– Як і де ти проводив відпустку?

– Свята, як і завжди, зустрічаю зі своєю родиною вдома.

– Як оцінюєш першу половину сезону і для «Металіста», і для себе особисто?

– Якщо говорити про команду, то вважаю, що могли, звісно, показати кращий результат. Ми майже в кожній грі домінували над своїм суперником, але постійно чогось бракувало. Я впевнений, що друга частина сезону буде кращою для нас. Що ж до мене особисто, то оцінюю виступ як непоганий, але я можу набагато краще.

– На початку сезону ти вимушено грав центрального нападника й тобі вдавалося забивати, у тому числі ти відзначився прекрасним м’ячем у ворота «Агробізнеса». Потім ти повернувся у центр поля. Де тобі все ж грати комфортніше?

– Комфортніше все ж себе почуваю в центрі поля, це ближча позиція для мене.

– У середній лінії «Металіста» багато гравців, що ти скажеш про конкуренцію?

– Так, конкуренція дуже велика у команді на всіх позиціях. В нашій команді у центрі поля підібрані дуже хороші гравці, й у кожного є своя найкраща якість.

– Як ти оціниш різницю між чемпіонатом U19 та першою лігою у дорослому футболі?

– Насправді, дуже відрізняється дорослий футбол від юнацького. Є відчутна різниця у швидкості прийняття рішень, на професійному рівні багато боротьби, й до того ж у дорослому футболі потрібно проявляти характер.

– Твій брат Микита грає теж у Першій лізі, за ФСК «Маріуполь». Чи розчарований ти, що поки доля розводить вас на футбольному полі й один проти одного ви ніяк не зіграєте? Як відомо, «Маріуполь» і навесні буде в іншій групі.

– Так, дійсно трохи розчарований цим фактом. Але є сподівання, що скоро ми все ж зіграємо на одному полі – за різні команди або за одну.

– Багато твоїх однолітків грають за юнацькі збірні України. Потрапляння до лав збірних можна вважати твоєю метою?

– Це можна назвати метою, яку я намагаюсь досягти. Багато працюю, щоб отримати виклик до юнацької збірної України.

– В яких ігрових компонентах, на твою думку, ти вже почуваєш себе на високому рівні у дорослому футболі, а які ще треба підтягнути?

– Став дорослішим як футболіст, вже поступово зʼявляється впевненість, але бракує у деяких моментах холоднокровності.

– Поділишся своїми цілями на наступний рік?

– Намагатимусь досягати більшого, прогресувати у футбольному плані та приносити ще більше перемог команді.

– Чого хотів би побажати українцям та, зокрема, вболівальникам «Металіста»?

– Перш за все хочу подякувати Збройним Силам України, які захищають нас та дають можливість грати в футбол у такий непростий час. Вболівальникам «Металіста» також хочу подякувати за віру та підтримку, це дуже важливо для нас.

— Даніїле, вітаємо з голом! Що команді сьогодні вдалося реалізувати, а що ні?

— Дякую. Ми грали непогано, але бракувало впевненості. З кожним туром будемо додавати, бо команда у нас молода. Ми будемо перемагати.

— Бачимо, що Андрій Аніщенко на вас розраховує, ви забили у двох матчах поспіль. Чи дає це особисто вам впевненості, відчуваєте себе готовим виходити та грати на такому рівні?

— Так, я відчуваю у собі сили й з кожною грою стаю впевненішим.

Металіст стартував з двох поразок. У першому турі “жовто-сині” поступилися Епіцентру (0:1). Також поразка від Епіцентру була і в Кубку України (1:2).