«Як сказав класик: «Браво, Федерація. Браво, Чеферін». Витягли за вуха Італію. Якщо є у людини совість, а її, напевно, в нього немає, Чеферін має піти у відставку.

Президент Федерації футболу Іспанії Рубіалес пішов у відставку після скандалу через поцілунок футболістки на ЧС-2023.
Чеферін прямим текстом сказав, що Україна не повинна виграти. Його вказівка була виконана арбітром, який наприкінці матчу не поставив стовідсотковий пенальті. Чеферін має піти у відставку.

Ребров вигадав чудову тактику, яку майже реалізував. Як в коментарі зазначив Сергей Дірявка, італійці не витримають увесь матч в такому шаленому темпі. Так і відбулося. Ставка Реброва на штурм в останні 20 хвилин повинна була зіграти.
Але майже пряма вказівка Чеферіна зіграла свою роль. А хлопці – молодці. Вони зробили навіть більше, ніж від них очікували. Дякую всім за чудову гру.

Пропоную не залишати це поза увагою. Чеферін – рідкісний п#####с. Спочатку він намагався повернути руzzню в змагання, потім повернув арбітрів, зараз дав неприховану вказівку зробити так, щоб Україна не перемогла.

Інші країни мають підтримати нас. Безумовно, і раніше арбітри вбивали різні команди. Інколи помилялися не свідомо, іноді – явно з метою. Але ніколи, ніколи президент УЄФА не висловлювався публічно щодо переваги або необхідності якихось дій стосовно кінцевого результату матчу. Таке в футболі відбувається вперше за всю його історію», – написав Сирота у фейсбуці.

«Ми були на позиції. Певна кількість людей була на вогневій точці. Я стояв на тапіку в бліндажі. Мені передають стан, я кажу, що ми змінюємось. Розпочався артобстріл – міни, танки… Ну і прилетіло в окоп. Я навіть не почув. Така блискавка – тинц, і «поплив». Навіть звуку не чув. Я не зрозумів нічого. Ходив як п’яний, очі вилазили. Сидів у бліндажі – і прилетіли.

Відчуття? Просто «поплив», як в уповільненому зніманні. Мовлення стало уповільненим, так ніби вата в роті. Коли йшов, пару разів впав. Мені давали пігулки, роздягли, ротний приніс апарат для вимірювання тиску. Майже 200. Очі вилізають. Пролежав до наступного дня. Евакуація була дуже складною. Хлопець, який зробив її – герой. У цей час були штурмові дії, артобстріли.

Нас вивозили на БТРі. Хлопець вивозив нас городам, збивав стовпи, дерева. Виїхав, потім траса на Гірське, яка обстрілюється. Вся у воронках. А місця вже не було, мене поклали на броню. Нема було чим пристібнутись. Я вважаю, що він зробив подвиг. «Беха», яке їде – це вже ціль. Він зробив подвиг”, – сказав Святослав Сирота.

«Після того, як на початку російського вторгнення Святослав відвіз свою сім’ю на Львівщину, він пішов на війну добровольцем і потрапив на передову. Враховуючи, що ніколи не воював і не був в армії, йому довелося пройти короткочасну підготовку, після чого вирушив у Лисичанськ. Спочатку там боїв не було, однак згодом Луганська область стала гарячою точкою і на Сироту чекало непросте випробування на першій лінії. На жаль, під час ворожого обстрілу його серйозно контузило. Впродовж трьох днів він почувався дуже погано, проте через запеклі бої госпіталізувати його та інших поранених було вкрай складно.

Та врешті-решт Святослава вдалося перевезти до Дніпра – спочатку він потрапив у лікарню, а потім його було переведено до військового шпиталю. Сьогодні вже четвертий день, як він там знаходиться. Я віддаю належне своєму давньому товаришу, який не роздумуючи пішов боронити Україну від рашистських загарбників. Святослав – людина, яка чимало пограла у футбол.

З Сиротою ми грали разом у «Дніпрі» впродовж півтора років – з другого кола сезону-1994/95 та у 1995/96, а до цього пам’ятаю його ще з часів перебування у київському «Динамо». Я, як і вся наша велика футбольна громада, сподіваємось на хист лікарів, до надійних рук яких потрапив Святослав у ці травневі дні. Віримо в те, що невдовзі йому стане набагато краще і він повністю вилікується. Головне, що людина жива – адже життя є найбільшою цінністю. Тож тепер усі разом чекатимемо на нашу перемогу», – сказав колишній одноклубник Сироти по «Дніпру» Володимир Шаран.