– Враховуючи позицію в турнірній таблиці, на якій ми пішли на перерву, вважаю, що це непоганий результат. Але завжди є куди рухатися і до чого прагнути. Завершили перше коло на гарній ноті. Хоча в двох заключних турах програли «Ворсклі» та зіграли внічию. Але до цього мали чималу серію перемог. Головне зараз добре підготуватися до другого кола.

– Що передусім змінив Юрій Максимов, адже з його приходом у вас кардинально змінилися результати?

– Не сказав би, що він змінив щось кардинально. Він прийшов, знаючи рівень гравців. Передусім важливо було виправити психологію, адже був не дуже добрий старт сезону, тяжко входили в сезон і показували посередні результати. Він попросив нас діяти трішки агресивніше та ближче до воріт суперника, більше накривати та більше взаємодіяти. Сказав, що у нас є клас, але потрібно грати трохи спокійніше, але не відмовлятися від того футболу, в який вміємо грати. Думаю, після першої перемоги навіть не за дуже доброї гри додалося впевненості і наступні 8-10 ігр ми показували змістовний футбол і здобували гарний результат.

– Як можна охарактеризувати футбол, в який ваша команда намагається грати під керівництвом Юрія Максимова?

– Намагаємося грати більше з мʼячем, адже в нас доволі кваліфіковані футболісти з високим футбольним IQ та гарною технікою. Маємо більше пресингувати і створювати якомога більше моментів, чим мінімізувати можливості для створення суперникам. Тобто робимо ставку на контроль мʼяча та швидкі фланги і позиційні атаки.

– Який елемент гри ще потрібно покращувати?

– Нема якогось одного. Гадаю, все потроху треба покращувати. І початок атаки, і контроль мʼяча, і завершальну стадію, і контрпресинг, і повернення мʼяча якнайшвидше. Буде час на зимових зборах покращити всі елементи.

«Стислі враження, начебто і перемогли, але так як рахунок розвивався – було 3:2 і ми у більшості грали десь з 30-ї хвилини, тому за рахунку 3:1 повинні були спокійніше грати.  Але добре, що все так закінчилося – ми забили два голи й вдалося закрити гру. Щодо заміни у перерві, то так, отримав не те що сильно болючу травму, але трішки мене підкосили.

Після цього я вже не міг ні нормально бігати, ні ривок робити, тому краще нехай хтось свіжий вийде, чим я буду діяти тільки на 50 відсотків. І ви бачите, що Володя Танчик вийшов на заміну, віддав результативну передачу і забив гол, тому він молодець. Вітаю його і всю команду з перемогою.

Гол після вкидання з ауту? Ні, таку комбінацію не відпрацьовуємо. Добре, що Вовчик Адамюк побачив, що я залишився у штрафному майданчику майже один, точніше один в один, і була гарна можливість розгорнутися і пробити.  Добре, що все так вийшло і вдалося забити гол.

Травма виглядає не зовсім приємно, але я гадаю, що все буде добре. Попереду є чотири-п’ять днів до наступного матчу проти «Ворскли» і буду робити все можливе, і плюс у нас гарні лікарі, які також зроблять усе можливе для мого найшвидшого повернення», – сказав Філіппов.

31-річний футболіст у поточному сезоні провів 15 матчів за «Дніпро-1». В його активі 5 голів та 2 асисти.

– В останніх матчах у вас 4 голи та дві передачі. Кого вже найкраще відчуваєте?

– Не можу виділити когось окремо. З кожним тренуванням, з кожною грою ми з усіма розуміємо один одного все краще. Ви це бачите на полі, і хлопці відчувають цю взаємодію. Якщо ти робиш все вірно, відчуваєш впевненість, і це переростає в моменти та голи. З усіма вже знайшов спільну мову, розумію сильні якості гравців і як маю діяти і різних ситуаціях.

– Після переходу влітку, коли ви з’являлися на полі, відчувалося, що ви ще чужий для цієї команди. Зараз же абсолютно інше враження.

– Самі розумієте, що на все потрібен час. Навіть коли повертаєшся додому в Україну, знаєш багатьох хлопців, все одно потрібен час. Нова команда, нова структура – моя адаптація потребувала саме часу. На початку сезону нам мало що вдавалося. Виліт з єврокубків, невдалі результати у чемпіонаті – це чинило тиск. Але потім, так би мовити, стали на рейки і вже набираємо оберти.

– Далі в вас «Шахтар». Ви, можливо, ще не в статусі фаворита перед цим матчем, але вже й не аутсайдери. Які плани на цей матч?

– Плани завжди максимальні. У той же час ми знаємо, з ким будемо грати. «Шахтар» має гарний склад з гравцями збірних. Тому готуємося належним чином і будемо робити все можливе, аби забрати очки.

– Це був найтриваліший матч, VAR годину переглядав ваш офсайд. Не набридло?

– Так, це було дуже важко і фізично, і психологічно. Так сталося, що грали майже 5 годин, але це наші реалії, нашого футбольного та повсякденного життя, і ми маємо підлаштовуватися. Дуже не хочеться, дуже важко, але так воно є. Добре, що дограли цей матч. Було важко, але перемогли і вже будемо готуватися на гру з «Шахтарем».

– Поясніть фізіологію спортсмена, який грає у футбол, потім відбувається тривала пауза, а потім знову треба виходити на поле. Спортсменів так не готують. В чому проблематика для організму?

– Коли виходиш на якійсь пік, працюєш на максимумі своїх можливостей, а потім йдеш на відпочинок – все ніби обривається, і ти, можна сказати, падаєш до самого низу. Найважчим є те, що не знаєш, коли поновиться гра: через 15-20 хвилин, як це було після першої тривоги, чи через півтори години, як після третьої тривоги. Але добре, що є якісь хвилини на розминку, аби трохи розбігатися.

– Що ви робили під час пауз? Просто сиділи?

– Ми сиділи, стояли, тягнулися, робили масажи.

– Карти?

– Ні, до цього не дійшло, але вже хотілося. Особливо довго тягнуся час протягом третьої тривоги, коли чекали півтори години, аби дограти декілька хвилин.

– Матч «Рух» – «Оболонь» дивилися, поки чекали?

– Говорили з хлопцями, що той матч розпочався за дві години після нашого, а закінчився раніше. Так буває. Думали вже дивитися матч «Челсі» з «Тоттенгемом». Насправді, це дуже важко для всіх. Масажисти працюють, тренери думають, що змінити, як підтримати команду.

– Всі відзначають високий рівень вашої комбінаційної гри. Завданням «Олександрії», вочевидь, було не дати вам вільно переходити на їхню половину поля? Для цього вони так активно пресингували?

– Думаю, так. Ми розбирали «Олександрію»: це мобільна молода команда, яка полюбляє грати з м’ячем, вміє терпіти без м’яча і добре знаходить вільні зони між лініями. Гадаю, вони хотіли позбавити нас володіння, наших сильних якостей. Але добре, що наші хлопці вірно розташовувалися на полі, і за рахунок цього в нас був добрий контроль м’яча, що дозволяло створювати гарні моменти.

– Було багато ударів здалеку. Це ситуативно чи настанова такою була?

– Звичайно, коли доходиш до останньої третини, бачиш, що зони перекриті і є можливість пробити – чому б ні. 20-25 метрів – в нас є хлопці з гарним ударом. Без ударів немає голів.

– Ваш гол – це чистий гол форварда. Він також говорить про те, що ваше взаєморозуміння з партнерами покращилося, ви вже знаєте, куди в якій ситуації треба бігти?

– Як кажуть, голи не пахнуть. Нападник і має перебувати у таких ситуаціях, коли кожен простріл, кожна передача йде до тебе, грати на добиванні. Ми потрібні там, у небезпечних зонах. Я подивився повтор: Адамюк здорово вбіг у зону, і Піхальонок класно знайшов його передачею – мені залишилось лише підставити голову. Звичайно, привітали Вовчика з народженням дитини. Бажаємо малюку, в першу чергу, міцного здоров’я, щастя, мирного неба та усіх благ.

— У команди гарний настрій, адже перемогли непростого суперника. «Олександрія» — молода команда, швидка та цікава, тож ця перемога дуже приємна.

— Як це грати у матчі, який розтягнувся майже на 5 годин?
— Звісно це непросто і ментально, і фізично. Після кожної тривоги наче тільки-но розбігався, входиш у ритм, потім знову тривога і ти сидиш з нерозумінням скільки це триватиме. Тому це звісно непросто. Будь-яка така пауза важка для організму. Найважливіше, що перетерпіли в цій ситуації та перемогли. Ми розуміємо, що наразі такі реалії нашого футболу та нашого життя, тож маємо бути готовими до всього. Загартовуємо характер.

— Що стало ключовим фактором перемоги?
— Вважаю, наше бажання, наш характер та налаштування з першої хвилини. Попри тривогу, хоч і розумію, що ці умови були однаковими для обох команд. Але ми витримали і фізично були готовими. Знали, що «Олександрія» хороша швидка команда, тож було потрібно не дати їй розбігатися, не дати вільних зон. Тому діяли спільно з першої до останньої хвилини, створювали моменти. Тож перемогли заслужено.

— Ваш наступний матч проти «Шахтаря». Як налаштовуєтеся?
— Вважаю, що на «Шахтар» якось особливо налаштовуватися не треба, всі знають, що це гранд, тому мотивація зашкалює. Готуємося в звичайному режимі, є час і відпочити і потренуватися. А вже ближче до гри тренерський штаб надасть нам інформацію як ми будемо діяти. Будемо віддавати усі сили для здобуття позитивного результату в матчі з «Шахтарем».

– На вашому рахунку сьогодні гол і результативна передача. Олександр Філіппов повертається?

– Це гучно сказано (посміхається). Для нас сьогодні важлива перемога була, адже останній матч ми невдало зіграли, тому прагнули реабілітувалися. Думаю, що нам це вдалося. На початку гри було важко, але перетерпіли стартові тяжкі 15 хвилин і далі здобули, на мій погляд, абсолютно заслужену перемогу.

– При першому голі спочатку був пас від Піхальонка, далі ви Гуцуляка виводили на удар. Це вже нові зв’язки працюють?

– Так, я все краще і краще починаю розуміти хлопців. Перший гол вийшов гарним, у першу чергу сама комбінація. І коли забивали другий гол, то ми теж гарно діяли.

– Готувалися до такої стартової активності суперника?

– Так, ми бачили останні матчі «Руха», у якого молода і агресивна команда. Вони постійно пресингують з перших хвилин, намагаються діяти один в один і на своїй, і на чужій половині поля. Так що ми знали, що буде важко і добре, що перетерпіли цей нелегкий момент, – сказав Філіппов.

– Вітаємо з першим голом за «Дніпро-1». Що після нього відчували?

– Дуже дякую за вітання. Цей гол був дуже важливий і для мене, і для команди, тому що забили на початку матчу, після чого вже легше було шукати можливості для взяття воріт. Головне, що допоміг команді і порадував себе.

– Емоційність святкування не залишає сумнівів про важливість цього голу.

– Так, гол був дуже важливий. Довго чекав на цей гол і не буду лукавити, що він мені був потрібен. Вважаю, що далі буде краще.

– Головний тренер дуже схвально відгукнувся на вашу гру. Як самі оціните свій виступ сьогодні?

– Я не тренер. Якщо тренер так каже – це добре, а моя головна мета – це допомагати команді. Якщо сьогодні допоміг голом і якимось іншими діями, то для мене це дуже важливо.

– Чи змінилося щось принципово у вашій грі з приходом нового головного тренера?

– Так, ми почали більш агресивніше діяти на чужій половині поля, намагаємося створювати моменти, вище грати, комбінувати у центрі поля і шукати можливості на флангах для взяття воріт.

– Як вважаєте, тепер попре?

– Дай Бог!

– Олександре, раді вітати у нашому клубі! Ти прибув із корабля на бал – із літака на тренування. Які перші враження? Чи встиг уже познайомитися з партнерами?

– Дякую за привітання. Я радий бути у цій чудовій команді. Так, вийшло трішки несподівано: з літака майже одразу на тренування, а завтра вже буде дуже важлива для нас гра. З іншого боку, дуже добре, що все швидко так трапилося, бо є шанс вийти та допомогти хлопцям. Робитиму все від себе залежне, щоб якнайшвидше влитися до колективу.

– Вже мав розмову з головним тренером?

– Так, ми трішки поспілкувалися з Олександром Миколайовичем. Він розповів необхідні речі щодо гри та побуту команди. Будемо готуватися та день за днем краще розуміти і хлопців, і тренерські ідеї.

– У стрічках новин тебе одразу почали представляти як заміну Артему Довбику. Як відчуваєш себе у цій ситуації?

– Люди хочуть бачити заміну по позиції. Артем дійсно виконав тут дуже важливу й гарну роботу, залишив великий слід у команді та заслужено пішов на підвищення. Я можу лише побажати йому всього найкращого. Я теж нападник, тому зрозуміло, що люди хочуть бачити таку ж працю на тренуваннях, такі ж голи у матчах. Повторюся, буду робити все від себе залежне, щоб це втілилося у життя.

– Як оцінюєш свою форму? Чи вдалося пройти збори перед сезоном?

– Все пройшло добре, за що дякую моєму вже попередньому клубу «Сент-Трюйден». Мені дали можливість добре провести збори, я грав товариські матчі. Відчуваю себе добре, і, гадаю, що готовий нехай не на сто відсотків, але десь на 70 точно.

– Наскільки можеш сказати, що ти знайомий з грою «Дніпра-1»? Дивився матчі, спілкувався з гравцями?

– Так, деякі матчі я дивився, зокрема, гру чемпіонату з «Поліссям». Бачив у минулому сезоні багато ігор не лише «Дніпра-1», а багатьох команд. Тому, в принципі, знаю, як грає команда, знаю багатьох хлопців: з кимось грав разом, з кимось грали один проти одного. Тут гарна команда, гарний колектив, професійні футболісти.

– Як загалом оціниш останні роки своєї кар’єри, досвід у Бельгії та Латвіі?

– Досвід є досвід, яким би він не був. Мабуть, не можу занести його до активу, тому що не все вдалося, як планував. Але я подивився на футбол, на деякі речі під іншим кутом, і, гадаю, цей досвід мені допоможе.

– Значна частина твоєї кар’єри та загалом життя минула у Чернігові. Як було спостерігати за тим, що агресор скоїв з цим містом, за тими ж прильотами на стадіон?

– Це було дуже важко, і досі важко сприймати те, що відбувається по всій Україні. У перші дні війни були серйозні прильоти, і моя дружина з дитиною перебували у Чернігові… Так, дуже важко дивитися на жертви руйнування, які завдала нам країна-агресор. Сподіваюся та вірю, що такий футбольний клуб, як «Десна», знову з’явиться на футбольній мапі України.

– Під час матчів єврокубків дуже багато закордонних журналістів запитують, як футболістам вдається перемкнутись у думках від подій в Україні та сконцентруватись на грі?

– Так, це важко. Важко не лише для футболістів, а й для кожної людини. З одного боку, футбол в такий важкий час допомагає якось перемкнутися, але все одно на сто відсотків ти не можеш цього позбутися. В тебе це сидить, це ти знаєш. Але ми маємо своєю грою, відданістю справі давати приклад людям, яким наразі важче, ніж нам.

Про це повідомляє ТаТоТаке. Джерело повідомляє, що гравець ближче до дніпровського клубу, де в ньому вбачають заміну Довбику. Нападник збірної України за крок до переходу в Жирону. Зараз футболіст вже в Іспанії.

Ворскла шукала підсилення в атаку, але після вильоту з єврокубів і проблем у власника може вийти з боротьби за нападника.

Олександр Філіппов був куплений Сент-Трюйденом ще в 2020 році, але за цей час зіграв лише 15 матчів у чемпіонаті Бельгії і забив 1 гол. У 2022 році здавався до оренди в ФК Рига.

В Україні грав за Арсенал (Київ), Маріуполь, Макіїввугілля, Авангард-Краматорськ та Десну. Саме в чернігівському клубі в нього був найкращий період. Він допоміг сіверянам вийти в еліту та посісти в УПЛ 4-е місце. У тому сезоні Філіппов забив 16 голів за 30 матчів і розглядався кандидатом до збірної України.

Портал transfermarkt оцінює його в 200 тисяч євро. У вересні 2020 була найбільша ціна – 1,3 млн євро.

— Чи хотіли б залишитися в Латвії?

— Важко відповісти на це запитання. Тут має бути не лише моє бажання. Має бути бажання керівництва команди, тренер має бути задоволений моєю грою. Тож подивимося, ще є час. Хочеться якнайкраще виступити і командно, і індивідуально, допомогти команді з досягненням поставлених цілей. А потім уже наприкінці сезону сядемо і дивитимемося, як буде краще для всіх нас.

— Чи спілкувалися на цю тему з керівництвом клубу?

– Поки що ні. Лише половина чемпіонату пройшла, розпочалися єврокубки, подивимося, як воно буде.

— Чи готові зараз повернутися до УПЛ?

— Це тяжке питання. Я був би готовий повернутися лише до «Десни». Але ви самі розумієте, що такої команди немає. Тому поки що я – гравець «Риги», а потім буде видно.

— Це правда, що у ваших послугах зацікавлений «Металіст»?

— Ні, я вперше чую таке, — сказав Олександр Філіппов.