«Знайомство з Зеленським? Це було в Луцьку. Я приїхав зі збірною, ми грали в Чорногорії. Ми приїхали в Київ під ранок. Я взяв машину і приїхав у Луцьк. Дружина сказала, що Луцьку виступатиме «95 Квартал» і запропонувала сходити. Я сказав: «Давай сходимо, подивимся». Але квитків вже не було. Тарас Михалик допоміг дістати квитки, дякуючи йому ми пішли.

З Зеленським ми познайомились у Луцьку. З того часу у нас почався тісний контакт. Можу сміливо сказати, що це дружба. З хлопцями з «Кварталу» – Кошовим, Пікаловим, Мікою, ми постійно на зв’язку. Я звик бачити Зеленського усміхненим. Зараз нема чого сміятися і нема чому радіти. Але є чим пишатися – нашим народом, нашим президентом.

Видно, що він налаштований йти до кінця заради нашої перемоги, як і наш народ. Коли у нього була можливість поїхати з Києва, він залишився. У переломний момент він згуртував всіх. Якби він тікав як Янукович зі страусами, золотими батонами… Він залишився і всіх згуртував. Правильно президент «Інгульця» (Олександр Поворознюк – прим. ) сказав: «Вова, ї**ш їх, а ми будемо допомагати.

Наша дружба триває дотепер. Зараз він людина номер один в світі, людина-вожак. Справжній вожак українського народу, української нації, української свободи. Він показав, яким треба бути лідером, патріотом своєї країни», – сказав Федецький.

– Можна бути патріотом, так? Малювати собі жовто-блакитний стяг на щоках, вдягати пов’язку для волосся, бігати всюди з прапором. А в результаті стати ким? Дав собі слово, що не буду говорити про нього, але мимоволі проскакує. Бо чесно, таке розчарування велике.

Тимощук був мені другим батьком, прикладом у всьому. Я думав, що він справжній патріот. Були моменти, коли мені вболівальники ставили питання, а я намагався пояснити, що Толік патріот. Виправдовував його.

Напевне, любити Батьківщину – це одне, а російські рублі для нього більше значать, на жаль.

– Підтримуєте, що його позбавили звання почесного громадянина Луцька?

– Я б навіть паспорта позбавив. Навіщо він йому? Для яких цілей?

Він забезпечена людина, міг переїхати в будь-яку країну, кайфувати собі. Але в людини інші пріоритети. Те, що ми будемо говорити на нього різними неприємними речами… Треба закривати цю тему. Те, що позбавили звання – правильно. УАФ, наскільки я знаю, мала забрати в нього ліцензію PRO. Всі нагороди анулювати, це правильно. Хоча, можна й залишити, нехай собі тішиться.

Спочатку переживав за нього. Але що буду переживати? За Толіка, коли він як кіт в маслі? Переживати потрібно за наших, за бійців на Сході. Допомагати їм, тримати бойовий дух. Можна ходити з прапором цілий день, кричати гасла на вулицях, а всередині душі бути бидлом. А можна просто все не афішувати й бути патріотом», – сказав Федецький.

“Це матч, після якого нічого навіть не хочеться казати. Я переглянув би цю гру із першої до останньої хвилини. Хлопці молодці. Вони показали високий рівень самовіддачі та тактичної підготовленості. Ми трохи критикували команду після товариських матчів, але всі розуміли, що це збори.

 Їм важко було грати на втомі. Потрібно було пройти через це. Наші футболісти добре підготувалися до матчу ментально. Ця перемога для наших українських воїнів-героїв”, – зазначив Артем Федецький.

Артем Федецький грав за збірну з 2010 по 2016 рік. За цей час фланговий захисник провів 53 гри і забив 2 голи. На клубномі рівні в Україні він виступав за Шахтар, Арсенал Київ, ФК Харків, Карпати і Дніпро. Сезон 2016/2017 був на контракті в німецькому Дармштадті.

Збірна України: шлях на ЧС-2022

• Підопічні Петракова посіли друге місце у своїй відбірковій групі слідом за Францією, обійшовши команди Фінляндії, Боснії і Герцеговини та Казахстану.
• У фіналі плей-офф за право зіграти на ЧС-2022 збірна України зіграє проти збірної Уельсу. Гра пройде 5 червня в Кардіффі.
• Якщо збірна України зможе пройти Уельс, то у фінальній стадії чемпіонату світу в Катарі зіграють у групі B з командами Англії, США та Ірану.
• Мундіаль в Катарі буде проходити з 21 листопада по 18 грудня 2022 року.

«Команда провела два різні тайми. У першому були не дуже високі швидкості. Нічия була закономірною. У другій половині гри стало цікавіше. Включилися наші фланги та ми стали живішими в атаці.

Другий тайм слід взяти за зразок. Незалежно від суперника. Хлопці виглядали добре, ми створили багато моментів. Звичайно, моменти були й біля наших воріт. Думаю, що нашим уболівальникам гра сподобалася», – прокоментував Федецький в ефірі «Головна команда».

«Таким має бути рішення кожного свідомого українця. Ми народилися у цій країні. Це має бути зсередини.

Я не знаю тих, хто боїться. Усі навпаки запитують про те, як вступити до тероборони, які там обов’язки. Люди хочуть захищати свою землю», — сказав Федецький

“Зрадник. Це щоб нічого іншого не казати. Я написав йому повідомлення. Він прочитав його, але залишив без відповіді. Його поведінка у цій ситуації дивує.

Росія обстрілює мирних жителів, скидає бомби на пологовий будинок, і він усе це знає, бо його батьки живуть у Луцьку. Адже він, напевно, підтримує зв’язок з батьком, який в курсі того, що відбувається.

Цинічно заплющувати очі на те, що відбувається, і ніяк не реагувати. Що маєш бути в грудях? Думаю, серця там точно немає. Він не переживає і нічого не намагається вдіяти. Просто мовчати.

Ніхто не змушує його брати автомат і одразу йти воювати. Він був символом збірної України. 144 матчі! Нікому таке не вдавалося і найближчим часом не вдасться. Думаю, що у його випадку гроші означають набагато більше, ніж те, що відбувається в Україні.

Я не можу сказати про Толіка, що він патріот. Я дуже розчарований. Ніколи не міг уявити такого стосунку з його боку. Ми товаришували. Коли грали за збірну, разом із ним їздили до шпиталю до наших поранених, навідували військових, привозили їм подарунки.

Для них це багато важило, і Толік сам це чудово бачив. І після цього засунути мову в жопу і мовчати, це настільки цинічно та низько… Це його вибір. Він його зробив. Не знаю, як він із цим житиме. Україна переможе, а йому із цим жити.

Нічого не заважало йому розірвати контракт і поїхати до якоїсь іншої країни. Я не говорю про Україну. Тут на нього особливо ніхто не чекає. Виїхати в будь-яку іншу країну та якось допомогти нашій армії.

Навіть ті українські футболісти, які грали за російські клуб і казали, що футбол поза політикою, розірвали контракти та поїхали, а Толік продовжує працювати у «Зеніті». Це злочин проти свого народу та проти своєї совісті. У сім’ї не без виродку“, – сказав Федецький.

«Есть футболист, который невысок, но шикарно играет головой – Зозуля. Он сумасшедший футболист, он ногами – ну никак.

Ему говорили: «Просто выходишь один на один, подкидываешь на лоб и забивай», – сказал Федецкий.

Сейчас Зозуля выступает в испанской сегунде за «Фуэнлабраду».

«Прошло года два после того матча «Карпат» с «Галатасараем». У меня всегда сын Адриан: «Папа, давай поиграем в футбол». Папа хочет себе отдохнуть, поваляться. Бегаем в футбол, потом я стал. Стою и вижу, что Адриан с какими-то детьми бегает.

Подходит ко мне Райкард и говорит: «Хорошее тело. Ты в футбол играешь». Я говорю: «Да, футболист. Кстати, мы с вами играли». Он так смотрит удивленно. Я ему: «Во Львове, когда «Карпаты» забили». Он: «Точно, 44-й номер». Он тогда начал улыбаться.

Я ему: «Извините». Он говорит: «Нет, все нормально, это спорт, это футбол. Я уже думал, что мы вышли в группу». Мы с ним классно пообщались», – сказал Федецкий.

Речь о матче квалификации ЛЕ в 2010-м, когда «Карпаты» на выезде сыграли вничью с «Галатасараем» (2:2), а потом дома тоже была ничья (1:1) с голом Федецкого на 93-й минуте. Львовская команда прошла дальше из-за гостевого гола. Райкард был тогда тренером турецкой команды.

«Конечно, эта ничья неприятная, как ни крути. Но ребята старались, самоотдача была. Немного не хватило реализации. Мы имели шикарные возможности и в первом тайме, и во втором. Если бы забили второй мяч, могли бы закрыть игру.

А так, мы давали шанс боснийцам. Это команда с характером, они терпели до конца. У них было минимум моментов, но они провели хорошую комбинацию и забили гол. Жаль, что мы не смогли победить, я понимаю состояние ребят. Но у нас еще есть шансы, поэтому можем все исправить», — сказал Федецкий.

– Петраков не вызвал Малиновского чисто из-за игровых моментов или из-за возникшего конфликта-перепалки в интернете между ними?

– По игровым моментам вопросов быть не может. Руслан — один из самых ярких футболистов Серии А. Однако того, что произошло перед матчем с Чехией, по словам Петракова, быть не должно. Игрок не должен себя так вести, когда остается еще один товарищеский матч. Да, он не получал достаточного количества игрового времени в официальных встречах, как ему хотелось бы. Но такое видение тренера. Руслан, как профессионал, должен это воспринимать. Ставить ультиматум и диктовать свои условия главному тренеру сборной Украины — априори неправильно.

– Как бы вы поступили в этой ситуации?

– Здесь должна быть проведена воспитательная работа. В моей карьере тоже были моменты, когда меня не ставили в основной состав. Амбиции футболиста — это хорошо. Но если он ставит их выше общей цели команды — это неправильно. Будь я на месте Петракова, то поступил бы точно так же. От одного игрока сборная не должна зависеть. Зинченко не играл против французов, тем не менее сборная показала хороший футбол, – сказал Федецкий.