На щастя, він та усі члени його родини вціліли у цьому жахітті. Подробиці жахливої ситуації, яку переніс Семен Альтман та члени його родини, тренер розповів в коментарі Sport.ua:

– Ми всі живі, проте постраждали сильно, – відверто ділиться пережитим фахівець. – Всі вікна в моїй квартирі вибило. Що тут скажеш… Коли тебе це не торкається, то до цього можна відноситись більш менш стримано, та коли торкається – то вже зовсім інше.

У момент удару я знаходився у кімнаті. Те, що відбулося після вибухів, передати дуже важко. Спочатку був один вибух, потім другий, після якого полетіли вікна, попадали картини та все, що висіло на стінах. І все це на моїх очах. Слава Богу, що ні я, ні діти, які знаходились по сусідству, не постраждали.

Два дні після цього перебував у прострації. Дякуючи футбольній братії із числа моїх вихованців, з ким мені доводилось працювати, вдалося розібрати завали і винести сміття. А між тим я разом із донькою переїхав в інше помешкання.

Скоріше б закінчилась війна, у якій ми усі страждаємо від негідників, нелюдів. А щодо всього іншого – розберемося.

Нагадаємо, що починаючи з 2 березня рашисти майже щодобово спрямовують на Одесу та Одещину ракети різних видів та дрони-камікадзе, які вбивають та завдають поранень мирним мешканцям, руйнують інфраструктурні об’єкти та житлові будинки.

Раніше ми повідомляли, що від ракетного удару постраждало житло екстренера збірної України Семена Альтмана.

– Олег Блохін тоді психанув після жорсткої розмови із Григорієм Суркісом і хотів покинути збірну. Як удалося його заспокоїти?

– Розуму не докладу, звідки ця інформація взялася. Блохін – людина, яка пройшла через безліч складнощів у своїй кар’єрі гравця та тренера.

Ну, ось як ви собі уявляєте – кинути збірну в таку хвилину? Вчинити так – виявити слабкість. А Блохін ніколи не був слабким.

Розмова із Суркісом – не знаю, не була присутня, але розумію: за 0:4 по голівці не погладять. Можливо хтось щось сказав, пішла захисна реакція, от і все. Двоє розумних людей у ​​тій ситуації швидко знайшли розуміння, – сказав Семен Альтман.

На ЧС-2006 Україна вийшла з першого місця у відбірковій групі. На самому Мундіалі поступилась Іспанії (0:4), але після перемог над Тунісом (1:0) та Саудівською Аравією (4:0) вийшла до плей-оф. У 1/8 фіналу команда пройшла по пенальті Швейцарію (0:0, 3:0), а потім поступилася Італії (0:3) на наступній стадії.

— Як ви ставитеся до Тимощука, який продовжує працювати у Росії під час війни і не висловлює своєї позиції?
— Я не маю права його судити. За час моєї роботи з ним нічого поганого про Тимощука сказати не можу. Я підтримую у цьому плані Ващука, який сказав, що треба почекати, доки Анатолій висловиться. Потрібно поговорити з Толею.

— Але Толя не йде на контакт.
— На нього вже вилилося дуже багато бруду, але його позиція поки що не відома. Він видатний футболіст та приніс чимало користі українському футболу.

— Зараз у багатьох людей до нього претензії не як до футболіста, а як до людини.
— Тут дуже багато моментів, на які дуже важко відповісти. Потрібно дивитися на ситуацію з різних сторін, адже ми не знаємо всієї підноготної, тому не хочу торкатися цієї теми, а тим більше засуджувати її.

— Інший приклад — Олександр Алієв, котрий вступив у тероборону. Скажіть чесно, чи здивувалися рішенню колишнього динамівця?
— Багато українських футболістів пішли до тероборони. Головне, щоб вони приносили користь. Мені приємно читати про переконання Алієва, якщо вони щирі. Честь йому і хвала, а потім побачимо. Можливо, Сашко переосмислив усі свої футбольні позитивні та негативні справи, а тепер хоче знайти себе у подальшому житті. Такі речі можна лише вітати.