Людмила Василівно, наразі команда у відпустці. А як Ви оцінюєте виступ «Колоса» у першій половині сезону 23/24 з урахуванням Віщої ліги чемпіонату України та виступу в Кубку?

Моя думка – в першій частині чемпіонату команда продемонструвала великий потенціал, ми наразі на третій позиції, але це лише перший етап Вищої ліги, тож, у нас все попереду. Вважаю, що ми втратили очки там, де можна було не втрачати – насамперед, це нічия з «Дніпром-1» 1-1, та поразка від «Кривбаса» 0-1. І на мою думку, ми повинні врахувати позитивні моменти минулого року – стійкість команди у складних ситуаціях, коли деякі наші гравчині отримали травми і випали з обойми. Але, тим не менш, ми демонстрували достойну гру.

Також, в минулому році ми дійшли до півфіналу Кубка України, для нас це непогане досягнення, враховуючи, що наша команда всі кубкові матчі грала на виїзді. Це свідчить про велику силу нашої команди, і здатність дівчат показувати високий рівень гри на чужих полях. Тому що, психологічно всі кубкові матчі важко грати на виїзді.

Коли команда виходить із зимової відпустки і які ваші плани?

Дівчата виходять з відпустки 15 січня, і ми одразу починаємо з медогляду. Перший збір будемо проводити в Ковалівці, головний упор – фізична підготовка. Далі буде більше футболу. На лютий плануємо контрольні матчі, вже є домовленість із полтавською «Ворсклою» та київською «Оболонню», це команда Першої ліги. Окрім цих колективів, будемо ще шукати команди для спарингів, щоб більше грати. І таким чином будемо готуватися до другої частини чемпіонату.

Знаємо, що будуть у вашій команді новачки…

Так, вже є домовленість з деякими сильними дівчатами. Прізвища не буду поки казати. Коли вони вже підпишуть контракти з клубом, тоді можна їх буде офіційно представити.

У вас скоро починається тренерська сесія?

Так, у нас, у тренерів буде сесія на отримання Ліцензії «А» у Центрі ліцензування УАФ. Тож, перші три дні після зимових канікул дівчата будуть без мене. Сподіваюся, що впораються.

Чи всі гравчині «Колоса» залишилися в команді? Чи були пропозиції у лідерів? Наприклад, Ірина Майбородіна здорово себе проявила в минулому році, багато забивала, асистувала, і ще отримала дебютний виклик у збірну України. Напевно, був інтерес до неї?

Всі дівчата, які грали за «Колос» в першій частині сезону, залишилися в команді. З цим все гаразд. Травмовані відновлюються, і ще буде підсилення.

Що стосується Майбородіної, то може щось і пропонували їй інші клуби, але вона розуміла, що в «Колосі» для неї буде найкраще. Тому, вона подовжила контракт з клубом. Всі задоволені. Чесно кажучи, від нас гравці самі не йдуть. Ми тільки можемо попрощатися.

Останнє питання – які цілі та завдання команди на другу половину сезону?

Ми вже були в минулому сезоні третіми в чемпіонаті України, тому керівництво клубу поставило завдання боротися за вищі місця. Перше або друге, які дають перепустку у жіночу Лігу чемпіонів. Тож, з нетерпінням чекаємо на вихід з відпустки дівчат і будемо готуватися!

– Людмила Василівна, розкажіть будь ласка, що відбувалось з командою після 24-го лютого і до того часу, як вдалося вперше зібратись?

– Події тих днів я пам’ятаю, певно, як і всі, дуже добре. Ми готувались до зборів в Туреччині, куди мали б вилетіти 1-го березня. Проте ранок 24-го змінив всі плані для всіх українців… Я б ніколи не могла подумати, що може початись війна. Вранці я почула вибухи, потім стала читати новини, далі пішли телефоні дзвінки від дівчат.

Пізніше дівчата потроху почали виїжджати за кордон. Хтось поїхав в Польщу, хтось в Голландію, Грузію, Ісландію. Дівчата почали шукати варіанти для тренувань та продовження кар’єри. А от Наталія Радзієвська застрягла на певний час в Ірпіні, тому що не виїхала у перші дні і більше тижня провела у підвалі готелю, де мешкала. Було таке, що по 3-4 дні не виходила на зв’язок, ми всі дуже переживали.

Але, слава Богу, все обійшлося і вона разом з рідними та друзями, транзитом через Ковалівку, за допомоги керівництва клубу, виїхала за кордон і зараз перебуває у Німеччині. В Україні залишилось зовсім небагато дівчат.

Трохи пізніше, завдяки керівництву клуба, ще п’ятеро дівчат, у яких була можливість, виїхали до Болгарії. Також, окремо я би хотіла сказати про той факт, що завдяки рішенню президента клубу Андрія Засухи, дівчата увесь час продовжували отримувати 50% заробітної плати, чого не було в жодній жіночій команді в країні. Це була дуже суттєва підтримка, як моральна, так і матеріальна в такі часи розуміти, що ти не залишився сам на сам із бідою під назвою «війна».

– Які в команді кадрові втрати та скільки нових дівчат ми побачимо у складі?

– Коли згодом, у квітні-травні ситуація більш менш стабілізувалась і з’явилась інформація, що планується проводити чемпіонат, ми почали обдзвонювати дівчат і з’ясовувати, хто з них хоче і може повернутись. Тоді ми вже знали, що будемо готуватись в Ковалівці, а не в Києві, де легше і морально і умови створені всі для тренувального процесу.

Дівчата почали повертатись і вже 4-го липня ми заїхали в Ковалівку на збори. Так, у нас було всього 10 дівчат, але головне, що ми почали тренування. Нажаль, не можуть повернутися Радзієвська та Малиновська, ще кілька дівчат покинули нашу команду.

Проте до нас прийшли дуже хороші та кваліфіковані гравці: півзахисниця збірної Румунії Бейта Амбрус, захисниця Соломія Куп’як, захисниця Анастасія Вороніна, форвард з Казахстану Каміла Кульмагамбетова, перспективна та молода Дарина Січкаренко і гравець збірної України, дуже досвідчена Натія Панцулая. З Ісландії повертається Ірина Майбородіна, яка має зіграти за нас вже у другому турі. Команда в нас значно оновилась, сподіваюсь, ми стали сильнішими“, – сказала Людмила Покотило.