“Що роблю? Як сказати, все що потрібно… Підвести, підготувати і все інше. Дуже важка праця, повір мені. З ранку до вечора все це робимо. Наша задача привезти хлопцям все готовеньке для того, щоб вони “подаруночки” слали нашим ворогам. Я ніколи не думав, що я скільки вмію.

Щоб хтось сказав перед війною (що буде війна – прим.), я б подумав, що це хвора людина, що цього ніколи не буде, але бач, життя так сталось. Навіть немає слів сказати, що я почуваю в себе в душі. Я ніколи не думав серйозно, що таке буде.

Значить, бачиш, я, напевно, дуже добре думав, про цих людей (про російських військових – прим). Я навіть не можу сказати, що це люди. Це – біологічна маса баранів і ослів. Вони чи курять шось серйозне, чи приймають дуже серйозне. Ти їх слухаєш, дивишся, і не можеш зрозуміти чи вони дійсно хворі люди, чи зомбовані. 

Не люди, а ця маса. Тваринами я не можу їх назвати, бо в тварини є серце і душа, а в них немає ні серця, ні душі“, – сказав Юрій Вернидуб.