничьи и три поражения. Нестабильная игра превратилась в конечное одиннадцатое место. В следующем году удалось подняться на вторую строчку и вернуться в АПЛ.

Блэкберн провел в элите 11 лет, несколько раз занимая шестые позиции и попадая в Кубок УЕФА, также в 2002 году футболисты, ведомые Грэмом Суннесом взяли Кубок Лиги. Этого не видел Джек Уокер, бизнесмен скончался в средине 2000 года так и не увидев возвращения любимого детища в лигу сильнейших.

Сейчас представитель Риверсайда прочно засел в чемпионшипе, опускаясь за эти восемь лет даже в третий по силе английский дивизион.

Везде он был на первых ролях, выступая в качестве основного нападающего. Трижды становился лучшим бомбардиром чемпионата Англии.

В этот день, восемнадцать лет назад, ему удалось забить красивый гол в ворота Эвертона. Ему удалось поймать с лета мяч после выноса от защитника соперников.

On This Day in 2002 ????️

One of the Premier League's greatest goals scored by the league's all-time top goal scorer.@alanshearer vs Everton ????‍♂️

???? – @NUFC pic.twitter.com/Ik2UGIfO9E

— Classic Football Shirts (@classicshirts) December 1, 2020

Вызывался он и в сборную Англии, за 62 матча забил 30 голов. На Евро-1996 года он стал лучшим бомбардиром.