Колишній форвард та головний тренер збірної України Андрій Шевченко поділився спогадами про виступи за «Мілан».
«У Мілані» я не мав жодних побутових проблем. Мені дуже допомагали одноклубники, особливо у перші кілька місяців. Я ніколи не залишався сам. Моїм першим сусідом по кімнаті був Амброзіні, і нам відразу вдалося порозумітися. Перші слова італійською, перші розмови. Костакурта також супроводжував мене на тренуваннях. Біллі був фундаментальним, тому я багато чого навчився у нього.
Я забив багато м’ячів, один із найскладніших – це гол у ворота «Роми» після передачі Зедорфа. Я не встиг зупинити м’яч і розвернутися, поле було мокрим. Однак я зумів згрупуватися та пробити з лівої, зігравши на випередження. Технічне виконання було справді складним.
Мене поважали мої фанати та опоненти, бо я вважаю себе скромною людиною. Поза полем я звичайна людина, і це те виховання, яке мені дали батьки. Вони навчили мене простоті, смиренності та завжди бути доступним. Знаю, що багато опонентів відгукувалися про мене добре. Наприклад, Тотті: фантастичний гравець, чиєю відданістю «Ромі» я захоплювався.
Я люблю Бобо Вієрі. Коли він був в «Інтері», він мені не дуже подобався, але коли перейшов до «Мілана» – він мені сподобався. Батістута був потужним та елегантним нападником, а Дель П’єро був генієм. Я зустрічав його на полі ще в юності, він завжди був гравцем топ-рівня.
Футболіст «Інтера», який завдав мені більше неприємностей – це Іван Кордоба. Але він милий, дуже милий хлопець. Пам’ятаю, як він мене вдарив, але після цього одразу сказав «вибач», – наводить Шевченка слова Tuttomercatoweb.
