— Матч вийшов гарний. Наш план на гру футболісти виконували, щиро їм дякую. Єдине, у другому матчі поспіль ми пропускаємо після стандарту – це дуже погано і над цим треба працювати.

Хоч «Шахтар» і мав 2-3 небезпечні моменти, проте ми теж намагалися грати у футбол, не відбиватися, хоча могли сісти нижче, поставити автобус і повезти очки.

— На матч ви вийшли з двома нападниками, але в другому таймі одного з них було замінено. Що не так?

— Поміняли форварда, адже лишилися вдесятьох. Спочатку мали замінити іншого футболіста, однак Опанасенко травмувався. А виходили грати з двома нападниками через те, що вони добре чіпляються за м’яч, а це нам дозволило б швидко переходити з оборони в атаку.

У другому таймі пішли вимушені заміни й замість нападника випускали півзахисника, аби було більше контролю м’яча в центрі поля, — сказав Дмитро Кара-Мустафа.

– Кривбас сьогодні продемонстрував бійцівський футбол. Які враження у тренерів від матчу?

– Це була заключна гра на зборах. Дуже хороший динамічний футбол ми побачили із Ворсклою, й сьогодні з Металістом. Щоправда, команда була не така свіжа, адже хлопці ще не відновились після Полтави. Попереду все ще дуже багато роботи. Сьогодні вирішили провести деякі експерименти зі складом. Наприклад, Рома Дебелко зіграв справа на фланзі.

– Які вже можна зробити висновки по цим зборам?

– Проаналізували кожний контрольний матч, наші сильні та слабкі сторони. Дивимось, над чим нам потрібно більше працювати. У нас ще є час. Впевнений, ми добре підготуємось до чемпіонату й ще попрацюємо над усіма проблемними моментами. До сезону підійдемо у бойовій готовності.

– «Кривбас» провів збір на Закарпатті. Як оціните умови, в яких працювала команда?

– Чудові умови, гарне поле для тренувань, класні умови для відновлення у готелі. В організаційному плані жодних питань. Дякуємо нашому керівництву”, – сказав Дмитро Кара-Мустафа.

– Поділіться враженнями від перших тижнів роботи у нашому клубі.

– Вважаю, у ФК «Кривбас» дуже гарні умови для розвитку. Можна сказати, навіть чудові: якісні поля для тренувань, комфортна база. До того ж, хороший колектив. Що сподобалось також з перших днів: футболісти працюють з повною самовіддачею. Так, їм важко, але і ми розуміємо, йдуть збори. Але хлопці стараються. Виконують наші настанови. Все добре, працюємо далі.

– Ви працюєте із Юрієм Миколайовичем не перший рік пліч-о-пліч. Як сприйняли новину про його запрошення до «Кривбасу»?

– Так, ви праві. Ми працюємо разом дуже давно: ще починаючи з луганської «Зорі». Ви знаєте ситуацію, яка наразі склалась. Ми працювали разом й у Білорусі, у солігорському «Шахтарі». І у Тирасполі, у «Шерифі». Коли росія почала війну в Україні ми були у португальській Бразі, готувалися до матчу плей-офф Ліги Європи проти «Браги». Коли дізналися, що окупанти напали на нашу країну, звісно, нам вже було не до футболу.

Коли всі повернулися до Молдови, Юрій Миколайович поїхав додому, до України, й пішов боронити нашу неньку до лав ЗСУ. Єдине, що він нас попросив, аби ми довели почате до кінця: виграли із «Шерифом» чемпіонат й кубок Молдови. Але, коли він нам подзвонив із пропозицією приєднатися до нього у «Кривбасі», ми, не роздумуючи, зібрали речі й поїхали до Кривого Рогу.

В наших контрактах були прописана умова: якщо «Шериф» залишає головний тренер, клуб покидає і його тренерський штаб. Ми прийшли до керівництва «Шерифа», і вони пішли нам назустріч. Гроші у цій ситуації не головне. Так, «Шериф» – команда, яка билася у Лізі чемпіонів. Але Юрій Миколайович подзвонив – ми одразу приїхали. Молдову покинули, потиснувши з керівництвом один одному руки.

– Що входить до ваших обов’язків як помічника Юрія Вернидуба?

– Мій найголовніший обов’язок – у всьому допомагати головному тренеру. Як у тренувальному процесі, так і побутових питаннях.