“Так, тенденція щодо другого матчу, який зазвичай виходить важчим за перший, є. Але у цьому випадку на перший план виходять очки, а вони зараз дуже важливі для нашої збірної. Відтак, сподіваюся, що наші хлопці переможуть збірну Мальти та продовжать боротьбу за вихід на Євро-2024. 

Щодо подальших шансів, то у нашої збірної після Мальти залишається лише матч проти Італії. Тому, все в руках футболістів збірної України. Незалежно від того, як зіграють Англія та Італія між собою”, – сказав Олександр Горяїнов у коментарі сайту Інформатор.юа.

Матч Мальта – Україна відбудеться сьогодні. Початок – 21:45.

Про це сказано у Facebook клубу з Другої ліги. Горяїнов буде асистентом Олега Остапенка, якого призначено головним тренером. Також до штабу увійшли Петро Анісім та Олена Колос, яка буде наставницею з фізичної підготовки.

47-річний Олександр Горяїнов почав свій тренерський шлях в 2016 році, коли став тренером воротарів в Металіст-1925. В сезоні 2018/2019 він був головним тренером в цій команді. Потім працював у філії Бенфіки у Харкові.

Наш ексклюзив: стаття про найбільший провал Інтера Дарко Панчева

Українським вболівальникам він добре відомий в якості голкіпера Металіста. За “жовто-синіх” провів 477 матчів у всих турнірах і пропустив 470 голів. Також грав за ЦСКА та Кривбас. На його рахунку 2 матчі за збірну України.

— Олександре, як ця війна змінила саме ваше життя?

— Вона перевернула його з ніг на голову. Таке, гадаю, сталося з багатьма українцями, але в тих же харків’ян «трохи» інша ситуація.

— Нахабне вторгнення ворога застало вас у рідному місті?

— Так. Перший місяць війни ми з сім’єю провели в Харкові. Бачили майже все. Ракети, обстріли, авіацію, бої місцевого значення.

— Чому не виїхали відразу?

— Я такий, що і досі сидів би вдома, але врешті не витримали нерви. Важко було дружині та доньці. Ми хоч і проживаємо за містом, у приватному будинку, але він знаходиться саме по дорозі у Бєлгород. А там було, мабуть, все. Літаки літали прямо над дахом…

З міста до нас приїхали друзі. У підвалі ми проводили багато часу. Коли затихало, їздили до наших військових допомагати будувати усілякі укріплення. Намагалися бути хоч чимось корисними. Проте, в один момент наша жіноча частина не витримала, і ми поїхали.

— Зараз не до футболу?

— Чому? Потрібно займатися своєю справою. В мене навіть з’явився варіант працевлаштування. Не можу поки сказати, який саме, але, сподіваюся, згодом ви все дізнаєтеся.

— В Харкові футбол житиме?

— Дуже на це сподіваюся. Так, є великі складнощі, але я бачу, що обидва «Металісти» попри все готуються до нового сезону. Дай Боже, щоб команди такого міста виступали в чемпіонаті України.

— З кимось з росії тримаєте зв’язок?

— Ні. Не маю ніякого бажання спілкуватися з тими, хто не вірить навіть своїм друзям чи родичам. Я взагалі хочу забути про таку країну. Назавжди.

Шкодую, що раніше трохи стидався розмовляти українською. Не хотів переплутати якісь слова. Зараз повністю переходжу на рідну мову. Читаю, слухаю, дивлюсь — все українською. А російську, сподіваюсь, згодом ніхто не згадає. Не місце цим покидькам у цивілізованому світі, – сказав Горяїнов.