Початок

Кежман народився в колі сім’ї максимально захопленій футболом. Його батько був воротарем у белградській команді Земуна. Саме там і почав займатись улюбленою грою маленький Матея. Він там провів цілих 10 років, але у 16 ​​років виявився не потрібним. Притулив його скромніший Раднички Пірод. Там він забив 11 голів у 17 матчах. Після цього були Лозниця та Смедерево. Потім Кежман одержав запрошення, про яке мріяв. Партизан молодий футболіст підтримував із дитинства.

Матея активно вболівав за Партизан. Виступати за команду серця йому було всім. Після першого тренування у складі “чорно-білих” він спав у формі клубу. Він ненавидів Црвену Звєзду, “армійці” запропонували йому договір раніше, але Кежман відхилив.

У складі “трунарів” Матея незважаючи на юний вік став лідером. За два сезони на його рахунку було 33 голи у 54 матчах чемпіонату Югославії. У цей час у країні були військові дії. Свій 20-й день народження гравець відзначав у бомбосховищі. Такі важкі умови життя зробили його лише сильнішим. Це позначилося і на футбольному полі. Футболіст був непоступливий і не боявся йти в стики, хоча при зрості 182 см був худорлявим.

Становлення

Кежман ототожнював собою швидкість, гольове чуття та особливу емоційність. Коли Партизан грав із Црвеною Звєздою, він за кілька днів вирушав у готель, де налаштовувався на цей поєдинок, а на тренуваннях ставав закритим, щоб набратися більше злості.

Молодий талант помітив голландський ПСВ. Вже в першому сезоні йому вдалося забити 24 голи в 31 матчі Ердівізі та стати найкращим бомбардиром. У 2002 році клуб з Ейндохвена очолив Гуус Хіддінк, він довірив місце на фланзі юному Ар’єну Роббену, якого придбали в Гронінгені. Фанати назвали дует Кежман-Роббен “Бетмен і Робін”, вважаючи, що вони ідеально доповнюють одне одного.

Всього за чотири роки в чемпіонаті Нідерландів відзначився 105 разів за 122 матчі і тричі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату.

Крок до зірковості та початок кінця

2004 року Челсі купив “золотий” дует ПСВ за солідні гроші. У клуб прийшов Жозе Моуріньо і вірив, що ці хлопці принесуть багато користі синім. Однак замість гольової феєрії була посуха. Перший гол забив лише у жовтні, та й той у Кубку Ліги. В АПЛ забив лише у грудні. Усього за сезон у чемпіонаті він відзначився чотири рази за 25 матчів.

Намагався реанімувати себе в Атлетико, але й у Прімері він забив лише 8 разів за 30 ігор. Потім був дворічний період у Фенербахчі. У Туреччині гравець почав забивати частіше, проте Суперліга далеко не топ-5 першостей за силою, тому всі погоджувалися, що звеличення Кежмана в молодості було лише пов’язане з рівнем суперників ПСВ у Голландії. Невдалим виявився і вояж до ПСЖ. За два сезони у Лізі 1 Матея відзначився 5 разів у 35 іграх. До того ж через освистування від паризьких фанатів під час заміни гравець демонстративно зняв футболку і кинув її на поле, за що був дискваліфікований на два тижні.

Фініта

Його орендував Зеніт, сподіваючись, що серб принесе користь. Вірив у це і сам Кежман, йому було лише 30 років. У чемпіонаті Росії нападник відзначився лише двічі у 10 іграх, більшість із яких він провалив. Це остаточно підтвердило, що він уже не може грати за топ-клуби навіть у чемпіонатах не з топ-5.

У 2011 році перебрався в Саут Чайну з Гонг Конгу, але невпевненість у собі, не серйозне ставлення до тренувань призвели до втрати форми. Як наслідок, лише два голи у шести матчах. 2012 року БАТЕ вирішив повірити у досвідченого ветерана, але навіть у Білорусі Матея провалився. Він жодного разу не забив за шість зустрічей.

Зрозумівши, що вже не може отримувати задоволення від гри, втомившись від тиску ЗМІ, які включали його до різних збірних гравців, які виявилися найгучнішими розчаруваннями, Матея вирішив повісити бутси на цвях у 33 роки.

У чому причина такого провалу? Форвард банально не впорався із тим тиском, який на нього чинив перехід у топ-клуб, новий чемпіонат, інший рівень суперників. Моуріньйо також ставив його не на рідну позицію нападника, а на фланг.