– Як виник варіант з переїздом в Норвегію?

– Ми тренувалися з командою ЕМС-Поділля 5 разів на тиждень, а коли почалась війна було важко сидіти вдома та щосекунди обновляти сторінки з новинами. Я дізналась, що на період воєнного стану мій контракт з клубом втрачає чинність і вирішила через УАФ знайти закордонний клуб і вже за пів години мене Сергій Новіков (співробітник жіночого відділу УАФ – прим.) зв’язав з норвезькою командою.

Я їхала сама, в країну яка розташована майже за три тисячі кілометрів від рідного дому, в країну, де навіть не кожний знає англійську мову (лише норвезьку), в країну з іншим кліматом – було досить боязно, але моє бажання грати футбол виявилось сильніше ніж мій страх.

Все просто – мені запропонували, я погодилась. Це можливість заявити про себе. 

– Що можеш сказати про цю країну і її жителів?

– Норвегія – це дійсно чудова країна, в якій живуть прекрасні люди. Скрізь панує спокій, повага, посмішки, а головне мирне небо над головою, яке об‘єднує всіх норвежців. Але мій рідний дім в Україні – в неповторній, незалежній і незламній країні.

Дар’я і краєвиди Норвегії

Наш ексклюзив: інтерв’ю з Анною Петрик з ісландського Брейдабліка

– Тренувальний процес сильно відрізняється від того, що було в ЕМС-Поділля?

– Норвезький футбол кардинально відрізняється від українського. Інші вимоги, інакші установки, інший рівень. Важко змінювати стиль гри.

Але як сказав тренер Сімен Матісен: “якщо голова розуміє, то ногам буде не важко”, тому дякую Олександру Дудніку (тренер ЕМС – Поділля), за те що завжди вчив грати «розумний футбол».

– Нещодавно УЄФА виключила російські клуби з еврокубків, а жіночу і чоловічу збірну відсторонила від ігор. Доки тривають їх агресивні дії це правильне рішення?

– Від багатьох людей я чула «спорт вне политики», але відсторонити росію від усіх змагань – це стовідсотково правильне рішення.

На Україну напав не сам Путін, на Україну напала росія (так, пишемо з малої букви). Тому покарані повинні бути всі люди цієї недокраїни. Якщо страждають українські спортсмени – то росіяни постраждають в рази гірше. І не тільки на момент «агресивних дій». Слава Україні!

– Ну і на останок. Чому саме футбол і в скільки років ти почала ним займатись?

– Я навчалась в спортивній школі #27 міста Вінниця. Тому з перших класів привчали та залучили до різних видів спорту. Але я зрозуміла, що мені більше подобаються емоції командної гри, тому з 12 років я почала грати футбол“, – сказала нам Дар’я Ціхач.

“Я дуже вдячна, що мене тепло зустріли. Мені так подобається сім’я, і ​​мені так подобається колектив та дівчатка. Тут я можу думати про щось інше, окрім війни.

Путін – терорист. Війна – це велике лихо. Не лише для України, а й для усієї Європи.

Брат зараз на фронті і воює проти російських солдатів. Батько чекає на виклик, а мати добровільно працює для біженців з інших частин країни.

Це надзвичайно страшна ситуація. Люди живуть у сховищах і не можуть повернутися до своїх будинків. Наш народ та наші збройні сили сильні. Ми віримо, що переможемо у цій війні. Моє серце в Україні“, – сказала вона.