–  Михаіле, ти єдиний легіонер Верес, який повернувся в Україну після початку війни. Що спонукало? 

– Коли почалася війна – я поїхав додому із думкою, що обов’язково повернусь. Що б там не трапилось. Скучив за командою. Прийняв для себе рішення повернутись, допомогти команді і продовжити свою футбольну кар’єру в Україні.

–  Коли вирішив все ж їхати, чи спілкувався із партнерами по комаді про ситуацію в Україні? Не страшно було?

– Звісно, що спілкувався, завжди були на зв’язку. Тобто, я знав про ситуацію в Україні, сам слідкував за новинами. Якщо вам якась людина скаже, що нічого не боїться, то вона мабуть лукавить. Звісно що боявся, але їхав сюди із усвідомленням того, що тут відбувається.

–  Із кінця лютого і до цього часу як підтримував форму?

– Одразу як повернувся додому, почав тренуватись із своєю колишньою командою. Там в чемпіонаті залишалось 10 матчів, я зіграв їх всі.

–  Які цілі для себе ставиш на сезон?

– Готовий грати, тренуватись і доводити, що гідний місця в стартовому складі. Не має значення, на якій позиції мене бачить тренер – я готовий. Все залежить від мене”, – сказав він.