– У Південної Америки жодної перемоги на ЧС із 2002 року. Чи зможуть Бразилія чи Аргентина перервати цю серію невдач?

– Я на це сподіваюся, але європейський футбол дуже добрий. Ми від нього відстаємо, до того ж після започаткування Ліги націй наші команди втратили можливість проводити товариські ігри з європейськими, і через це наша конкурентоспроможність падає.

У Південній Америці Бразилія і так виграє майже кожний матч. Через це складніше розвиватись.

Але й у Аргентини, й у Бразилії чудові футболісти та великі успіхи на чемпіонатах світу. Мені справді подобаються аргентинці, вони зрілі, працюють під керівництвом чудового тренера. Коротше кажучи, Аргентина і Бразилія мають чудові шанси на перемогу, – сказав Кака.

Почнемо з тих, хто до переїзду в Мадрид уже встиг виграти “Золотий м’яч”.

Майкл Оуен

У 22 роки англієць став володарем “Золотого м’яча” – це другий показник за всю історію нагороди. Молодше – лише Роналдо (21 рік). Амбіції Майкла випереджали можливості Ліверпуля, який важко виступав у єврокубках. В одному з інтерв’ю Оуен заявив: “Я маю грати в Лізі чемпіонів. Ліверпулю потрібно це виправити“.

Коли на Оуена вийшли представники Реала, форвард без роздумів погодився на перехід. У Мадриді збирали «галактікос», і Майклу довелося битися за місце в основі з Раулем, Роналдо та Морієнтесом. Англієць грав регулярно, щоправда, часто виходив на заміну. Через рік вершкові знову вийшли на трансферний ринок, купивши Робіньо, Кассано і Жуліо Баптисту. Конкуренція загострилася вщент, і Оуен повернувся до Англії, так і не ставши своїм у Реалі.

Надалі в Ньюкаслі його ще більше дістали травми. Також були не найкращі часи в МЮ і Сток Сіті. Зараз Майкл працює експертом на телебаченні.

Кака

Кака був останнім володарем “Золотого м’яча” до епохи домінування Роналду та Мессі. Бразилець приходив до Реалу як потенційний лідер команди та частина нового «галактікос». Спочатку Кака виправдовував покладені на нього надії: 33 матчі, 9 голів, 12 асистів у сезоні-2009/2010.

Все змінилося з приходом Жозе Моурінью. Кака отримав травму, а “Особливий” вже награвав в основі Ді Марію та Озіла. Поступово бразилець перетворився із зірки на «другого Оуена», як його називали в Іспанії. Кака зізнався, що заграти в Реалі йому завадили травми та Моурінью: «Я був втрачений, мене турбували травми. Три роки я намагався переконати Моуріньо, щоб він дав мені шанс, але він ухвалював інші рішення».

Як і в Оуена кар’єра після Реала не пішла. Не допомогло і повернення в Мілан, і на батьківщину.

Ніколя Анелька

Анелька голосно заявив про себе в Арсеналі. Вже у 20 років він потрапив до символічної збірної АПЛ: 35 матчів, 19 голів, 5 асистів. Реал, ласий на молоді таланти, виклав за трансфер Ніколя 22 млн фунтів (приблизно 35 млн євро) – величезні на той час гроші.

Вісенте Дель Боске, який очолював тоді Реал, згадував норовливий характер француза: «Ми купували його як зірку, що відбулася. Якось він прийшов у роздягальню та сказав, що товариші по команді не святкують його голи”.

Після цього він не приходив на тренування протягом кількох днів. А сам Анелька заявив, що його ніхто не розумів у Реалі.  Це стосувалося як ігрових моментів, і простого спілкування у колективі.

Тим не менш, кар’єра француза вийшла насиченою: 12 клубів, безліч титулів та ранній успіх у збірній.

Елвір Баліч

Разом з Анелькою до Реалу прийшов і Елвір Баліч. Ініціатором покупки став Джон Тошак, який керував командою на початку сезону-1999/2000. Валлійський фахівець чудово знав Баліча за його виступами в Туреччині: раніше Тошак очолював Бешикташ, а боснієць відпалював у Бурсаспорі та Фенербахчі. Трансфер коштував Реалу 21 млн євро.

Щойно опинившись у «Королівському клубі», Баліч отримав травму коліна. До того ж Тошака звільнили, а Дель Боске вважав за краще випускати Савіо або Гуті на лівий фланг півзахисту. Двічі Елвіра віддавали в оренду, зокрема й назад у Фенербахче. 2002 року Баліч остаточно залишив Реал, причому безкоштовно.

Так, можливо, він і не є зіркою в повному розуміння свого слова, але 21 мільйон євро на 1999 рік – це дуже великі кошти. Боснієць з 2002 по 2008 грав за Галатасарай, Коньяспор, Анкарагюджю та Истанбулспор, але ніде вже так не виблискував, як до переїзду в Мадрид. Повісив бутси на цв’ях в 34-річному віці.

Роберт Просінечкі

В 1991 році “бланкос” підписали 22-річного Роберта Просінечкі. Він був частиною Црвени Звєзди, яка виграла Кубок європейських чемпіонів у 1991 році. Тоді в Югославії починалися заворушення, що призвели пізніше до розвалу країни. Роберт, як і багато інших гравців (Михайлович, Савічевіч), покинув команду.

Вважалось, що цим підписанням мадридці знайшли ідеального гравця на декілька років. Перший сезон Роберта у «Королівському клубі» – справжній провал (всього 5 матчів). Хорват зіткнувся з низкою м’язових пошкоджень, які розділили кар’єру на «до» та «після». Просінечки за три роки в Реалі взяв участь лише у 71 матчі.

Потім був вдалий період в Ов’єдо, що вже в 1995 році його підписала Барселона. Проте в каталонцях він пробув лише рік. Потім була Севілья, Динамо Загреб, Портсмут, Стандарт, Олімпія Любляна і НК Загреб. Кар’єру футболіста завершив в 35 років.

Нурі Шахін

Мабуть, ніхто не постраждав від Реала так, як Шахін. Турок був ключовим гравцем у Юргена Клоппа в Борусії, а у 2011 році став найкращим гравцем Бундесліги. Незадовго до переходу до Реалу Шахін отримав травму коліна. Проте він опинився у Мадриді.

Нурі форсував своє відновлення, щоб якомога раніше дебютувати за Реал. Поки Нурі заліковував праве коліно, постраждало ліве, а згодом стався рецидив. Три травми за чотири місяці!

На думку Marca, проблема полягала у нестачі м’язової маси. Схожі травми отримував і Уеслі Снейдер, але голландець вчасно закачав хворе коліно. Ніхто не застрахований від травм, але Реал також причетний до цього – Моурінью хотів бачити Шахіна у складі якомога раніше. Нурі двічі йшов у оренду, залишив Мадрид і повернувся до Борусії, але грати на тому рівні, що був до травм, уже не зміг.

Хоч йому і немає 40 років він уже очолює клуб турецької Суперліги Антальяспор, за який встиг пограти перед завершенням кар’єри.

Тео Ернандес

Кожен перехід з Атлетіко до Реалу бурхливо обговорюється. Так було й у 2017 році, коли Тео Ернандес, будучи вихованцем Атлетіко, перейшов до Королівського клубу. За 19-річного захисника “вершкові” заплатили 26 млн. євро.

Ернандеса брали на перспективу, в якості дублера для Марсело, а згодом і доросте до основи. Футболіст добре провів сезон 2016/2017 виступаючи за Алавес і очікував, що йому будуть довіряти, за рік француз провів лише 23 зустрічі, більшість із яких – проти суперників свідомо нижчим рівнем. В них він не виблискував, тому на сезон-2018/2019 його віддали в Реал Сосьедад, а наступним літом за 20 мільйонів продали Мілану.

В Італії у нього поки що все складається. В минулому сезоні він був важливим елементом чемпіонського складу.

Еден Азар

Бельгієць був омріяною ціллю Переса, та і сам гравець мріяв про Реал. “Бланкос” літом 2019 року за нього заплатили майже 100 мільйонів євро. Впевнені, цей трансфер завжди буде потрапляти до різних рейтингів найневдаліших покупок мадридців.

То травми, то зайва вага, то, можливо, власна розслабленість. Все це постійно заважає Едену. Загалом в Прімері за три роки він відіграв лише 47 ігор, в яких 4 рази відзначився голами. В інших турнірах на його рахунку ще 2 голи у 18 матчах.

Контракт Азара закінчиться лише в 2024 році. Тому, скоріш за все, бельгієць залишить Сантьяго Бернабеу лише тоді, адже зараз особливого “полювання” з боку пристойних європейських клубів на гравця немає.

– С кем из игроков у вас была самая лучшая связь на футбольном поле?

– Трудно назвать только одного, потому что у меня было несколько отличных связок на футбольном поле. В бразильском футболе у меня была очень хорошая связь с Луисом Фабиано, как в «Сан-Паулу», так и в Селесао.

В национальной сборной я бы также отметил Элано, Роналдиньо и Роналдо – у нас было идеальное взаимопонимание. Если говорить о европейском клубном футболе, то в «Милане» я бы назвал Филиппо Индзаги и Андрея Шевченко. Мы очень хорошо ладили, причем долгое время как на поле, так и вне его.

Приятно вспоминать такие вещи. Они никогда не были запланированы – связи всегда возникают естественным образом, и это приятно, – сказал Кака в интервью журналу FourFourTwo.

Опытный тренер, а ныне эксперт сказал, что Кака никогда не был на карандаше селекционеров Динамо.

“Первый раз слышу, что Кака мог оказаться в «Динамо». Не могу говорить о том, чего не знаю. Когда я работал в «Динамо», мне предлагали многих футболистов. Но я чистый человек, хожу в церковь, верю в бога, никогда ни у кого чужого не брал. Однажды мне предложили взять в команду футболиста сборной Словакии за взятку. На что я ответил: «До свидания, мне такое не нужно». Не хотел его брать, потому что обо мне могли бы плохое подумать. Горжусь собой, что никогда ни у кого ничего не взял. Что касается Кака, вот не помню, чтобы его предлагали в «Динамо». При мне этого не было. Это кто-то придумал.

Никогда не слышал, чтобы мне кто-то предлагал взять Кака. Это смешно. В свое время бразилец был одним из лучших футболистов в мире. И чтобы я от него отказался… Ну, конечно нет. Такого не было. Андронов мог предлагать Кака Игорю Михайловичу. Ведь все шло через братьев Суркисов, они тратились на клуб. Они говорили: «Это же наши деньги. Кого вы выгоняете или берете?». Было время, когда в «Динамо» взяли футболиста, а я и не знал. Не хочу более детально говорить на эту тему, обсуждать Суркисов. Мне идет уже 82-й год. Зачем я буду что-то вспоминать? Было время“, – сказал Сабо в комментарии для Footboom.

“В свое время Динамо предлагали Кака. Еще до Милана. Знаете, что сказал Йожеф Сабо, принимавший решение? “Не подходит под требования современного футбола“, – сказано в посте.

Кака перешел в Милан в 2003 году. Вместе с “россонери” он выиграл ЛЧ, а также “Золотой мяч”. Затем выступал за Реал, где не смог заиграть во многом из-за травм, возвращался в Бразилию и играл в МЛС.

Таким образом, нападающий стал “синих” стал лишь третьим игроком, что сумел забить в ворота Атлетико в плей-офф, когда “матрасники” были в статусе хозяев. Ранее таким похвастаться могли лишь Кака в сезоне 2013/2014 и Иско (2016/2017). Оба представляли Реал.

Безусловно, как писалось выше, из-за коронавируса матч пришлось сыграть в столице Венгрии.

Стоит отметить, что с 33-й минуты “россонери” играли в меньшинстве, красную получил Сандро Тонали. Хозяева на 61-й минуте не забили пенальти.

Благодаря этой победе Милан набрал 37 очков после 15 туров. Это рекорд команды по набранным очкам за такое количество матчей в Серии А.

37 – #ACMilan have picked up 37 points in the first 15 seasonal Serie A games for the first time in the three points for a win era. Devil.#BeneventoMilan #SerieA pic.twitter.com/CMqYd4NV9d

— OptaPaolo (@OptaPaolo) January 3, 2021

Португалец Леао также вписал свое имя в историю. Взятие ворот в этом матче стало для него десятым в Серии А. В более молодом возрасте столько голов за клуб забил лишь Алешандре Пато. На третьем месте Кака.

21&207 – #RafaelLeão è il 2° straniero più giovane di sempre a raggiungere quota 10 gol con il Milan in Serie A (a 21 anni, 207 giorni), dopo Alexandre Pato (19 anni, 19 giorni). Pepita.#BeneventoMilan pic.twitter.com/anbfvHTk9k

— OptaPaolo (@OptaPaolo) January 3, 2021

К слову, сегодня Танкерди Пальмери писал, что Ювентус за Леао предлагал в обмен игрока сборной Италии, но Милан ответил отказом.

Полное его имя Рикарду Изексон дус Сантус Лейти. Мальчишка родился в столице Бразилии, но в семь лет вместе с семьей переехал в Сан-Паулу, где начал заниматься футболом в местных школах пока в 12-летнем возрасте не попал в академию Сан-Паулу.

Читайте также: экс-звезда Милана подаст на клуб в суд

“Трехцветные” дали ему шанс в 18 лет играть за основу, футболист так блистал в чемпионате Бразилии, что в 2002 году попал в заявку на Чемпионат мира. К слову, на турнире Луиш Фелипе Сколари лишь раз выпустил его на замену.

Спустя год Милан приобрел атакующего полузащитника за скромные 8,5 миллионов евро, за что должен быть благодарен Леонарду, поскольку именно он посоветовал “россонери” купить своего соотечественника. Последующие шесть Кака был одним из лидеров клуба из Италии.

За этот период ему удалось выиграть Серию А, Лигу чемпионов, Суперкубок Италии и дважды Суперкубок УЕФА. Из личных достижений: дважды лучший игрок чемпионата Италии, обладатель приза “Золотая Самба”, Лучший футболист мира по версии ФИФА и, конечно же, “Золотой мяч”.

Переход в Реал должен быть новый толчок в карьере тогда ещё 27-летнего исполнителя, но там он, откровенно говоря, затерялся. К тому же, начали мешать травмы. Всего за “бланкос” Кака провел 120 игр и забил 29 мячей.

Читайте также: ПСЖ вернет нападающего Арсенала в Лигу 1

Не помогло “реанимировать” карьеру и возвращение в Милан. Летом 2014 года подписал контракт с Орландо, но команда в МЛС стартовала только с 2015 года, поэтому для поддержания формы вернулся в родное Сан-Пауло. После трех лет игры в США принял решение повесить бутсы на гвоздь.

Фото: твиттер