«Маріуполь» треба похвалити за те, як вони надійно грали в обороні. Лише в останні хвилини вони ризикнули та почали спробувати відігратися. Гра була під нашим контролем. Задоволений результатом, враховуючи ротацію та кількість матчів перед цією грою. Багато хто себе гарно проявив.

Радий за Олега Данченка, що він повернувся та провів перший повний поєдинок. Радий за Вікентія Волошина, що він забив дуже важливий гол. В цілому, відношення гравців мене влаштовує, але дуже багато помилок в простих ситуаціях.

Якщо ми хочемо рухатися вперед та боротися за серйозні місця, треба від таких помилок позбавлятися. Я завжди кажу команді одне й те саме – забили гол, не можна зупинятися. Оборонятися – це не наша історія. Треба забивати другий гол, третій. Потрібно, щоб гравці демонстрували свої найкращі якості. Не завжди це виходить, але це вже інше питання», – сказав Кривенцов.

Жеребкування 1/4 фіналу відбудеться 13 жовтня.

Клуб у своєму інстаграмі опублікував колаж та пояснив таке рішення.

«Маріуполь став найбільш бомбардованим містом України.  90% міста перестало існувати: школи, театри, кінотеатри та футбольна команда, яка найбільше представляла суспільство. 19 березня 2022 року «Маріуполь» мав зіграти з «Колосом» на домашньому стадіоні імені Володимира Бойка за 57,3 кілометра від кордону з Росією.  Але той матч так і не було проведено.

Його стадіон перетворився на руїни, і команда припинила своє існування. Без жодних прогнозів на повернення на поле. Ось уже рік, як «Маріуполь» не з’являється ні на полі, ні за його межами.

Бразилія завжди приймала тисячі українських іммігрантів. Український футбол завжди обіймав великі бразильські таланти. Гуарапуава, місто в районі Прудентополіса, штат Парана, має 75% населення українського походження.  Це найбільша українська громада у Латинській Америці.  І вони дбатимуть про «Маріуполь» доти, доки команда не зможе повернутися на батьківщину.

«Бател» прийме назву та кольори клубу «Маріуполь». І подбає про команду, поки та не зможе повернутися додому. Маріуполь — символ стійкості українського народу та нації. Давайте збережемо традиції та пристрасть до футболу.

Настав час подбати про цю команду, шанувати ці кольори та зберегти їхню історію. У країні футболу», – йдеться у заяві.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от #FCMariupolLives (@fcmariupollives)

Карпати – Маріуполь

Обидві команди в минулому сезоні в Другій лізі (Маріуполь мав назву ФК Яруд – прим.). Львів’яни вважаються фаворитами на вихід до УПЛ.

Гості мають бойовий склад, тому “левам” легко не буде точно.

Про це повідомила клубна пресслужба. Повідомляється, що Шостак виступатиме за резервну команду “канарок” – Ешторіл U-23.

Інші подробиці угоди не афішуються, але за неофіційною інформацією, йдеться про оренду до кінця сезону.

Денис Шостак минулого сезону, який не був дограний в УПЛ через повномасштабну фазу російсько-української війни, виступав на правах оренди за Маріуполь. На рахунку хавбека 15 матчів за приазовців, у яких він отримав 6 жовтих карток та не відзначився гольовими діями.

19-річний футболіст прийшов до академії Шахтаря в 2018 році. До цього займався у Ворсклі.

– Перед самим збором команди стало відомо про те, що у клубі буде новий спортивний директор та тренер. Відповідно, вони планують формувати нову команду. Як мені оголосили, в їхні плани я не входжу. Тому ми й вирішили розірвати контракт. 

– Проблем із розривом контракту не було? Деталі залагодити вдалося швидко?

– Складнощів ніяких не було, у цьому плані все добре.

– Чи не залишилося почуття образи на клуб?

– Коли ти з лютого безпосередньо готуєшся до зборів з однією командою, відмовляєш усім іншим клубам, тому що у тебе є попередній контракт, звичайно залишається певний осад після всього цього. Але ображатись часу немає, це життя і треба рухатися далі!

– Які цілі та плани наразі?

– Зараз я та мої агенти займаємося пошуком нової команди. А ціль – насамперед повернуться у футбол після довгої паузи та вийти на новий рівень своєї гри.

– Продовження кар’єри в Європі буде у пріоритеті?

– Дивитимемося і обиратимемо з тих варіантів, які будуть. Я не бачу для себе проблеми повернуться в український чемпіонат, але це питання, яке потрібно обговорювати з сім’єю.

– Ти чекаєш на дитину – немає побоювань їхати в Україну грати?

– Звичайно, є з цього приводу переживання, в Україні на даний момент немає безпечних місць. Тому й кажу, що коли буде варіант з України – це питання, яке треба буде вирішувати з сім’єю і думати про їхню безпеку.

– Наскільки сильно по тобі “вдарили” наслідки війни? У тебе було майно у Маріуполі? Чого втратив ти, окрім клубу?

– Далися взнаки, як і на всіх інших людях, психологічно та фінансово. Наприклад, те, що я не можу побачити всю свою родину повноцінно: бабуся і дідусь досі на окупованій території. До того ж у Маріуполі залишилося багато наших з дружиною особистих речей. 

Це все що ми втратили там, з майна нічого не було. Звичайно це все дрібниці, в порівнянні з тим, що втратили мої друзі та знайомі… Головне що всі живі і здорові!

– Ти тривалий термін пропустив через травму – наскільки зараз готовий фізично і чи немає “побочок” після неї?

– Звичайно фізично ще потрібно набирати, і в першу чергу через ігрову практику, щоб повернути форму і набрати кращі кондиції. У період війни я підтримував форму з різними командами, займався зі своїм тренером з реабілітації та фізичної підготовки, тому жодних побічних ефектів після травми не залишилося“, – сказав Сергій Чоботенко.

– Коли тільки-но потрапив туди, здавалося, що це якийсь інший світ. Свої плюси, свої мінуси, але красою країна неймовірна. Люди взагалі божевільні – завжди допоможуть, їх навіть просити не треба, самі підійдуть, спитають, як у тебе справи.

– Що найбільше здивувало у хорошому плані в Ісландії?

– Простота людей, коли ти можеш бути професійним футболістом і хтось попросить на території стадіону щось допомогти прибрати, ніхто ніколи не відмовить, завжди допоможуть.

– А в поганому?

– У моїй команді не професійно ставляться до футбольної сфери. У плані медицини, наприклад, у них немає навіть лікаря в команді.

– За чим українці найбільше сумували?

– За всім. За рідним містом, за людьми, за українською кухнею.

– Якби Акюрейрі виступав минулого сезону УПЛ, то на яке місце команда могла претендувати?

– Думаю, що це рівень середняку ​​українського, може, 8-9 місце. Там багато футболістів, які пройшли добрі школи та пограли на високому рівні. Багато хто їде туди закінчувати свою кар’єру, тому що вони ставляться до футболу як до хобі, – сказав Олексій Биков.

“Винаймав квартиру на правому березі, ближче до центру. Моїй квартирі пощастило. Буквально нещодавно спілкувався із господарем. Він сказав, що будинок уцілів, а квартира не розкрита. То було тиждень тому. Як зараз, не знаю – там щодня все змінюється.

У мене один костюм залишився, все інше – там. Усі цивільні речі, які купував, залишилися у Маріуполі. Машина теж лишилася. Nissan Qashqai. Його, можна сказати, вже нема.

Розібрали на запчастини. Машина стояла на клубній базі. Я намагався домовитись, щоб її вивезли, але не встиг. Спочатку вона була цілою, тільки скло було розбите. Потім зняли колеса.

Через час зняли кришки капота та багажника, вийняли сидіння. Усі, що можна було забрати на запчастини, забрали. Залишилося одне кермо. Але машина це таке. Ще заробимо, купимо нову. Головне, що всі близькі живі-здорові“, – сказав Петро Стасюк в інтерв’ю FanDay.

“Так, так і лишився. 24 лютого ми якраз були в аеропорту, збиралися повертатися до Маріуполя, але нас розгорнули, бо місто почали бомбити. З того моменту так і сиджу тут. Дружина та донька приїхали до мене. Винаймаємо житло в Сіді, де проходив наш останній збір.

Ні футболісти, ні керівництво не розуміли, що відбувається. Усі були в шоці. Клуб підтримує нас весь цей час. У цьому плані не може бути жодних претензій. Клуб знімав для нас готель, а зараз продовжує допомагати фінансово. Футболістів ніхто не покинув.

Перші дні після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну ми продовжували тренуватися доти, доки деяким гравцям шукали інші клуби. У кого з’являлися якісь варіанти, одразу виїжджали у найм.

Чи були пропозиції? Конкретних пропозицій не було“, – сказав Петро Стасюк.

27-річний захисник грав за Скала (Стрий), Балкани, Минай, а з 2020 року виступав за ФК Маріуполь. На його рахунку 1 гол у 42 матчах за “чайок”.

“Це така трагедія для мене… Я десять з половиною років там прожив, у мене дім там зараз залишився. Я 5 людей не можу знайти поки. Навчили дивитися по «Вайбері», є в мережі, значить живий. Начальник моєї команди там також залишився, його вивезли в Мелекіне, бо розбомбили будівлю.

Деякі виходять і одразу мені телефонують. Я такий щасливий тоді. Один з останніх моментів… У мене був футболіст Степан Молокуцко, який загинув (прим. – у 2002 році в автокатастрофі). Я з його сім’єю та жінкою завжди дружив, вони до мене приїжджали. І я не міг їх ніяк знайти. Тут дзвонить мені Жанна Молокуцко, їхня дочка, і каже: «Я знаю, що ви питали за нас». Сказали, що живі, з сусідами. Відмовилися їхати, там залишилися.

Одразу поїхав би в Маріуполь, коли закінчиться війна. Поїхав би на кладовище, завжди це робив. Зараз стане ще більше, кого згадувати“, – сказав Микола Павлов.

Андрій Санін розповів, як постраждала інфраструктура ФК Маріуполь після приходу в місто окупантів з росії.

“Це наші тренувальні поля, які до війни вважалися одними з найкращих в Україні. Починаючи з 2018 року, ми реалізували у Маріуполі програму масштабної реконструкції тренувальних полів.

Під час штурму Маріуполя військами росії вся інфраструктура постраждала від артилерійських ударів. На основних полях для першої команди ми нарахували 12 прильотів.

Частину агрономічної техніки вкрали, частину – розграбовано мародерами. Ось такий він, «російський світ», метастази якого шалено і нещадно знищують усі навколо себе“, – написав Андрій Санін у фейсбуці.

Нагадаємо, на зимову паузу “чайки” пішли на останній позиції в УПЛ. На останньому з’їздів клубів було принято рішення, що в наступному сезоні Маріуполь грати не буде, але за командою закріпили місце в елітному дивізіоні. Місто Маріуполь наразі знаходиться в тимчасовій окупації.