Андрій Санін розповів, як постраждала інфраструктура ФК Маріуполь після приходу в місто окупантів з росії.

“Це наші тренувальні поля, які до війни вважалися одними з найкращих в Україні. Починаючи з 2018 року, ми реалізували у Маріуполі програму масштабної реконструкції тренувальних полів.

Під час штурму Маріуполя військами росії вся інфраструктура постраждала від артилерійських ударів. На основних полях для першої команди ми нарахували 12 прильотів.

Частину агрономічної техніки вкрали, частину – розграбовано мародерами. Ось такий він, «російський світ», метастази якого шалено і нещадно знищують усі навколо себе“, – написав Андрій Санін у фейсбуці.

Нагадаємо, на зимову паузу “чайки” пішли на останній позиції в УПЛ. На останньому з’їздів клубів було принято рішення, що в наступному сезоні Маріуполь грати не буде, але за командою закріпили місце в елітному дивізіоні. Місто Маріуполь наразі знаходиться в тимчасовій окупації.

«В цьому сезоні в нас були проблеми в УПЛ, але наша інфраструктура була одна з найбільш розвинутих в країні. Ми мали амбіції побудувати команду під Лігу Європи. За останні 4 роки ми двічі грали у кваліфікації. Відчувалося, що ми на порозі чогось особливого.

В нас були одні з найкращих умов для підготовки, нове гібридне поле. В хорошому стані перебував стадіон, там планувалася масштабна реконструкція до 2025 року. Також в нашому розпорядженні були три поля для тренувань поблизу Азовського моря. Молоді футболісти з академії мали змогу займатися на штучному газоні, наші об’єкти постійно розвивалися. Тепер все це, ймовірно, буде зруйновано.

Минулого тижня один з моїх колег відвідав нашу інфраструктуру вперше з моменту російського вторгнення. Її не впізнати. Вікна клубного офісу вибиті, двері зламано, повсюди розкидані уламки. Ще гірша ситуація на нашій критій арені. Щодо стадіону, то ми ще навіть не знаємо точно.

Місцеві жителі не можуть пересуватися по Маріуполю, не проходячи повз російські блокпости. Ніхто з наших співробітників не зміг дістатися до стадіону. Ходять чутки, що він постраждав від авіаударів, ми можемо лише сподіватися на краще. Доведеться все перебудовувати. Наш клуб, символ нашого міста, буде створений з нуля“, – написав Санін в колонці The Guardian.

“Знаєте, в цій історії я завжди згадую безсмертне висловлювання Марка Твена: «Чутки про нашу смерть трохи перебільшені».

Там проблема не в документі, саме вони правильні. Проблема інтерпретації. Там написано, що на час воєнного стану наше підприємство зупинило діяльність трудових відносин з працівниками, а про їх відновлення буде повідомлено. Все прив’язано до воєнного стану, прийнятого в нашій країні.

Але цей документ був інтерпретований так, ніби футбольний клуб «Маріуполь» припинив своє існування. Це викликало моє обурення. Не дочекаєтесь.

Я б долю нашого футбольного клубу Маріуполь не відокремлював від долі міста Маріуполь, та загалом від країни, нашої батьківщини України. Просто все залежить від того, коли цю рашистську наволоч буде викинуто з нашої країни“, – повідомив Андрій Санін.

“За час своєї кар’єри в спортивному менеджменті я регулярно стикався з різними фейками, спрямованими проти нашого Клубу, і вже перестав звертати увагу на підступи “доброзичливців”. Але зараз, коли наша країна героїчно бореться проти рашизму, створювати “зради” на порожньому місці, це однозначно працюватиме на нашого ворога.

І я дуже розраховую, що йдеться про кричущу некомпетентність і банальну спрагу трафіку на скандалі, а не про участь в ІПСО на боці ворога. А всім нашим недоброзичливцям я відповім просто – не дочекаєтеся, український Маріуполь жив, живе та житиме у складі нашої прекрасної країни. І я не уявляю наше місто без футболу!“, – написав Андрій Санін.

– По заздалегідь зібраних у соцмережах крихтах інформації ми знали, що попереду, у Кам’янському, підірвано міст, і його треба об’їжджати вузькою ґрунтовою доріжкою через мінні поля. На цей момент у нас уже сформувалася стихійна група з п’яти машин таких же відчайдушних, як і ми, хто виривався поза «зеленим коридором». І, як водиться, ми заблукали, проїхали потрібний поворот ґрунтовки.

І тут, дякувати Богу, до нас вибіг місцевий хлопчина, років 12, на вигляд – вже давно мешкає в бомбосховищі (після місяця блокади в Маріуполі це помічаєш моментально). Навколо стрілянина, недалеко гуркочуть артилерійські залпи, а він біжить за нами та кричить «Не туди, там міни». Потім він сів на велосипед та провів нас до виїзду до українських позицій. Хлопчина – справжній герой, честь та хвала йому та його батькам! У метушні забув запитати його ім’я, але після війни постараюсь обов’язково його знайти.

– Що було найскладнішим за ці 25 днів?
– Постійне очікування смерті. Через нас день і ніч летіло все – артилерійські снаряди, мінометні міни, ракети “градів”, над нами постійно заходили на атаку військові літаки. Настав момент, коли ми вже змирилися з жахом того, що відбувається, і просто вирішили триматися разом, а там будь що буде, якщо і загинемо, то всі разом.

– Мер Маріуполя каже, що 90% міста зруйновано. Все насправді так погано?
– Боюся, що це ще дуже оптимістична оцінка, що я бачив – місто повністю знищене, цілих будівель не залишилося взагалі.

– Як справи зі стадіоном і базою футбольного клубу?
– За останньою доступною мені інформацією – всі наші спортивні об’єкти так чи інакше постраждали від артилерійських та бомбових ударів. Фінансування клубу також призупинено. Але навіть у цій складній ситуації ми змогли виплатити у повному розмірі зарплату за лютий 2022-го, а в березні ми виплатили гроші більшій частині персоналу клубу – кого змогли ідентифікувати як тих, хто вижив – гідну матеріальну допомогу, – сказав Санін.