За словами 30-річного голкіпера, він разом зі своєю дружиною не міг залишатися осторонь і намагався допомогти українцям, чим міг.

“Після всіх подій був великий приплив машин з українськими номерами. Багато стало на майданчиках українських діточок з мамами. І ніяких проблем. Ми з дружиною намагалися допомагати приїжджим. У нас у самих дитина, і було важко дивитися на те, як живуть діти українських біженців, які приїхали до Німеччини. Не міг повз це пройти. Передавали для дітей іграшки, памперси, одяг“, – наводить слова Луньова видання “Известия“.

Також футболіст додав, що після початку війни не стикався з негативним ставленням до себе в Німеччині.

“Якщо судити по собі і своїй родині, то ми ніякої русофобії не відчували. Від слова “зовсім”. При цьому я їжджу по Німеччині на машині з російськими номерами, так що не помітити моє походження не могли“, – сказав воротар.

Нагадаємо, війна в Україні почалася рано вранці 24 лютого, коли РФ приступила до масштабного вторгнення. Український спротив російській агресії триває вже 125-й день.

“Якщо судити по собі та своїй сім’ї, то ми ніякої русофобії на собі не відчували. Від слова “зовсім”. При цьому я їжджу Німеччиною машиною з російськими номерами, так що не помітити моє походження не могли.

А після всіх подій там була велика притока машин з українськими номерами. Багато стало на майданчиках українських діточок із мамами. І жодних проблем.

Ми з дружиною намагалися допомагати приїжджим. У нас у самих є дитина, і було важко дивитися, коли побачила, як живуть діти українських біженців, які приїхали до Німеччини. Не міг повз це пройти.

Передавали для дітей іграшки, памперси, одяг. Не безпосередньо, а через людину з організації, яка займається допомогою та розвозить речі, які потребують. Загалом допомагали, як могли, – сказав Андрій Луньов.

РФ в ніч з 23 на 24 лютого атакувала Україну. Обстріли міст проходять кожного дня. Страждають міста/селища/села, які знаходяться за сотні кілометрів від лінії фронту.