«Наше нинішнє становище можна описати одним словом – страх. Зараз я зі своєю сім’єю переховуюся: то у підвалі, то у квартирі, то у підвалі, то знову у квартирі. Все ж більше часу проводимо у помешканні, однак постійно перебуваємо у напрузі і не знаємо, чого чекати наступної миті.

Якщо чесно, дуже складно про це говорити. Безпосередньо мій район не бомбили, але поруч обстріли були. Продукти харчування поки що маємо. Коли є можливість, виходимо, купуємо дещо. Проте люди перебувають у критичному психологічному стані. Навіть зараз, коли розмовляю з вами, усе гримить навколо.

Харків просто розгромили і знищили. Це помітно і на численних відео. Як усе це відновлювати? Зараз головне, щоб пошвидше війна закінчилася. Адже нерви у багатьох не в порядку і на межі.

У середині 90-х я виступав у Ізраїлі. Там теж пострілювали, періодично було неспокійно. Але того жахіття, яке зараз твориться в Україні і у Харкові зокрема, я не зустрічав. Тут реальні бойові дії на вулицях міста. За останні кілька днів я повністю переоцінив своє життя. До цього ми жили у раю, а зараз – у пеклі.

Мабуть, це найскладніший момент у моєму житті. Мені здавалося, що я стикався з труднощами, мав якісь проблеми, як і кожен. Однак тепер розумію – ні, то були зовсім не проблеми.

Теоретично виїхати з міста можна і зараз. Якщо встигнеш, звичайно. Особисто у мене питання в іншому – тут, у Харкові мешкають моя мама та теща. Я не можу розвернутися і кинути їх. А виїхати будь-куди вони вже фізично не можуть», – сказав Пец.