– Поділіться враженнями після конгресу.

– Ну нормально, прийшла нова людина. Йому хочеться так, він керівник… Не можу нічого казати, бо я ще сам нічого не знаю. Якщо будемо потрібні… Якщо ні, то це життя.

– А як бути з тією ситуацію, що Ви ходили на судові засідання до Андрія Павелка? Як тепер? Чи продовжуєте Ви його підтримувати?

– Це мій товариш, друг. Людина, з якою ми працювали. Як інакше? Не знаю ніяких там підводних… Мене це навіть не цікавить. Я робив справу, робив добре. Старався, де я тільки не був. Турніри відкривали, їздили, військові об’єкти, всюди, одягав бронежилети, возив батареї, м’ячі, з людьми спілкувався. Все це в пресі є, по Європі пішло це.

Якщо ми будемо потрібні з Олегом Володимировичем Блохіним… Але це життя. Що зробиш. Пишіть тільки позитив, бо я вже втомився від цього негативу, тому й тікаю від вас.

Джерело: Трибуна

«Другу добу у Львові. Вранці Шевченківський районний суд міста вирішив арештувати президента УАФ, члена виконкому УЄФА Андрія Павелка. Навіщо?

У мене на це запитання лише одна відповідь – притягнуте за вуха рішення з політичним душком. Ця судова епопея продовжується з минулої осені.

За цей час я встиг побувати на кількох судових засіданнях, вислухати позицію прокурорів і суддів. Жодних реальних причин для арешту Андрія протягом всього цього часу так і не прозвучало. А сам він дисципліновано виконував усі умови запобіжних заходів, був присутній на усіх судових засіданнях, не ховався, ні на кого не тиснув, чітко дотримувався встановлених правил.

Напевно, тому справу швиденько передали до суду в іншому місті, де, вочевидь, керуються якимись іншими законами і готові виконати будь-яку вказівку зверху?

Але якщо так і наші суди вершать долю людей за таким принципом, то на цій ділянці росія може святкувати перемогу. Тому що ручні суди і незаконні рішення – це про росію.

Неймовірно, як в цьому випадку збіглися інтереси країни-агресора, яку в тому числі зусиллями Андрія Павелка позбавили права виступати на всіх міжнародних футбольних змаганнях, і львівського судді. Випадковість?

Тепер розумію, що міжусобні конфлікти, які останнім часом дедалі частіше виникають в Україні, не є випадковістю. Черговий удар, нанесений сьогодні по українському футболу – є частиною цієї кампанії.

В той час, як війна проти агресора продовжується і нам потрібно ще більше об’єднуватися навколо захисту незалежності України, нас зсередини атакують ракетами особливо небезпечної дії – розколу.

Звертаюся до президента України Володимира Зеленського з проханням вплинути на цю ситуацію і не допустити знищення футбольної родини України.

Ми разом з усією країною вже 16-й місяць як тільки можемо допомагаємо нашим воїнам, але наші зусилля будуть марні, якщо п’ята колона продовжуватиме знищувати країну зсередини. Сподіваюсь на вашу оперативну реакцію», – написав Бєланов.

– Якби у вас була можливість зустрітися з Сергієм Шойгу і, скажімо, з Володимиром Путіним, що б ви їм сказали?

– Я б не хотів зустрітися з Путіним. Він егоцентрична людина, закохана в себе. Говорити йому щось немає сенсу. Шойгу був хорошим хлопцем, коли я з ним познайомився.

Пам’ятаю, що перед показовим матчем забув вдома шорти. Шойгу був не дуже хорошим гравцем, тому він завжди хотів, щоб у його команді грали найкращі. Він запитав мене, де мої шорти, я сказав, що забув їх удома.

Він миттєво пішов і повернувся через п’ять хвилин з новою парою. Не часто генерали приносять тобі футбольні шорти, чи не так? Чесно кажучи, я не хочу йому зараз нічого говорити. Яка від цього різниця?, – сказав Бєланов.

«Вчора був черговий ювілей «Динамо». 96 років! Це довга та чудова історія! І моя історія, зокрема. Клуб випустив святковий плакат із зображенням Валерія Васильовича Лобановського та знакових гравців нашого клубу. Поважаю кожного з них і ціную внесок у команду-зірку, але щось із віком сталося із зором, мабуть. Себе я на святковій листівці не виявив. Гарний хлопець Артем Мілевський! Веселий, безшабашний. Зображений поряд із Лобановським. Цікаві пріоритети нинішнього «Динамо». Я не гордий, але все-таки», – написав Бєланов у Фейсбуці.

Пізніше він також наголосив на відсутності на плакаті Олексія Михайличенка:

«Досі не отримав слів вибачення чи якихось пояснень з приводу історії з плакатом, присвяченого 96-річчю великого клубу «Динамо». Розумію, що в Монако, де проводять час керівники «Динамо», зараз тепло та спокійно, але сам себе ловлю на думці, може у мене не лише із зором, а й із пам‘яттю проблеми? Не можу згадати, чи виступав за «Динамо» олімпійський чемпіон Олексій Михайличенко? Може Ви пам‘ятаєте? Інакше складно пояснити, чому клуб про нього не згадав».

“Я дуже радий, що справедливість перемогла. Стільки писали негативу, але поки що він єдиний, хто і поважає історію футболу, і намагається щось зробити у цій країні. Тому я двома руками «за» та із задоволенням вже привітав його. І говорю я не тільки від себе – і з Олегом Блохіним говорив. Ми переживаємо, бо за цей час дуже багато гарного було зроблено. І хочеться, щоб була справедливість.

Андрій Васильович переживає за все. Тут ніхто ні під кого не підлаштовується. Ми маємо свої імена, і ми просто вболіваємо за нашу країну, щоб у нас все було добре. Він і в Європі молодець, люди його поважають“, – сказав Бєланов.

«Якщо говорити про «Шахтар», то ніяк не можу зрозуміти, як він примудрився програти «Лейпцигу» з таким великим рахунком? Адже у першому матчі з німцями «Шахтар» виглядав досить переконливо та впевнено переміг 4:1! Хоч би як сильно грав суперник із Бундесліги, але поступатися з великим рахунком йому на такому високому рівні донеччани не мали права. Тим більше, у Варшаві за підтримки великої кількості наших співвітчизників на трибунах. У цьому матчі я чекав від «Шахтаря», якщо не повторення такого переконливого результату, як у першому побаченні з «Лейпцигом», то хоча б гідної комбінаційної гри. Можливо, треба було грати в Лодзі, яка напрочуд фартова для команд нашої країни. Ще з того часу, як очолювана Олександром Петраковим молодіжна збірна України (U-20) стала чемпіоном світу. У ті щасливі миті для нашого футболу я був у Лодзі та радів разом із усіма учасниками та шанувальниками нашої команди.

Щодо єврокубкового виступу «Динамо», то про цю тему важко говорити. Коли таке було, щоб напередодні матчу з турками у ставках на їхню перемогу коефіцієнт був 1,9, а на динамівську – 4,0. Це потрібно так не поважати «Динамо», щоби так оцінювати його можливості! Колись ми турків возили так, що вони не знали, куди тікати! Причому забиваючи їм то п’ять, то три м’ячі (маються на увазі поєдинки єврокубкового сезону-1986/87, коли київське «Динамо» з Бєлановим у складі перемогло «Бешикташ» на виїзді 5:0, а потім виграло вдома 3:0 – прим. авт.)! А тепер дійшло до того, що один із наших грандів програє на умовно своєму стадіоні «Фенербахче»… Прикро, що в історії «Динамо» таке відбувається. Давно подібного у турнірних справах легендарного клубу не було, щоб у груповому турнірі єврокубкового розіграшу у шести матчах київська команда заробила лише одне очко. Чесно кажучи, в українських уболівальників була надія, що динамівці хоча б насамкінець у групі грюкнуть дверима. Але на жаль… Схоже, що криза у «Динамо» надто затяглася. Мені, як колишньому гравцю, за цим гірко спостерігати. Мало того, що команда повністю провалила цей єврокубковий сезон, то ще й у чемпіонаті України виглядає блідо і непереконливо. У механізмі «Динамо» щось сталося, що команда не може вигравати. Так і хочеться запитати керівників: і що далі?

Якщо ж говорити про «Дніпро-1», цей колектив викликає симпатію. У дніпрян молода та амбітна команда, яка мені дуже подобається. І хоча в неї немає достатнього досвіду виступів у єврокубках, все ж таки видно, що хлопці прогресують. Дехто, мабуть, думав, що після відходу Ігора Йовічевіча «Дніпро-1» «посиплеться». Однак цього не сталося. Дніпряни гідно виглядають у єврокубках, і у національному чемпіонаті впевнено лідирують. Недарма ж кілька гравців команди Олександра Кучера викликаються до лав збірної України. Так, шкода, що «Дніпро-1» не зміг перемогти в заключному матчі групового етапу з АЗ (Алкмаар). Однак навіть ця невдача, певен, загартує команду та її гравців».

«У Будинку футболу вперше з початку повномасштабної війни за незалежність нашої держави наживо відбулося засідання виконкому Української асоціації футболу.

Перше питання порядку денного, яке отримало одноголосну підтримку, — звернення до керівництва асоціації футболу Боснії та Герцеговини з проханням скасувати рішення про проведення товариського матчу зі збірною рф, який запланований на 19 листопада на території росії.

Паралельно володарі «Золотого м’яча» Олег Блохін та Ігор Бєланов звернулися до гравців національної збірної Боснії та Герцеговини з проханням не брати участі в такому матчі.

Виконком УАФ закликав керівництво футбольної асоціації Боснії та Герцеговини бути солідарними з усім цивілізованим футбольним світом, який відсторонив команди з росії від міжнародних змагань під егідою УЄФА та ФІФА за їх мовчазну підтримку військової агресії рф проти України», – написав Павелко у фейсбуці.

Боснійська федерація погодилася на товариський матч із РФ у Санкт-Петербурзі. УЄФА не заперечувала.

«Маю сказати, що я справді шокований, дуже важко повірити в те, що все це справді відбувається. У мене таке враження, що я сплю, і це страшний сон, чи фільм жахів. Коли я бачу військові шпиталі, поранених дітей, у мене стискається серце. А що ще я маю відчувати?

Я питаю: невже політики найвищого рівня справді не змогли знайти рішення? Жодного іншого рішення, окрім як вбивати людей, дітей, а потім розповідати, що вони воюють із неонацистами, та інші шокуючі речі.

Потрібно показати всім, що те, що відбувається, – це не гра. Я бачив, що сталося у Бучі. Ми хочемо миру для наших жінок, дітей та старих людей. Вони бояться виходити на вулиці, спілкуватись з іншими людьми. Невже така ситуація є прийнятною? Потрібно бути байдужим, щоб заплющувати очі і не допомагати“, – сказав Ігор Бєланов.

«Прошу негайно припинити кровопролиття нашого народу! Страждають ні в чому не винні люди, схаменіться! Наші міста перетворюються на руїни. Наші діди та батьки їх будували не для того, щоби в них воювали, а для того, щоб у них жили щасливі люди.

Зупиніть це свавілля! Серце обливається кров’ю, дивлячись на страждання та сльози. Ні – війні, ні – біді, ні – безглуздим жертвам. Прошу Вас від щирого серця. Стоп війні», – написав Ігор Бєланов на своїй сторінці в Instagram.