– Денисе, розкажи, насамперед, де ти та твоя родина? Чи все з вами гаразд?

– Так, з нами все гаразд, дякую! Ми вдома разом з дружиною та дітьми. Коли ситуація погіршується, звичайно, йдемо до підвалу. Це все важко, і для нас із дружиною і, тим паче, для наших дітей. Важко їм пояснити, чому треба ночувати у підвалі…

– Важко без футболу?

– Звичайно, важко. Але у такій ситуації футбол уходить на другий та навіть третій план. Зараз хочеться лише миру! Ми всі – українці – віримо та сподіваємося, що здоровий глузд візьме гору та війна закінчиться.

– Багато іноземних спортсменів підтримали Україну…

– Дуже приємно це бачити. Вразило дуже багато чого. Це і початок матчу “Евертон” – “Манчестер Сіті”, капітанська пов’язка Роберта Левандовські, овації переповненого лісабонського стадіону Роману Яремчуку, стадіони “Баварії” та “Вест Хему”, рішення багатьох збірних не грати проти Росії та багато іншого. Весь цивілізований світ зараз за Україну!

– У Харкові, Києві та інших містах України зараз багато руйнувань. Спостерігаєш за новинами?

– Мою Україну охопила війна, дуже боляче на це дивитися. Сьогодні площа Свободи… Улюблене місце харків’ян. Салтівка, вулиця Клочківська, Чугуїв. Навіть не знаю, як все це описати. Це жахіття.

Зараз уся українська футбольна спільнота об’єдналася. На базі львівського “Руху” перебували наші бразильці, бачив відео з президентом “Інгульця”, знаю, що “Минай” пропонує допомогу всім, кому вона потрібна. Ми обов’язково переможемо! Адже ми – Україна!