– Дуже складне питання. Хоча для мене не складне. Зараз складати плани далі ніж на тиждень – неможливо. У мене є ще один рік контракту. Перше, що я хочу зробити у клубному футболі, це щоб моя команда вийшла у груповий етап Ліги чемпіонів, а далі подивимось.

Поки є тренер Луческу, поки є люфт для прогресу з ним, я готовий залишатися в Динамо.

– Резван Рац казав, що в тебе є пропозиції з інших країн. Хтось звертався до тебе?

– Ні. Я вперше про це чую. До мене ніхто не звертався. Я спокійно готуюся до матчів збірної, а потім до кваліфікації Ліги чемпіонів, – сказав Сергій Сидорчук.

Наш ексклюзив: інтерв’ю з голкіпером Нікітой Федотовим, який вступив до лав ЗСУ

31-річний хавбек є вихованцем школи запоріжського Металургу. За цей клуб він грав з 2008 по 2012 рік. В грудні 2012 перейшов до Динамо. Загалом за киян відіграв в УПЛ 183 матчі і забив 17 голів.

– Вже знаєте, що Денисов звільнив вас із ТК «Футбол»?

– Я хотів би почути це від нього особисто, а не від друзів. Інтерв’ю, на яке він посилається, найімовірніше – відмазка. На ТК “Футбол” зараз усіх розганяють. Думаю, що я просто потрапив під скорочення. Денисов придумав причину через інтерв’ю, хоча міг мене набрати і все сказати. Я люблю відвертість.

– Коли ви востаннє спілкувалися із Денисовим?

– Два чи три дні тому. Він мені тоді сказав те саме: «Що ти там наговорив?». Про звільнення не йшлося. В інтерв’ю нічого такого не сказав. Я завжди контролюю себе.

– Але ви сказали, що російські спортсмени ні в чому не винні та їх не потрібно дискваліфікувати.

– Я можу і зараз це сказати. Будь-яка нормальна людина розуміє, що вони нічого не вирішують.

– На ваше інтерв’ю також відреагували Михайло Кополовець та Григорій Козловський.

– Мені вже повідомили. Кополовцю це вже друге зауваження. Хочу йому сказати, що не треба мене ображати, все-таки, я старший за нього.

А Козловський на мене вічно ображений. Він ще до війни мені казав: “Чому ти нас [Рух] постійно критикуєш?”

– На ТК «Футбол», якщо покличуть після війни, повернетесь? Не триматимете образу на Денисова?

– Я ні на кого не тримаю. Щодо Денисова, я просто зроблю висновки. Не забувайте, хто з нас великий – я, а не Денисов.

– Де ви хотіли б продовжити роботу?

– Я точно не пропаду. Буду думати. Не здивуюсь, якщо мені вже зараз почнуть дзвонити щодо роботи. На телебачення поки що не хочу. Швидше за все, я буду консультантом у клубі, і, гадаю, що не в одному, – сказав Віктор Леоненко.

“Друзі, щодо останніх висловлювань Віктора Леоненка. Всі його вислови в цьому інтерв’ю, це лише його позиція. На тлі zігуючих спортсменів россії, виправдовувати їх мовчазну позицію, це за межею цинізму. Канал Футбол після цього інтерв’ю закінчив співпрацю з Віктором Леоненком“, – написав Денисов у себе в Facebook.

52-річний Віктор Леоненко завершив кар’єру в 2002 році. На його рахунку 6 голів за 14 матчів у складі збірної України. Сам він з Росії, до Києва переїхав, коли йому було 23 роки.

Роль експерта на себе вперше приміряв у 2009 році на каналі ICTV в передачі “Третій тайм”. Потім майже три роки пропрацював на каналі 2+2. На ТК Футбол він працював з серпня 2013 року.

“Сьогодні ми розмовлятимемо з Віктором Леоненком. Він з Тюмені, а я з Донецької області, до того ж російськомовний. Я переїхав до Києва у 2007 чи 2008 році.

Тут нас ніхто не ганяв, не утискав. Наші конфлікти й суперечки відбувалися навколо футболу. Ми комфортно почуваємося у своїй країні, на росіян не чекали. Раніше чекали в гості, але тепер не чекаємо ніяк. Дай Боже наша країна вистоїть, і все в нас буде чудово“, – сказав Олександр Денисов.

Потім він задав питання своєму колезі по ТК Футбол, чи відчував він на собі утиски і чи гоняли його за ці 30 років, що живе в Києві.

“Мене тільки ганяли деякі вболівальники «Динамо» та деякі тренери, котрі сильно ображалися. Більше мене в моєму житті ніхто не ганяв. Якби це відбувалося, я давно пішов би і сказав, що мене тут ганяють і я не хочу тут перебувати”, – зізнався Леоненко.

«Знаменитості як Андрій Шевченко, люди шоу-бізнесу, ті, кого знають у Росії та Європі, намагаються достукатися до цивілізованого світу.

Україну захистити зараз може Європа. На мою думку, ті союзники, які були з нами і підтримували, наприклад Америка, з початком військових дій нас покинули. Україна зараз бореться сама.

Звичайно, є допомога простих людей з усієї Європи та Америки, є значна підтримка, але нам потрібна інша допомога, щоб захистити нашу землю.

Ми створюємо чати, намагаємось пояснити російським людям, але вони як овочі. Дехто розуміє, що відбувається, але нічого вдіяти з цим режимом не може. За те, що вони назвуть те, що відбувається в Україні, війною – 15 років в’язниці. Звичайно, вони переживають за сім’ю та майбутнє», – сказав Ребров.

– У мене вся рідня з Чернігова та Чернігівської області. Я з усіма підтримую зв’язок: двоюрідні брати, сестри, дядьки, тітки, бабуся, тато.

– Про що вони говорять? Де вони намагаються сховатися від бомбардувань?

– Хто де перебуває. Постійно тривають обстріли, намагаються ховатися у бомбосховищах, підвалах, як і всі люди. Про це страшно говорити, думати. Постійно відбуваються бойові дії.

Коли побачив, що зробили з Черніговом та селами на Чернігівщині, то без сліз я не можу це нормально сприймати“, – сказав Андрій Ярмоленко.

«Я не нікого не обманюватиму і чесно скажу. Спочатку я спілкувався з батьками, але зараз ми не спілкуємося. Вони дивляться у себе телебачення і бачать зовсім інше, що в нас фашисти, нацисти, мародерство. Так, мародерство є, але ми намагаємось із цим боротися.

Те, що вони мені казали. Спочатку я намагався пояснити їм, що в нас відбувається. Я на власні очі це бачу. Було таке, що я справді був під кулями, але я не злякався і йду далі боронити нашу Україну.

Хочу, щоб мої діти жили тут у мирі. Не хочу бачити сльози на очах моїх дітей, лише усмішку на всіх обличчях наших земляків.

Батьки мені не вірять. І це найприкріше. Нічого доводити я не збираюсь. Пости в інстаграмі я виставляю не для піару, як може хтось подумати.

Я взяв у руки автомат і вдячний своєму другові, яким мене запросив сюди. Пишаюсь цією людиною за її мужність, що вона бере в руки зброю та захищає Україну. Коли все скінчиться і буде мир, я обов’язково скажу його ім’я та прізвище», – сказав Алієв.