“Було вперше так страшно, що мене нудило. Це, певно, був такий страх, первісний, коли ти вперше боїшся за своє життя, за життя своєї дитини. Я просто дивилася у вікно, видно було весь Київ за півгодини після вибуху. Всі вулиці були заповнені машинами, всі почали кудись їхати.

Ночували у підвалі, було чути вибухи, сирени. Потім нам сказали: «Ми виїжджатимемо автобусами, але ніхто вам не може гарантувати що трапиться дорогою». Вже в новинах було, що люди виїжджали, розстрілювали колони, розстрілювали машини, на яких було написано «Діти». І їхав ти не знав – доїдеш ти чи ні.

Я взагалі своєму синові не казала, що то війна. Я, щиро, навіть не могла це сформулювати. Я настільки боялася, що в нього лишиться ця травма на все життя. Я просто говорила, що це грім, блискавка, нам треба ховатись“, – заявила Інна Ярмоленко.