— Данило, по-перше, вітаю тебе із забитим м’ячем та перемогою! Розкажи, як вдалося відзначитись?

— Спасибі за привітання! Женя Підлепенець обіграв захисника, віддав мені пас, я прийняв десь на лінії штрафного майданчика і пробив у дальній кут. Пощастило, що штанга допомогла і м’яч опинився у воротах.

— Твоя основна позиція — лівий вінгер, але вчора ти грав на вістрі атаки. Тобі комфортно в цьому амплуа?

— Насправді, я до 13 років грав на позиції центрального нападника, тому приблизно пам’ятав, як там грати.

— Це твій дебютний гол за першу команду?

— Вже другий. Перший забив десь місяць тому.

— Ці голи приносять тобі якісь особливі почуття, попри товариський статус матчів?

— Тільки приємні почуття від того, що можу бути корисним команді своїми м’ячами.

— Починаючи з першого зимового збору, вихованці Академії футболу Металіст тренуються разом із першою командою. Ви з хлопцями відчуваєте, що це дає відчутний результат, що у професійному плані ви розвиваєтеся швидше в останні пів року?

— Мені здається, що всі хлопці додали. Пам’ятаю, на перших тренуваннях, коли отримував м’яч, трохи губився, а зараз уже всі стали впевненіше почуватися на полі. У цьому теж є заслуга дорослих хлопців, які завжди підтримують, коли хтось припускається помилки. І, звичайно, заслуга тренерського штабу.

— Розкажи трохи про атмосферу у команді. Останніми тижнями на тлі новин про те, що клуб має твердий намір жити та розпочинати новий сезон, настрій покращився?

— Атмосфера в команді чудова, всі добре спілкуються та підтримують один одного. А після слів Олександра Владиленовича про те, що головне завдання керівництва — зберегти клуб, все стало ще краще. Тож ми працюємо і дивимося в майбутнє з оптимізмом.