Йому діагностували розрив передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглоба. 5 вересня буде зроблено операцію.

Корнієнко отримав травму в матчі з Кривбасом (1:0) після контакту з Дмитром Хомченовським. Цього сезону це був перший матч Віктора.

Загалом на рахунку 23-річного гравця 29 поєдинків за клуб. До академії Шахтаря він приєднався в 2016 році. Сезон 2019/2020 провів в оренді за ФК Маріуполь.

«Дуже важка гра, нам треба було перемогти. Свято у нашого клубу, у Донецка — День шахтаря. Та й нічия в минулому турі на нас трошки тиснула.

Скинув тягар з плеч, після нереалізованих моментів відчував відповідальність на собі через те, що не зміг забити. У цьому забитому м’ячі — всі мої емоції.

Сьогодні цей гол хотів би присвятити Віті Корнієнку, тому що поки не знаю, що в нього за травма, але крик звучав моторошно.

Наша команда з ним і бажає йому швидкого відновлення. Всі наші думки з ним», — сказав Артем Бондаренко.

«Дякую всім за підтримку, завдяки всім вашим словам мені стає легше, попереду багато роботи-відновлення, я постараюся якнайшвидше впоратися з цією місією і повернутися ще сильнішим.

Найголовніше – хочу привітати всіх із сьогоднішньою перемогою в такий особливий день. З Днем ​​шахтаря. Донецьк. Слава Україні», – написав Корнієнко у себе в інстаграмі.

“Дійшло до того, що нас було близько 100 мужиків у селі, де я перебував. Ми чергували з 8 вечора до 6 ранку, потім з семи… кожного разу змінювалося. На зміну виходило три екіпажі по 4 людини й так почергово змінювалися.

Військкомат, який знаходився поруч із нашим селом, попросив, щоб створити велику групу. Це було неофіційно. Просто була допомога, тому що їм не вистачало людей, по всій області були блокпости.

Голова сільради нас збирав. Таким чином ми допомагали. Така собі самооборона. Було три в’їзди в село, яке знаходилося біля траси. Вона проходила Харків, Дніпро та Полтаву. Розуміли, що по цій трасі міг їхати будь-хто. Ми стояли зі всіх сторін та охороняли“, – сказав Віктор Корнієнко.

23-річний захисник потрапив в структуру Шахтаря в 2016 році. В УПЛ за “гірників” на його рахунку 1 гол в 17 мтачах. Також здавався в оренду до Маріуполя. За збірну України забив 1 гол в 2 поєдинках.

«У мене багато друзів та знайомих, які пішли в тероборону. Багато пішли до військкоматів. Я вирішив для себе, що допоможу всім, чим зможу. Я одразу поїхав у військкомат, переговорив з багатьма людьми і дізнався, що перш за все є потреба у продуктах та екіпіруванні. Я сам купляв це все і розвозив по блокпостах.

Також нас попросили чергувати в селі. З 8 вечора до 6 ранку. Перші 2-3 тижні у нас було чергування практично через день. Я прекрасно розумів, що я українець, і я така ж людина, як всі ці хлопці, які пішли на війну.

Мені здається, в цій ситуації треба було максимально всім згуртуватись та допомагати один одному. Коли всі разом, і результат буде краще. Я не злякався, не сів на дивані, не став кудись тікати. Я вирішив допомагати.

Коли о 6 ранку закінчувалась комендантська година, я прокидався і зразу сідав за кермо. Ці два місяці я постійно був за кермом. Розвозив екіпірування, продукти, сірники і розвозив по всіх блокпостах у Полтаві, області. І так поки не закінчувалась комендантська година», – сказав Корнієнко.

«Всі повинні прекрасно розуміти, що фізичний стан не буде таким, як був до війни. Тому що, ми багато пропустили. По собі можу сказати, що коли у мене був час, я виходив й грав у футбол з хлопцями, але його фактично не було.

Старався по максимуму підтримувати форму, але всі мають зрозуміти, що ці 2 місяці було максимально не до футболу», – сказав Корнієнко.

“Це була моя ініціатива. Коли сталося таке горе, зрозумів, що не можу лишатись осторонь. Мій будинок знаходиться під Полтавою, передусім об’їхав блокпости, розпитав, чим можу допомогти – діткам, біженцям, теробороні.

Тепер щодня закуповую найнеобхідніше для тих, хто змушений був залишити свої будинки й тікати від обстрілів, бомбардувань. У своєму населеному пункті обладнав спортзал, де є все необхідне для безпечного життя. Багато знайомих телефонують з Маріуполя, Харкова, всім кажу, щоб їхали до нас: тут є все найнеобхідніше, а головне – у нас безпечно.

Продуктів харчування, теплих речей… А на блокпостах та у військкоматах запитують екіпірування: броніки, берці, інше необхідне для тероборони. До речі, я ж і сам щодня патрулюю вулиці рідного села. За графіком, від шостої вечора до шостої ранку, слідкуємо за дотриманням комендантської години, порядком, щоб ніхто сторонній не прийшов на нашу землю“, – сказав Віктор Корнієнко.