Екс-футболіст опублікував пост у своєму Телеграм-каналі, в якому засудив атаку РФ і закликав українців берегти себе.

“Братва, привіт всім. Сподіваюся, що живі, здорові. Пі###и х####ли вночі. Ось і сподіваюся, що у всіх все добре. Б###ь, е###ь, просто пі###ц, холодно. Всім гарного дня і бережіть себе”, – сказав Мілевський.

Ракетний удар РФ по Україні 23 січня

Вранці 23 січня російські окупанти запустили понад 40 ракет по різних українських містах. Найбільше постраждали Київ і Харків.

Зокрема, в Харкові в результаті атаки загинули семеро людей, а ще понад 55 – отримали поранення, серед постраждалих є діти. У Києві в результаті російської ракетної атаки відомо про 22 постраждалих. З них 13 – госпіталізовані, в тому числі троє дітей.

У Києві в результаті ракетного обстрілу була зруйнована інфраструктура футбольного клубу “Локомотив”, який виступає у Другій лізі чемпіонату України.

«У Львові, де я грав, я зустрів свою дружину Лілію, вона скрізь слідує за мною. Про ситуацію там [в Україні]… На жаль, ми почали звикати до ситуації. Сестра дружини застала перші вибухи, це був військовий аеродром, атакований за кілька десятків кілометрів від міста».

«Народ цієї країни [росії], я вже не кажу безпосередньо про самих окупантів, вони такі сліпі та нерозумні, ними так маніпулює керівництво, вони отримують усі санкції, ніби під девізом «ми впораємося, нам не потрібно те, що вони роблять на Заході ». Це гіркий жарт. З того, що ми знаємо безпосередньо з України, це те, що росіяни атакують не лише військові об’єкти, а й мирних жителів просто на вулицях, у лікарнях, дитячих будинках, страшно, що у них немає жодної людяності».

«Зараз я вивчаю українську, на мене чекає своя війна. Тут все просто, моя дружина та її родина з України, вони не виносять, коли я говорю російською! Я почав вивчати якнайбільше слів українською мовою, як можу, так і говорю. Раніше я говорив російською, і українську мову мені було важко зрозуміти», – сказав Бойчук.

Нагадаємо, Александру Бойчук виступав за «Карпати» у сезоні-2019/20. Він провів 16 матчів та забив 2 м’ячі в УПЛ.

«Я довго чинив опір. Багато хто виїхав ще у 2014 році, коли росіяни окупували Донбас та Крим. Україна тоді мала сильний чемпіонат, на високому рівні грали чотири команди: донецький «Шахтар», київське «Динамо», харківський «Металіст» та «Дніпро». Я тренував «Шахтар», але коли росіяни напали на Донбас, нам довелося залишити Донецьк. Із «Шахтарем» ми переїхали до Києва, де мешкали в непростих умовах. Досить сказати, що у Києві ми навіть не грали домашні матчі, нам доводилося літати літаком до інших міст України, великої країни, де відстані дуже суттєві».

«У «Динамо» попросили мене допомогти, і я погодився. Перший рік пройшов дуже добре, ми виграли чемпіонат, Кубок України та Суперкубок. Потім у 2022 році почалася війна, але я вирішив залишитись, нехай навіть ми грали на стадіонах без глядачів і не могли користуватися літаком, через що поїздка автобусом займала 9-10 годин. Друга частина чемпіонату в сезоні-2021/22 так і не була зіграна, і ми поїхали до Європи, щоб провести кілька матчів на підтримку миру. Я був промоутером цих поєдинків. Я думав, що війна закінчиться, що вона не триватиме так довго, а тим часом футбол стане відповіддю на потребу людей у виживанні: кілька хвилин дозвілля, щоб краще перенести жахливу реальність загибелі багатьох молодих людей. Ось чому я не втік.

У «Динамо» залишилося 14 гравців, я не здався та відновив команду за рахунок молоді. Я хотів бути поруч із ними у цій критичній ситуації, багато гравців виросли разом зі мною, вони сильні та зроблять кар’єру. Але коли бомбардування міст посилилися, я більше не міг цього терпіти. Рідні дзвонили мені щодня, вони дуже хвилювалися. Отже, у листопаді я поїхав, дорога була важкою, але зрештою я повернувся до Бухаресту», – розповів Луческу.

“Я хотів залишитися там (у Києві – прим.) до кінця, але атмосфера у столиці стала дуже важкою. Тепер росіяни знову розбомбили Київ та інші українські міста, ситуація дедалі складніша. Я пробув у цих умовах 3 роки, побудував команду “Динамо”, яка є найбільшою у світі за залученням молоді з академії.

Також відомий тренер зізнався, що ще не завершив кар’єру тренера, але все залежить від його самопочуття.

Чи пішов я на пенсію? Ні. Я пішов з “Динамо”, тому що моя дружина Неллі боялася переїжджати до Києва, а я не любив бачити її саму вдома і переживав за неї. У мене безмежна пристрасть (до футболу), але це залежить від здоров’я”, – сказав Мірча Луческу.

Румунський фахівець пішов з Динамо після поразки від Шахтаря. Загалом “біло-сині” демонстрували цього сезону не найкращі результати, а також не зуміли пробитися до групового раунду Ліги конференцій.

Мірча Луческу очолив киян влітку 2020 року. В Україні він також з 2004 по 2016 рік очолював донецький Шахтар.

Українець розповів, що його 2023 рік був наповнений великою кількістю змін як у футболі, так і в особистому житті.

“Сподіваюся, що наступний (рік) буде переможним для нашої країни у цій війні та успішним для Жирони. Я щиро бажаю цього. Бережіть один одного і Хай прибуде з вами Сила!”, — написав 26-річний гравець.

У цьому сезоні Циганков вже взяв участь у 16 матчах Жирони у всіх турнірах, відзначившись 3 голами і 3 асистами.

Зазначимо, що українець потрапив до п’ятірки найкращих асистентів Ла Ліги у 2023 році.

Раніше Співаковський стверджував, що на адресу Оболоні було відправлено повістки для 25 осіб.

Клуб підкреслив, що всі його гравці та співробітники суворо дотримуються чинного законодавства та мають відстрочку від служби під час мобілізації.

“Згідно з постановою КМУ від 27 січня 2023 року №76, ФК Оболонь Київ визнаний критично важливим підприємством для економіки. У зв’язку з цим, наші військовозобов’язані футболісти отримали відстрочку на період мобілізації. Ми закликаємо медіа не маніпулювати інформацією. Неправдиві заяви повинні нести відповідальність” – йдеться в офіційній заяві клубу.

Зазначається, що батько Ігнатенка був евакуйований до Німеччини, де його прооперували. Наразі український військовий продовжує залишатися під наглядом німецьких фахівців, які допомагають родичу хавбека «Бордо» проходити реабілітацію.

Водночас, мати Данила Ігнатенка наразі також знаходиться за межами України – в Італії.

У лютому нинішнього року Ігнатенко в інтерв’ю французькій пресі заявив, що його батько воює у «найгарячішій точці України».

«Мій батько зараз на війні, він у найгарячішій точці України. Щодня думаю, чи зможу завтра поговорити із ним?» – казав тоді Ігнатенко.

У нинішньому сезоні 26-річний Данило Ігнатенко є одним із ключових футболістів «Бордо». Він зіграв 16 матчів за команду в Лізі 2, відзначившись одним асистом. «Жирондинці» наразі посідають 13-те місце у турнірній таблиці.

Трагічну новину повідомила прес-служба Української асоціації футболу.

“Від імені Української асоціації футболу та всієї футбольної спільноти висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Віталія. Слава Герою! Вічна пам’ять!“, – йдеться в повідомленні на сторінці УАФ в Facebook.

Повідомляється, що 50-річний Віталій Залізняк загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Залізничне. Він отримав осколкове поранення не сумісне з життям.

Колишній футболіст служив навідником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки.

Протягом футбольної кар’єри Віталій Залізняк грав за футбольні клуби “Космос” (Павлоград), “Металург” (Новомосковськ), “Маріуполь”, “Торпедо” (Запоріжжя), “Сталь” (Кам’янське), “Електрометалург-НЗФ” (Нікополь). Він виступав на позиції захисника.

Раніше УНІАН повідомляв, що на війні з російськими загарбниками у 33-річному віці загинув колишній футболіст луцької “Волині” Роман Годований.

– Джихаде, яка причина такої кількості жовтих карток?

– У кожному матчі я віддаюсь на сто відсотків, мабуть, така моя зарядженість і є причиною такої кількості жовтих карток. Я ще раз прошу вибачення у своїх партнерів та вболівальників Кривбаса.

– Бізі, ти вже третій місяць в Україні. Як тобі наша країна? Що подобається? Можливо, щось для тебе незвичне?

– Я вражений сміливістю українців. Вами захоплюється весь світ. Бажаю Україні миру, і скорішої перемоги над рашистами. Якщо казати про Кривий Ріг, то хотілось б відзначити людей. Вони тут щирі та відкриті, та дуже класно нас приймають. Вдячний усім за це.

26-річний хавбек має 1 гол в 35 матчах за збірну Руанди.

– Чим будеш займатися , коли закінчиться війна?

– В мене є тренерська ліцензія, я здавав на (дипломи – прим.) А і B. Скоро мені знову доведеться захищати її. Звісно, я б дуже хотів у футбольну сферу. У мене є дитяча школа – академія Алієва в Бучі, але я хотів би тренувати дорослих.

Нехай навіть тренував би команду з області, щоб мені не заважали працювати і в команди та президента були якісь цілі – іти далі, далі, далі. От я навіть і з цього почав би працювати. Я дуже хочу цього.

– А таку команду як «Динамо» ти хотів би тренувати?

– Думаю, кожен поважаючий себе тренер хоче тренувати «Динамо» Київ.

– Ти б упорався?

– А що мені справлятися? В першу чергу потрібно, щоб у тебе був підходящий тренерський склад і все. А з усіма працювати можна.

– Ти знаєш, як це робити.

– Ну, звісно. Звісно, треба досвіду піднабрати – в цьому я тільки за. Я хочу, щоб швидше закінчилася війна і я приступив до тренерської роботи.