«Продуктові, зрозуміло – від безвиході (ймовірно, грабували – прим.). У місті нікого, магазин розбили – то бомжі залетіли, то ще хтось якісь продукти забирали, що було.

Воду в перші дні розмели, цигарки. Теж потім добрі люди продавали 5-літрову баклажку води за 600 гривень, цигарки – 200 гривень, незрозуміло, та й то їх не було. Спочатку мародерство було – техніку тягли – думали, що на три дні, і закінчиться, холодильники несли.

Головне – що води не було, особливо у тих, хто не запасся, були напруження. З калюж набирали, кип’ятили – варіантів не було. Сніг зі стічних труб збирали, розбомбили сауну – набирали з басейну хлоровану воду, її як технічну використали», – сказав він.

Володимир Яусманицький в якості футболіста грав за Шахтар, Сталь Алчевськ, Металург Донецьк, Кривбас, Маріуполь і луганську Зорю.

“Маріуполь, це моя думка, це сакральна жертва. Показати світу… 500 тисяч населення знести під чисту.. Важко судити ці бойові дії, їх правила. Мені здається, у війні і правил немає.

Маріуполь перебуває в котлі, повністю ізоляція, як Ленінград блокадний, нікуди не вийти. Сидиш просто три тижні, а тебе луплять. Мене три тижні, людей, хто там знаходиться більше. Я дивлюсь фото, аналізую, мій будинок ще не гірший варіант. Будинки дев*ятиповерхові згорали.

За часний сектор взагалі не говорю. Там портапило і все – немає будинку. Просто диво, що ми вибралось. Диво, що машина за три тижні біля дому не постраждала, там би не знаю як вибиралися б, пішки хіба шо“, – сказав Володимир Яксманицький.

Також відомо, що з Маріуполя він забрав документи, гроші і медаль за перемогу в Кубку України в складі Шахтаря.

– Як почуваєтеся?

– Вже краще. Не стріляють – і добре.

– Жахливий звук обстрілів вас не переслідує?

– У перші дні на волі це особливо сильно відчувалося. Наприклад, двері грюкнули через перетяг – здригаєшся. Зараз відходжу психологічно.

– Як ви евакуювалися з Маріуполя?

– Пощастило. Поруч із будинком увесь цей час стояла моя «Волга». Дякувати богу, за три тижні її фактично не зачепило – сам здивувався, жодної подряпини. Це при тому, що більшість навколишніх автомобілів згоріли. А я лише зі свого скинув притрушене скло.

Ми їхали навмання, жодної інформації про вільні дороги не мали. Наш будинок горів, залишатися там більше не могли.

– Хто з вами перебував увесь цей час?

– Батьки. Татові 76 років, мамі – 72. Постійно були у квартирі, жили в тамбурі. Там спали і ховалися від обстрілів. Батько у мене твердолобий – то на балконі сидів і палив, то з вікна спостерігав за обстановкою на вулиці. Мама після інфаркту, на ліках. Добре, що мала запаси.

Складно усе це… Постаріли капітально за ці три тижні.

– Як переносили холодні ночі?

– У квартирі було 0 градусів. Постелили на підлогу щось, накрилися, як могли, і спали, – сказав Яксманицький.

“Відходжу після 3 тижнів пекла. Люди, що воюють у соцмережах, зрозумійте – у пеклі, де живуть жителі Маріуполя, соцмереж немає. Там нічого нема, від слова зовсім. Ви коли-небудь пили воду з калюжі чи стічної труби, коли розтанув сніг на даху?” – написав Яксманицький у фейсбуці.

Володимир Яксманицький вихованець Шахтаря. 45-річний екс-футболіст з 1996 по 1999 рік за Шахтар в УПЛ провів 64 гри і забив 6 голів. Також грав за Сталь Алчевськ, Металург Донецьк, Кривбас, Маріуполь та Зорю.