– Фаворитом протистояння в Зениці вважалася збірна України. В табелі про ранги вона значно переважає боснійську. Зрештою, й підбір наших гравців вражає, більшість з них представляє імениті клуби з топ-чемпіонатів. Здавалося, українці без особливих зусиль доведуть свою перевагу в класі. Проте в Зениці цього не сталося. Зокрема, я був переконаний, що, принаймні, 4-5 гольових моментів наші створять, але за цим показником господарі переважали. На щастя, вчора обійшлося, слід подякувати бомбардиру балканців Едіну Джеко, який не забивав з вбивчих позицій. Наші ж два перші удари в площину воріт під завісу матчу виявилися результативними. Фарт? Можливо, бо суперник міг більш грамотно зіграти по рахунку. Тим паче на своєму полі.

Гостям не відмовиш у старанності. Треба віддати належне й керманичу Сергію Реброву, який в середині другого тайму зробив заміни, які допомогли перехопити ініціативу. Вирішальною ж стала поява на полі Романа Яремчука, який вирівняв становище, а потім зробив результативну передачу Артему Довбику. Звісно, вольова звитяга не може не тішити, але хотілося більш змістовного футболу. Ця перемога була дуже потрібна Україні в цей складний час. І кортіло, щоб була здобута на класі, без нервового напруження.

Фаворитами наші хлопці будуть і в вирішальному поєдинку з ісландцями 26 березня.

Дуже кортить, аби зіграв Віктор Циганков, якого бракувало в Зениці. Також цікаво чи ризикне Сергій Ребров задіяти двох нападників, що допомогло взяти гору над боснійцями. Ще є час все добре зважити.

В Вроцлаві у наших хлопців буде шалена підтримка 12 гравця. Це дуже важливо.Ми всі чекаємо від української збірної не тільки перемоги, а й видовищної гри. Згідно табеля про ранги.

Джерело: Sport.ua

– Якщо відштовхуватись від, без перебільшення, злету «Миная» в минулому сезоні, коли він фінішував восьмим, то нинішнє 16 місце в турнірній таблиці, звичайно, невдача. Проте цьому є пояснення.

– Що ви маєте на увазі?

– Поява Володимира Шарана біля керма «Миная», який до цього з найкращого боку проявив себе в «Олександрії», була неабияким здобутком менеджменту закарпатського клубу. Прихід такого кваліфікованого фахівця сприяв згуртуванню колективу, бажанню футболістів стрибнути вище голови. Це було щось схоже на перший рік роботи Мірчі Луческу в київському «Динамо», коли його підопічні були дуже мотивовані, діяли на максимумі. Тоді кияни завоювали чимало трофеїв, а в «Миная» ще була, образно кажучи, вишенька на торті, коли в заключному турі «Зорі» зарахували технічну поразку в переможному поєдинку з «містянами», бо луганчани примудрилися випустити на поле футболіста, якого не внесли до протоколу. Подаровані «Зорею» три очки дозволили «Минаю» неочікувано опинитися серед середняків.

– Оскільки спочивати на лаврах було ніколи, то про що клубне керівництво повинне було подбати, аби хоча б закріпитися на завойованих позиціях?

– Передусім, підсилити кожну лінію кваліфікованими новачками. Цього не було зроблено. Ба більше, лави «Миная» залишило кілька провідних гравців. Особливо турбувала беззубість нападників.

– Чим можна пояснити пасивність «Миная» на трансферному ринку?

– Швидше за все, скромним бюджетом, який не дозволяв запросити відомих футболістів. А в тих виконавців, які залишилися в розпорядженні Шарана, всі резерви вже були реалізовані. Хоча аж ніяк не можна сказати, що незважаючи на статус аутсайдера, «Минай» був хлопчиком для биття. «Містяни» в кожному матчі намагалися чинити впертий опір, їм не відмовиш у старанності, проте цього було недостатньо, аби перервати безвиграшну серію. Все ж, заради справедливості, слід сказати, що рефері чомусь саме в поєдинках за участю «Миная» часто помилялися на користь суперників.

– Як би там не було, але перед листопадовою паузою в чемпіонаті УПЛ в ЗМІ почали з’являтися інсайди про те, що Шаран у «Минаї» довго не затримається.

– Звісно, з кожним туром становище «Миная» ставало все загрозливішим, і тому клубне керівництво вирішило, що зміни на тренерському містку – один з ефективних варіантів для порятунку.

– Чому ж тоді про відставку Шарана не повідомили відразу після поразки в останньому матчі, а дали змогу ще навіть провести тренування після кількаденного відпочинку команди перед листопадовою паузою?

-Мабуть, певна затримка була викликана тим, що потрібен був час для вирішення питання про компенсацію для Шарана та його помічників за дострокове розірвання контракту. Все ж, прикро, що так сталося, бо вважаю, що Шаран приніс багато користі «Минаю».

– Як ви відреагували на новину про те, що Шарана змінив біля керма закарпатців Желько Любенович?

– Складно дати вичерпну відповідь, бо Любенович був сильним футболістом, а який із нього тренер – не знаю. Тим паче, що йому треба буде допомогти «Минаю» викарабкатися з підвалин турнірної таблиці. Хоча, для Любеновича, це звичайно, підвищення, адже раніше він у себе на батьківщині працював асистентом головного тренера, а тут є шанс проявити себе в чемпіонаті УПЛ в ролі керманича.

– Але з іншого боку, чи не повторить він шлях свого співвітчизника Ненада Лалатовича, який, очоливши «Зорю», після кількох невдач луганчан несподівано попросився у відставку?

-Любенович – вибір клубного керівництва «Миная» й тепер дуже багато залежатиме від того, чи під час зимової перерви воно знайде кошти для підсилення складу.

-Подейкують, що клубне керівництво «Миная» зацікавлене лише у виступі команди в УПЛ, а у випадку вильоту з еліти цей проект буде закритий.

– Я чув такі розмови, але давайте не ховати передчасно «Минай». Вся боротьба ще попереду, як за місце на п’єдесталі пошани, так й серед аутсайдерів.

Джерело: Sport.ua

“Повернення до Львова – це особливий момент. Я щиро радий, адже відтепер є частиною «Карпат» і матиму змогу працювати поруч з Мироном Маркевичем.

Раніше я знав його як великого тренера, а тепер відкрив для себе як чудову людину. Це справжній джекпот для мене. Відзначу також і чудовий колектив, схожий на сім’ю – тренери та персонал зустріли мене дуже тепло.

У футболі я вже багато років, тому маю вдосталь необхідних знань та досвіду. Хоча за той невеликий період спілкування з тренерським штабом «Карпат» я вже почерпнув для себе багато нового. Мені подобається вчитися, я готовий до копіткої роботи.

Перегляд великої кількості матчів, поїздки та системний аналіз – усе це попереду. Я хочу, щоб «Карпати» грали у Прем’єр-лізі, а для цього команді необхідні сильні та якісні футболісти. Зараз уже підібрався хороший колектив, тому все має скластися якнайкраще“, – сказав Михайло Кополовець.

“Можливо, на нього накладається те, що він не бачить своїх рідних та не може поїхати до них у Білорусь. 

Я Артема дуже поважаю. Він крутий футболіст та хороша, позитивна людина. Я з ним трохи спілкувався у «Минаї» й можу сказати, що Мілевський щирий та чесний. Він завжди допомагав футболістам та друзям, а коли йому знадобилась допомога, то поряд нікого не залишилось. 

Це не я повинен йому допомагати, у нього є ціла армія динамівських сердець. Він не тяжко хворий, але Артема треба підтримати психологічно.

У Ігоря Суркіса є всі важелі, щоб допомогти Артему і дати йому роботу. Може, він і пробував, але в Мілевського складний характер, проте Суркіс має знайти до нього підхід і підтримати його“, – сказав Михайло Кополовець в інтерв’ю “Українському футболу“.

– Михайле, як вважаєте, у чому причина вчорашньої поразки «Динамо»?

– У мене відчуття, що у них усередині колективу щось відбувається. Пацани намагалися, але пропустили у компенсований час. Напевно, їм треба йти до церкви, це допомагає всім. Без віри виходити на футбольне поле не можна.

Я думав, що «Динамо» цього року буде виглядати краще за інші українські клуби в єврокубках. Команда більш-менш збалансована, склад зберігся. Майже ніхто з тогорічний складу не пішов, окрім Вербича.

Не думав, що «Шахтар» так сяятиме. Перед сезоном я давав прогноз, що «Динамо» стабільніше виступатиме.

– Чи можна сказати, що «Динамо» опинилося в поганому психологічному стані після серії невдалих результатів?

– Щось відбувається усередині команди. Можливо, всередині колективу порушився мікроклімат. П’ять поразок поспіль – це психологічна яма, – сказав Кополовець.

«Ми з «Минаєм» колись у «Шахтаря» брали в оренду футболістів. Двох молодих, вже не пам’ятаю кого саме. Вони нам такі контракти зробили, що видно, як не поважають інші команди. Написали, що повинні грати не менше 50% матчів.

Ну послухайте, не хочеться навіть зв’язуватися з такими клубами, які тобі нав’язують. Вони будуть грати, якщо виграватимуть конкуренцію. Що це за політика, коли в контракті прописують? Понабирають 100 футболістів, а потім роблять, що хочуть. Починають усім вказувати.

Зрозуміло, коли в тебе бюджет 100 тисяч доларів, а у них 10 мільйонів – то вони керують парадом, всі на них рівняються. Ну як з ними можна було грати, коли безлімітний ресурс в усьому?

Без шансів, коли на тебе така машина працює. Все – медіа, судівські корпуси, вплив. Важко грати в футбол з такими клубами, ось і все», – сказав Михайло Кополовець Кополовець.

— Відхід легіонерів це шанс для українських талантів заявити про себе?

— Це завжди шанс, коли ставка йде на українців. Ким вони гратимуть? Звичайно, зі шкіл, академій. Подивіться на “Динамо”, яке відмовилося від усього. Яка у них плеяда гравців: Циганков, Шапаренко, Попов, Миколенко, Забарний. Подивіться, які футболісти і кожен уже коштує по 30 мільйонів.

Вони мали складний і болючий шлях. І на виїзді, і вдома погано грали, два-три роки тому всі сміялися. Бюджет був обмежений і вони через брак такого ресурсу, як у «Шахтаря», зробили ставку на своїх вихованців.

І подивіться на результат, у результаті вони виграли, а «Шахтар» що? Легіонерів немає, і вони займатимуться тим, чим і зараз, ніхто якісний не приїде сюди грати.

– “Динамо” зараз і “Динамо” кінця 90-х. Можете провести паралель?

— Тоді був інший футбол, інший менталітет, решта була. Мені важко сказати, бо це інші люди. Порівнювати те «Динамо» і це взагалі без варіантів. Згадую Лужного, Реброва, Шевченка, Ващука, Головка, Калитвинцева – зовсім інший футбол, інші люди. Ціла епоха минула. Менталітет футболістів був інший. Нині інший світ, мислення. Футбол мутує, з’явився ВАР. Як можна порівнювати, якщо минуло 25 років, – сказав Михайло Кополовець.

— Легіонери масово залишають УПЛ. “Шахтар” більше залежить від іноземних футболістів, ніж “Динамо”. Кияни – фаворити у боротьбі за чемпіонство?

— Нехай «Шахтар» поживе у шкірі звичайної команди, подивимося, на що здатний. Більшість команд грають за рахунок українських футболістів. А «Шахтар» зараз підрівняється до інших команд. Подивимося, як він гратиме.

Коли є мільярди грошей, то так, звісно, ​​легше грати у футбол. Це як «БМВ» із жигулем на автобані, коли будь-які футболісти, на будь-який смак, за будь-які гроші. А зараз подивимося, як «Шахтар» виглядатиме. Я не кажу, що він погано гратиме, але легіонери – це завжди була серйозна сила гірників, – сказав Михайло Кополовець.

«Зараз, я думаю, не тільки я, але і вся Україна ходить у церкву. Це дійсно допомагає. А кому вірити? Ти мусиш в щось вірити. Навіть ті люди, які не вірили в бога, зараз вірять, ходять і моляться. Я завжди ходжу. Треба завжди ходити у церкву, а не тільки коли війна.

«Це максимально деградована нація. Це не люди. Це країна терористів, країна нелюдів. Вони настільки зачепили глибини нашої ненависті, що ні одне покоління не пробачить їм цього. Я не знаю, як ці люди будуть далі жити. Це не люди, це орки. Їх гріх називати людьми.

Вся нація прогнила зсередини. Треба, щоб пройшло сторіччя, щоб люди помінялись. Якщо Путін помер, це нічого не змінить. Наше ставлення до них уже не зміниться. Стільки зла вони зробили нам, що це вже не зміниться», – сказав Кополовець.

Зокрема, Леоненко сказав, що не вважає, що російські спортсмени в чомусь винні, тому що за подібні висловлювання в Росії можна отримати тюремний строк.

Повну пряму мову Леоненка опублікували в пабліку «Брутальний футбол». Козловський в коментарях до цього посту написав: «Г*ндоном був, г*ндоном і залишився. Конечна (ймовірно, кончена – прим.) вата».

Також в коментарі відписав і Михайло Кополовець. Він написав: “Сука, шош ти за гандон такий кончений. Ху*ло безхребетне”.