«З чинних футболістів ніхто не звертався. Але особисто маю звернення від трьох хлопців, які завершили кар’єру.

Припускаю, що до інших працівників Профспілки ще хтось звертався», – сказав Зотов.

Раніше повідомлялося, що повістку у військкомат отримав ексгравець «Евертона» та збірної Росії Білялетдінов.

Війну проти Україна РФ почала в ніч з 23 на 24 лютого. Тиждень тому путін оголосив часткову мобілізацію.

“Мені шкода, що така ситуація сталася між Росією та Україною. Для мене цей конфлікт між двома однаковими народами, між братами. Вину за це треба шукати на двох. А взагалі, я думаю, що це результат дій Америки.

Чому? Просто вони штовхали Україну на протистояння з Росією – силами НАТО, які прийшли на кордон Росії. Ви уявляєте, якби Росія поставила ракети десь у Мексиці – на кордоні зі США? Як би тоді реагували?

Це дуже складна тема. Нині у Чорногорії багато народу біженців – не лише з України. З Росії також багато людей приїхало. Мені шкода ваші народи.

Ви самі бачите та розумієте, що дуже багато народу гине. Я не знаю, як і чому це відбувається – я не така розумна людина, щоб усе розуміти. Але я знаю, що все колись закінчиться, і всім буде дуже шкода тих людей, які загинули“, – сказав він під час інтерв’ю Матчтв.

«Сьогодні був насичений і важливий день. Разом з відомим і дуже талановитим актором Лієвом Шрайбером приїхали в Київ на зустріч з Володимиром Зеленським.

Як амбасадори платформи United 24, обговорили і допомогу Україні, і способи утримувати увагу світу після майже 6 місяців війни.

Будемо боротися! І за увагу, і за кошти, і за перемогу! Готуємося до запуску одразу декількох ініціатив.

Цього разу я їхав в Україну машиною. Дивився у вікно і захоплювався тим, яка красива у нас земля! Україна неймовірна, і ніде в світі я не почуваюся таким щасливим, як тут!» – написав Шевченко.

Про це повідомив офіційний сайт київського клубу.

З перших днів повномасштабної війни Дмитро вступив до лав ЗСУ, оскільки бажав стати на захист рідної країни від російських окупантів. Він пройшов навчально-тренувальні збори, після чого у складі мотострілецького батальйону вирушив на Донецький напрямок, де знаходився “на нулі”.

Дмитро, як колишній футболіст, організовував із побратимами футбольні баталії, щоб хоч якось розважити себе за тих умов, у яких перебували хлопці.

– Отримавши дозвіл від командира батальйону, на початку літа вирвався на кілька днів до Києва та розписався з коханою Оленою. А наступного дня після того, як новоспечена дружина отримала паспорт із новим прізвищем, надійшла звістка, що Дмитра не стало“, – розповіли у клубі.

«Дуже багато допомагає Сергій. У нього теж був шок. У нього тут батьки, близькі. Ми насправді з ним перші дві ночі просто не спали. У нього матчі, йому треба було під час цього їхати на них. Це, якщо чесно, дуже складний період для нього.

На щастя, він був з дітьми і дружиною. Вони всі були там з ним. Якби вони були тут, то я не можу уявити, що б там було. Ми майже весь цей час були разом, але були в телефонах, тому що намагались зрозуміти, що коїться. Що, де, як, чому, хто. Реально, картинку намалювати було дуже складно. Ніхто не знав, чи вони вже там.

У них працювала жінка, вона з Сум. Вона каже: «Вони вже в Суми зайшли». Реально жах.

Було багато інформації, ти намагаєшся скласти цей пазл… Дуже, якщо чесно, відрізнялись люди. В готелі, де ми зупинялись, було багато росіян. Але дуже легко було відрізнити українців від росіян. Всі українці були в телефонах, планшетах, і просто не випускали їх з рук. Ні про який відпочинок не йшла мова. А росіянам пофіг. Вони гуляли, сміялись, у них все було класно“, – сказав Сергій Стаховський.

– Спортсмени, які змінили свою думку й повернулися з Росії – Ракицький. Пробачаємо його?

– Це рішення кожного українця, як він до цього ставиться. Я – ні.

Я був у 2014 році там, я бачив, що робилося вже тоді. Я не бачу сенсу пробачати комусь, хто поїхав туди добровільно.

Так само в нас є дуже велика кількість артистів, які туди їздили. Це класно, що вони зараз змінили свою думку, але в кожного з нас має до цього бути ставлення своє.

– Чи може змінитися ваше ставлення до цих людей?

– Якщо люди щось роблять таке неймовірне, то, звісно, що твоє ставлення може змінитися. І мої погляди на деякі речі змінюються відповідно до того, як вони розвиваються, або хтось приходить і мені розказує цю ситуацію з іншого боку.

Тоді я готовий змінити своє ставлення. Я готовий навіть показати його публічно, в мене немає з цим питань. Але поки що я не бачив Ракицького десь у Бахмуті з автоматом”, – сказав Сергій Стаховський.

Нагадаємо, в перші дні війни Ракицький покинув Зеніт. Трохи більше тижня тому він перейшов в турецький Адана Демірспор.

— Я не можу зрозуміти позицію Тимощука, коли триває повномасштабна війна, його батьки у Луцьку, а він там. Зараз не може бути сірого, є лише біле та чорне.

Я теж грав у росії після 2014 року, але тоді була не повномасштабна війна. Згодом я почав вникати в ситуацію, спілкуватися з хлопцями на фронті. Вони мені сказали: «Окей, ми знаємо твою позицію. Ти нам допомагаєш, чим можеш. Претензій до тебе не маємо». Але тоді про це не можна було говорити, бо я був у росії.

— Як реагували у Локомотиві, що ви допомагаєте ЗСУ?

— Ніхто про це не знав. Я розумів, що будь-якої миті все може закінчитися погано для мене, якщо там дізнаються. Я все намагався робити тихо.

Пам’ятаю, як Зозуля передав мені книгу “Аеропорт” про наших кіборгів, і я не знав, де її сховати на базі, щоб ніхто не побачив. Я не знаю, на що здатні люди з ватою в голові.

— Яремчук і Васильков розповідали, що Ордець теж допомагає у ЗСУ, хоча він залишився після 24 лютого в росії і лише нещодавно перейшов до Бохума.

— Зараз же треба вибирати бік зла чи добра. Повторюся, сірого не може бути“, – сказав Тарас Михалик.

“Я не кажу, що тоді в Дніпрі допомагали тільки я і Лаштувка. Тоді в Дніпрі був колектив. Дніпро завжди славився своїм колективом і раніше, і при мені. Я не кажу, що тільки я і Ян. Там і Шахов, і Русол, і Ротань допомагали. Федецький, звичайно.

Я підходив до Ротаня, він був капітаном. Капітан зі стержнем, це зараз він такий добренький, на полі і в колективі він був дуже жосткий. Я приходив і казав: “Треба зібрати на швидку”, Ротань каже: “Рома, скільки?”. Відповідаю, що 15 тисяч.

На наступний день всі, хто по 200, хто по 300. Не було такого, що тіки Лаштувка чи я, всі приносили. Ротань сказав і не було такого, що хочеш чи не хочеш”, – сказав Роман Зозуля.

За Дніпро футболіст грав з 2011 по 2016 рік. В УПЛ на його рахунку за клуб 22 голи за 85 поєдинків. Зараз 32-річний футболіст без клубу, але він зізнався, що активно шукає команду.

“З першого дня від повномасштабного російського вторгнення читаю новини з України щоранку. Ви, мабуть, знаєте, що в мене лишається тесть там. Не хоче звідти їхати. Дуже хвилююся і за нього, і за всіх українців. Дуже хочу допомагати Україні, роблю це наскільки є можливість. Україна притягує, бо це країна, яка все дала мені. І кар’єру, і родину, – сказав Едмар.

Нині екс-хавбеку 42 роки. В Україну він прибув ще в 2002 році. Після п’яти років виступів за Таврію він перейшов до Металіста, якому віддав вісім років. Надалі також виступав за Дніпро та Металіст-1925.

Всього в чемпіонаті України провів 326 матчів і забив 40 голів. В 2011 році прийняв українське громадянство і відіграв 15 матчів за національну збірну, в яких забив 1 гол.

«Зараз це не на часі, але після перемоги, нам потрібно зробити нову спортивну інфраструктуру.

І цей стадіон потрібно відновити з нуля. Зробити найсучасніший стадіон, щоб місцева команда «Десна» грала, і всі містяни приходили вболівати за свою рідну команду», – сказав Вадим Гутцайт.

За словами міністра, на відбудову стадіону імені Гагаріна у Чернігові потрібно 10 мільйонів доларів. Арена зазнала серйозних пошкоджень в результаті атак росіянами міста.