«Я тоді зіграв лише 10 місяців на професійному рівні. Пам’ятаю, я розмовляв з татом про якісь трансферні пропозиції з Європи. Одним із варіантів був Шахтар. Я йому сказав: «Я не хочу в Україну, там дуже холодно».

Але Шахтар продовжував наполягати, щоб я приїхав, просто подивитися, як там. Тому я з татом поїхав туди на три дні, подивитись тренувальні умови та місто.

Нам сподобався проєкт та все інше. Вони грали в Лізі чемпіонів кожного сезону, там грали й інші бразильці, наприклад Луїс Адріано та Фернандінью.

У мій останній день перебування там вони бачили, що я все ще не впевнений. Генеральний директор побачив моє обличчя і побачив сумніви. Він запитав: «Чого ти хочеш, щоб залишитися – більше грошей чи що?». Я сказав: «Справа не в грошах, це такий серйозний переїзд – з Бразилії в Україну. Тут все інакше».

Але я вирішив підписати контракт, тому що вважав, що це найкраще місце для виступів в Лізі чемпіонів та для того, щоб я міг би поїхати кудись ще, наприклад, в Англію чи Іспанію. Це хороша вітрина, щоб перейти в топову лігу.

Зрештою я залишився там на п’ять з половиною років, хоча планував лише на два. Мені знадобився рік, щоб адаптуватися до всього: мови, холоду, тренувань. Це було важко. Зима була жорстока, надворі було -20 градусів.

Але це був гарний час. У нас була дуже хороша команда. Ми обіграли «Челсі» в Лізі чемпіонів (у 2012 році – прим.), я виграв стільки трофеїв (4 чемпіонські титули, 3 Кубки України та Кубок УЄФА – прим.)», – сказав Вілліан.